Справа № 372/6120/25
Провадження 2-а-122/25
30 грудня 2025 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Рабчуна Р.О.,
розглянувши адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
В жовтні 2025 року - ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вказаним позовом. В обґрунтування позову вказав, що 13 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № 522. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн у зв'язку з тим, що він 28 січня 2025 року не з'явився за викликом по повістці без поважних причин. Позивач дізнався про винесену постанову під час перебування у відпустці та лікування важких поранень, отриманих у зоні бойових дій, і виявив блокування банківських карток.
Ухвалою судді від 29.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.
10.11.2025 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позову, оскільки позивач порушив вимоги законодавства щодо військового обліку. Зокрема, позивач не з?явився за повісткою на 28.01.2025 року, без поважних причин, чим порушив ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» та п.1.2 Переліку до постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 року. Хоча у позові зазначено, що повістку він не отримував, копія повістки є в матеріалах справи, що свідчить про її вручення.
В судовому засідання сторони не з'явились.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, дав до суду клопотання про розгляд справи без участі та просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі та просив суд у позові відмовити в повному обсязі.
22.12.2025 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення суду.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що постановою № 522 від 13.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
За змістом постанови суть правопорушення полягає у тому, що 07 березня 2025 року о 19 год. 40 хв. в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено правопорушення, а саме гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не з?явився за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 28.01.2025 без поважних причин. У встановленому правопорушенні вбачаються порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме частина 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", частина 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". чим порушив частину 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та тягне за собою накладання штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п?ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На розгляд справи ОСОБА_3 не з?явився, пояснення чи докази, що виправдовували б правопорушення, на момент розгляду справи, не надходило.
Щодо направлення повістки № 34593/15, суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів її фактичного направлення або вручення. Зокрема, у матеріалах справи відсутні відомості про поштове відправлення, реєстраційний штемпель, повідомлення про вручення або результати доставки. Таким чином, належне повідомлення особи про виклик до ТЦК та СП не підтверджено, що є істотною обставиною при вирішенні питання про наявність складу правопорушення.
Крім того встановлено, що 19.03.2025 року позивач мобілізований та призваний в ЗСУ на підставі Указу Президента України №65/2022
З наданих пояснень представника відповідача встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стало те, що він не з'явився у вказаний у повістці день до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частина 1 ст. 210-1 КУпАП визначає адміністративним правопорушенням порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).
Згідно з абз. 11ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону громадяни, зокрема, зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка йому не вручалась і від її вручення він не відмовлявся.
Отже, виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення правил військового обліку, є факт неявки останнього до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.01.2025 року за повісткою.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період , що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (надалі - Порядок №560).
Відповідно до п. 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктом 40 Порядку №560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Пунктом 41 Порядку № 560 встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ, у разі вручення повістки, особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
У п. 47 Порядку № 560 вказано, що у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
У ході судового розгляду встановлено, що позивач не отримував повістки, що підтверджується відсутністю доказів її вручення або підтвердження доставки. Крім того, позивач самостійно звертався до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки, що свідчить про відсутність умислу ухилятися від виконання військового обов'язку.
Разом з тим, доказів вручення позивачу повістки або відеозапису доведення акта відмови від отримання повістки позивачем та його мами, як самого акта відмови та вказаної повістки, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.
За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази беззаперечно не підтверджують обставини щодо отримання позивача повістки, а відповідно, і не доводять факту повідомлення останнього про необхідність з'явитись 28.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що слугувало підставою для винесення спірної постанови.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Відповідно положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів відносно позивача, щодо отримання повістки, а наявні в матеріалах справи докази у сукупності не підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови № 552 від 13.03.2025 року.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд доходить висновку про задоволення позову шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 122, 139, 242-246, 262, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 березня 2025 року № 552 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі, у зв?язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.О.Рабчун