18 грудня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 925/1418/25
за позовом Приватного підприємства "Уманський завод залізобетонних виробів"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владом"
про стягнення 1379427,82 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - Мельниченко С.В., адвокат;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 17.11.2025 Приватне підприємство "Уманський завод залізобетонних виробів" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владом".
1.2. Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача на користь позивача 1373745,10 грн боргу за поставлений товар за договором купівлі-продажу №02/01-2025 від 02.01.2025, 5682,72 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що сторони уклали договір купівлі продажу. На виконання договору позивач поставив відповідачу товар та надав послуги з його транспортування. Відповідач неналежно виконав зобов'язання зі сплати за поставлений товар.
1.4. 21.11.2025 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 10 год. 30 хв. 18.12.2025.
1.5. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу, представнику позивача адвокату Мельниченку С.В. та відповідачу, яку 21.11.2025 доставлено до їх електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с. 14-15 том 2).
1.6. 26.11.2025 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд накласти арешт на кошти, що належать відповідачу або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб у межах ціни позову у розмірі 1379427,82 грн (а.с. 16-18 том 2).
1.7. 26.11.2025 суд ухвалив задовольнити заяву позивача про забезпечення позову, ухвалив накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Владом" і знаходяться у нього чи в інших осіб у межах ціни позову у розмірі 1379427,82 грн.
1.8. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.9. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.10. Днем вручення ухвал суд від 21.11.2025, 26.11.2025 та від 15.12.2025 відповідачу є 21.11.2025, 27.11.2025 та 16.12.2025 - дні отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи (а.с. 15, 49, 58 том 2).
1.11. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
1.12. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.13. 18.12.2025 у судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Мельниченко С.В. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
1.14. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.15. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.16. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
1.17. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
1.18. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.19. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (пункт 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.20. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.21. Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов'язковою не визнавав.
1.22. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представника відповідача.
1.23. 18.12.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.
1.24. Представник позивача адвокат Мельниченко С.В. у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.
1.25. 18.12.2025 суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
1.26. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 18.11.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/1418/25.
Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога стягнути заборгованість, 3% річних.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати боргу за поставлений товар за договором купівлі-продажу.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу; неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару; строк виконання грошового зобов'язання; розмір невиконаного грошового зобов'язання; період прострочення виконання грошового зобов'язання; розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 02.01.2025 Приватне підприємство "Уманський завод залізобетонних виробів" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Владом" (покупець) уклали договір купівлі-продажу №02/01-2025, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов'язуються передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати, у порядку і на умовах, які визначені даним договором: бетон та залізобетонні вироби по договірній ціні, з урахуванням їх реалізації та згідно специфікацій. Продавець має право коригувати ціни за продукцію на протязі дії договору в залежності від змін ціни на основні матеріали, сировину, витрат електроенергії, оплати праці та інших витрат, пов'язаних з виробництвом продукції. Про зміну ціни зобов'язані попередити на протязі 10 (десяти) робочих днів і зробити зміни в специфікації (а.с. 49-53 том 1).
Відповідно до умов договору сторони домовилися:
п.2.3 - дата відвантаження товару відповідає даті складання видаткової накладної, підписаної сторонами;
п. 4.1 - покупець здійснює попередню оплату за кожну заявлену партію товару в розмірі 100%;
п. 4.2 - у разі виникнення заборгованості за реалізований продавцем товар, Покупець зобов'язаний оплатити заборгованість до кінця поточного місяця;
п. 8.9 - у відповідності до Законів України "Про електронну комерцію", "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" сторони можуть надавати, отримувати та використовувати в роботі будь-які документи/копії документів в електронному вигляді, в тому числі підписувати даний договір, додаткові угоди та інші додатки до договору, первинну облікову документацію (видаткові накладні, акти приймання-передачі, акти звірки взаємних розрахунків, рахунки на оплату тощо), шляхом застосування кваліфікованого електронного підпису (КЕП) або удосконаленого електронного підпису (УЕП) засобами телекомунікаційного зв'язку, зокрема, але не виключно, за допомогою системи електронного документообігу "М.Е.Doc." (а.с. 49-53 том 1).
3.1.2. На виконання договору позивач поставив відповідачу товар - бетон та блоки стінові та надав послуги з транспортування своїм транспортом бетону бетонозмішувачем на суму1573745,10 грн, зокрема:
- факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: №310 від 29.07.2025 на суму 21270,00 грн, №311 від 30.07.2025 на суму 42540,00 грн, №312 від 31.07.2025 на суму 54238,50 грн, №323 від 06.08.2025 на суму 108720,00 грн, №328 від 07.08.2025 на суму 60060,00 грн, №347 від 15.08.2025 на суму 35160,00 грн, №348 від 18.08.2025 на суму 35160,00 грн, №384 від 08.09.2025 на суму 139062,00 грн, №386 від 09.09.2025 на суму 140694,00 грн, №387 від 10.09.2025 на суму 152022,00 грн, №390 від 11.09.2025 на суму 111180,00 грн, №393 від 12.09.2025 на суму 101214,00 грн, №400 від 15.09.2025 на суму 83394,00 грн, №401 від 15.09.2025 на суму 139062,00 грн, №403 від 16.09.2025 на суму 49014,00 грн(а.с. 58-82 том 1) та товарно-транспортними накладними №298 від 29.07.2025, №299 від 30.07.2025, №300 від 30.07.2025, №301 від 31.07.2025, №302 від 31.07.2025, №306 від 06.08.2025, №313 від 07.08.2025, №314 від 07.08.2025, №315 від 07.08.2025, №312 від 11.08.2025, №318 від 12.08.2025, №330 від 15.08.2025, №331 від 18.08.2025, №332 від 18.08.2025, №333 від 19.08.2025, №334 від 19.08.2025, №359 від 08.09.2025, №360 від 08.09.2025, №363 від 08.09.2025, №364 від 08.09.2025, №365 від 08.09.2025, №366 від 09.09.2025, №367 від 09.09.2025, №368 від 09.09.2025, №369 від 09.09.2025, №370 від 09.09.2025, №372 від 10.09.2025, №373 від 10.09.2025, №375 від 10.09.2025, №376 від 10.09.2025, №377 від 10.09.2025; №378 від 11.09.2025, №379 від 11.09.2025, №380 від 11.09.2025, №381 від 11.09.2025, №382 від 12.09.2025, №383 від 12.09.2025, №385 від 12.09.2025, №386 від 12.09.2025; №389 від 15.09.2025, №390 від 15.09.2025, №391 від 15.09.2025, №392 від 15.09.2025, №393 від 15.09.2025, №395 від 15.09.2025, №396 від 15.09.2025; №397 від 15.09.2025, №398 від 16.09.2025 (161-258 том 1);
- факт надання послуг з транспортування бетону бетонозмішувачем транспортом позивача підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №179 від 29.07.2025 на суму 7950,00 грн, №180 від 30.07.2025 на суму 15900,00 грн, №181 від 31.07.2025 на суму 23850,00 грн, №205 від 15.08.2025 на суму 15900,00 грн, №206 від 18.08.2025 на суму 15900,00 грн, №191 від 07.08.2025 на суму 23850,00 грн (а.с. 54- 66 том 1).
3.1.3. 16.09.2025 сторони склали та підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2025 до 16.09.2025, відповідно до якого станом на 16.09.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 1573745,10 грн (а.с. 259-260 том 1).
3.1.4. Видаткові накладні, акти приймання-передачі, акт звірки взаємних розрахунків сторони підписали шляхом застосування кваліфікованого електронного підпису (КЕП) за допомогою системи електронного документообігу "М.Е.Doc." (а.с. 83-85, 88-156 том 1).
3.1.5. 07.10.2025 позивач надіслав відповідачу лист щодо неналежного виконання договірних зобов'язань №25, у якому просив сплатити невідкладно заборгованість у розмірі 1573745,10 грн у строк не пізніше 17.10.2025 (а.с. 157-158 том1).
3.1.6. 15.10.2025 відповідач сплатив позивачу 200000,00 грн боргу, що підтверджується платіжними інструкціями від 15.10.2025 №504 на суму 147000,00 грн та від 15.10.2025 № 505 на суму 53000,00 грн (а.с. 86-87 том 1).
3.1.7. Позивач поставив відповідачу товар та надав послуги з транспортування товару на загальну суму 1573745,10 грн. Відповідач зобов'язання з оплати за поставлений товар та наданні послуги виконав частково та сплатив позивачу 200000,00 грн. Борг відповідача перед позивачем станом на 21.10.2025 становить 1373745,10 грн, у підтвердження чого позивач подав бухгалтерську довідку (а.с. 56-57 том 1) та реєстр видаткових накладних, актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних за період з 06.08.2025 до 16.09.2025 (а.с. 159-160 том 1).
3.1.8. За розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на 21.10.2025 становить 1373745,10 грн (1573745,10 -200000,00), розмір 3% річних становить 5682,72 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 30.09.2025 до 15.11.2025 (а.с. 3 том 1).
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу;
4.5.2. позивач зобов'язання з поставки товару та надання послуг з транспортування товару виконав повністю на суму 1573745,10 грн;
4.5.3. відповідач зобов'язання з оплати за поставлений товар та наданні послуги виконав частково та сплатив позивачу 200000,00 грн;
4.5.4. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 1373745,10 грн;
4.5.5. строк виконання грошового зобов'язання закінчився 30.09.2025.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини купівлі-продажу.
5.3. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
5.4. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
5.5. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.6. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.7. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.8. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.9. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.10. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.11. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.12. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.13. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.14. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.15. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати боргу за поставлений товар та надані послуги з транспортування товару.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за поставлений товар та надані послуги з урахуванням 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини купівлі-продажу.
6.5. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
6.6. Відповідно до пункту 4.1 укладеного сторонами договору покупець здійснює попередню оплату за кожну заявлену партію товару в розмірі 100%.
6.7. У період з 29.07.2025 до 16.09.2025 позивач зобов'язання з поставки відповідачу товару та надання послуг з транспортування товару виконав на суму 1573745,10 грн.
6.8. У підтвердження поставки товару та надання послуг з транспортування товару позивач подав підписані сторонами видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні шляхом вчинення кваліфікованого електронного підпису (КЕП) за допомогою системи електронного документообігу "М.Е.Doc.".
6.9. У відповідача виник обов'язок сплатити позивачу за поставлений товар та наданні послуги.
6.10. Відповідно до пункту 4.2 договору у разі виникнення заборгованості за реалізований продавцем товар, покупець зобов'язаний оплатити заборгованість до кінця поточного місяця.
6.11. Отже, строк виконання зобов'язання відповідачем з оплати боргу закінчився 30.09.2025.
6.12. 15.10.2025 відповідач зобов'язання з оплати за поставлений товар та наданні послуги виконав частково та сплатив позивачу 200000,00 грн.
6.13. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 1373745,10 грн.
6.14. Договір є обов'язковий для виконання сторонами.
5.16. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.17. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.15. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.16. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.17. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.18. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.19. Способами захисту цивільних прав та інтересів є присудження до виконання обов'язку в натурі.
6.20. Неналежне виконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на отримання плати за поставлений товар та надає йому право вимагати у судовому порядку присудження до виконання обов'язку відповідача в натурі.
6.21. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 1373745,10 грн боргу за поставлений товар та надані послуги з поставки товару суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.22. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.23. За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.24. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.25. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
6.26. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
6.27. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення.
6.28. За розрахунком позивача розмір 3% річних становить 5682,72 грн за період з 30.09.2025 до 15.11.2025(2069,58 грн за період з 30.09.2025 до 15.10.2025 (1573745,00 (борг) x 3 % x 16 днів прострочення : 365 : 100), 3613,14 грн за період з 15.10.2025 до 15.11.2025 (1373745,00 (борг) x 3 % x 32 дні прострочення : 365 : 100) (а.с. 3 том 1).
6.29. Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.30. Прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати за товар, що не був поставлений, порушує право позивача на належне виконання зобов'язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.
6.31. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 5682,72 грн 3% річних за період з 30.09.2025 до 15.11.2025 суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 20606,17 грн.
7.3. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.4. Оскільки позов позивача задоволено повністю, при розподілі судових витрат зі сплати судового збору суд покладає на відповідача у розмірі 20606,17 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного підприємства "Уманський завод залізобетонних виробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владом" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владом" (ідентифікаційний код 42994511, адреса місцезнаходження: 20324, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Родниківка, вул. Київська, 50) на користь Приватного підприємства "Уманський завод залізобетонних виробів" (ідентифікаційний код 03575273, адреса місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Енергетична, буд. 21) 1373745,10 грн (один мільйон триста сімдесят три гривні 10 копійок) боргу, 5682,72 грн (п'ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 72 копійки) 3% річних, 20606,17 грн (двадцять тисяч шістсот шість гривень 17 копійок) витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 29.12.2025.
Суддя А.І. Гладун