Рішення від 17.12.2025 по справі 924/776/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2025 р. Справа № 924/776/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали

за позовом керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Китайгородської сільської ради с.Китайгород Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

до 1. ОСОБА_1 с.Калачківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

2. ОСОБА_2 м. Чернівці

3. Фермерського господарства "Достаток-Агро" с.Китайгород Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

про розірвання договору оренди землі від 11.05.2012, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку

Учасники процесу:

прокурор: Нікітюк П.Г., діє на підставі службового посвідчення № 080569 від 27.02.2025

позивач: не з'явився

відповідач 1: Байцар І.Б. - адвокат, діє на підставі ордера серії СЕ №1120776 від 08.09.2025

відповідач 2: Байцар І.Б. - адвокат, діє на підставі ордера серії СЕ №1119606 від 22.08.2025

відповідач 3: Байцар І.Б. - адвокат, діє на підставі ордера серії СЕ №1125549 від 10.11.2025

Рішення приймається 17.12.2025, оскільки в судовому засіданні 19.11.2025 та 03.12.2025 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 31.07.2025 надійшла позовна заява керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Китайгородської сільської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій прокурор просив припинити право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004, площею 50 га, припинити право суборенди ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та зобов'язати повернути її територіальній громаді в особі Китайгородської сільської ради. В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що розпорядженням Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації від 20.04.2012 № 397/2012-р було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Китайгородської сільської ради, надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку, що розташована на території Китайгородської сільської ради за межами населених пунктів загальною площею 50,000 га для ведення фермерського господарства. На підставі вказаного розпорядження 11.05.2012 між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 50,0000 га, якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 6822483900:04:016:0004, що розташована за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради. Речове право (оренди) ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.10.2014. В подальшому, 03.09.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір суборенди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004, площею 50,000 га, яка розташована за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Цей договір суборенди укладено на підставі листа ГУ Держземагенства у Хмельницькій області від 21.07.2014 № 31-22-0,5-6599/2-14, яким надано згоду на передачу земель у суборенду. Відповідно до вказаного договору суборенди ОСОБА_1 передав у суборенду ОСОБА_2 земельну ділянку строком на 47 років. Прокурор зазначає, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-6582-сг від 27.09.2018, акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 28.09.2018 Китайгородській сільській раді передано у комунальну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004. Враховуючи вищевикладене, 10.12.2019 між Китайгородською сільською радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 11.05.2012, якою внесено зміни до суб'єктного складу вказаного договору, замінено орендодавця на Китайгородську сільську раду. Таким чином, на даний час відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004 площею 50 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства перебуває у комунальній власності Китайгородської сільської ради, в оренді ОСОБА_1 , в суборенді ОСОБА_2 . Прокурор звертає увагу, що в порушення вимог ст.ст. 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" з часу укладення договору оренди землі (11.05.2012) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004 для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не зареєстрував фермерське господарство. При цьому дії з передачі земельної ділянки в суборенду здійснені ОСОБА_1 як фізичною особою, що є порушенням ст. 14 Закону України "Про фермерське господарство". Отже, ОСОБА_2 з 03.09.2014 фактично набув права користування земельною ділянкою державної (комунальної) власності без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 121, 124, 134 ЗК України. Таким чином, дії ОСОБА_1 щодо отримання земельної ділянки та передачі її в суборенду фактично спрямовані на отримання іншими суб'єктами господарювання цієї ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів, що є порушенням принципу добросовісності та істотним порушенням орендарем вимог ст.ст. 116, 118, 121, 124, 134 ЗК України, ст.ст. 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" щодо процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку, а також умов укладеного договору. Тому прокурор вважає, що договір оренди земельної ділянки, укладений поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - проведення земельних торгів, є нікчемним в силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України. Враховуючи обставини щодо нікчемності договору оренди та як наслідок не набуття ОСОБА_1 як орендарем будь-яких прав на спірну земельну ділянку, в тому числі і щодо передачі у користування іншій особі, наявні правові підстави для зобов'язання відповідачів повернути у комунальну власність Китайгородської сільської ради спірну земельну ділянку у порядку ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України. Оскільки позивач не вживав дій, спрямованих на захист інтересів держави, то керівник Кам'янець-Подільської окружної прокуратури на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/776/25 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09:20 год. 03 вересня 2025 року, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов до 25 серпня 2025 року включно, встановлено прокурору та позивачу строк для подання відповіді на відзив та наявних у них доказів до 03 вересня 2025 року включно.

В підготовчому засіданні 03.09.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про закриття провадження у справі від 25.08.2025, оскільки вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, продовжив відповідачу 2 встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву до 09 вересня 2025 року включно, продовжив позивачу та прокурору встановлений судом строк для подання відповіді на відзив відповідача 2 до 16 вересня 2025 року включно, відклав підготовче засідання на 11:00 год. 19 вересня 2025 року.

До суду 09.09.2025 від представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому останній вказує, що прокурор не оскаржує нормативні акти Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області, Китайгородської сільської ради, на підставі яких спірна земельна ділянка була надана в оренду ОСОБА_1 та в суборенду ОСОБА_2 . Також не просить суд визнати недійсними договори оренди і суборенди. Таким чином, правові підстави надання землі в оренду і суборенду відповідачам є чинними і не оспорюються. А отже відповідачі є добросовісними набувачами землі. Тому відповідач ОСОБА_2 користується орендованою земельною ділянкою на належних правових підставах. Зазначає, що жодним актом законодавства України на громадян не покладено обов'язок створити та зареєструвати фермерське господарство у певний строк (чи навіть у розумний строк) у разі отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Оскільки жоден акт законодавства прямо не передбачає обов'язку створити фермерське господарство у певний строк після отримання земельної ділянки, то відповідно до ч.1 ст.19, ст.57 Конституції України у відповідача відсутній такий обов'язок. Тому відповідачі не можуть нести будь-які негативні наслідки при невиконанні неіснуючого обов'язку. Такий обов'язок також не передбачений ні розпорядженням органу державної виконавчої влади щодо надання землі в оренду, ані умовами договору оренди, який укладено з суб'єктом владних повноважень. Більше того, уповноважений державний орган в 2014 році, тобто через два роки після надання спірної землі в оренду, письмово погодив передачу її в суборенду відповідачу ОСОБА_2 . Представник відповідачів вважає необґрунтованим посилання прокурора на "розумний строк", який не визначений законом, з огляду на що висновок прокурора про порушення прав держави є передчасним. Також законом не передбачено правових наслідків не створення фермерського господарства у певний строк. Тому відсутні підстави задоволення позовних вимог, які спрямовані на застосування правових наслідків нікчемності правочину. Вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону та прямо суперечать Конституції України. Щодо нікчемності правочинів відповідач зазначає, що правочини на момент їх укладення не мали жодних ознак нікчемності, передбачених ст.215 ЦК України. З позиції прокурора вбачається, що нікчемність договорів пов'язана не з порушеннями закону на момент їх укладення, а з бездіяльністю відповідача, вчиненою після укладення договору оренди, а саме що він не створив фермерське господарство. Але нікчемність договору повинна бути пов'язаною з його укладенням і не може виникати у зв'язку з діями, вчиненими після укладення. З огляду на викладене, представник вважає, що прокурор застосував неефективний спосіб захисту. Належним способом захисту в даній ситуації було б внесення змін до договору оренди (з ініціативи орендодавця, інтереси якого представляє прокурор, або у судовому порядку), які б встановлювали обов'язок орендаря зареєструвати фермерське господарство у певний строк, та правові наслідки невиконання такого обов'язку у виді розірвання договору. Вказує, що національне законодавство не відносить дії відповідачів до порушення закону та не передбачає позбавлення майна як наслідок не створення фермерського господарства, також не встановлює жодних критеріїв для застосування такого позбавлення права. Позбавлення права на мирне володіння майном - земельною ділянкою не ґрунтується на жодній нормі національного законодавства та не переслідує легітимну мету, оскільки така мета не визначена законом. Тому позбавлення відповідачів права на майно не є пропорційним втручанням у право, а є свавільним і протиправним. Звертає увагу, що в даному випадку позивач має намір позбавити відповідачів як добросовісних набувачів права на майно без жодних правових підстав та без жодної компенсації. У ст.ст. 140-149 ЗК України відсутні підстави для припинення прав відповідачів на землю. Тому позов прокурора не може бути задоволений, оскільки це призведе до протиправного порушення права відповідачів на мирне володіння майном, яке захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та суперечить практиці ЄСПЛ. Зауважує, що відповідач 1 відповідно до закону мав право на отримання земельної ділянки, яке і реалізував. Він отримав на вказаних умовах лише одну земельну ділянку. При цьому спірна земельна ділянка використовується за її цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, тому інтереси держави як власника землі не порушені.

Прокурор подав до суду заяву про зміну предмета позову від 19.09.2025, в якій просив розглядати справу з урахуванням змінених позовних вимог в наступній редакції, а саме: розірвати укладений між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 договір оренди від 11.05.2012; визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки, укладений 03.09.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути територіальній громаді в особі Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району земельну ділянку з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004, площею 50 га, що розташована на території Китайгородської сільської ради Хмельницького району; скасувати державну реєстрацію речових прав за договором оренди землі від 11.05.2012 та договором суборенди землі від 03.09.2014 на спірну земельну ділянку. В обґрунтування поданої заяви вказує, що ОСОБА_1 самостійно фермерством жодного дня не займався, що суперечить меті передання спірної земельної ділянки на позаконкурсній підставі - для створення та ведення фермерського господарства. ОСОБА_2 фактично набув право користування земельною ділянкою державної (комунальної) власності без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог ст. ст. 116, 118, 121, 124, 134 ЗК України. Проведення таких торгів відповідно до законодавства значно збільшило б надходження коштів за оренду земельних ділянок до місцевого бюджету. Оскільки ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в суборенду, то він фактично не використовував земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Вказане свідчить про порушення мети, з якою надавалася така земельна ділянка поза межами проведення аукціону (безкоштовно) на привілейованих умовах, тобто саме з метою створення та ведення фермерського господарства, а також про відсутність дійсного волевиявлення на ведення фермерського господарства саме тією особою, яка отримувала земельну ділянку. Зазначає, що законодавець визначив використання земельної ділянки за цільовим призначенням як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з вимогами ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою другої сторони договору - орендодавця. Тому підставами для розірвання договору зазначено використання відповідачем 1 земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним договором. Щодо укладеного договору суборенди від 03.09.2014, то прокурор стверджує, що останній порушує публічний порядок, оскільки фактично передано земельну ділянку набуту поза процедурою аукціону для чітко визначеної мети - ведення фермерського господарства, у користування третім особам, які б могли набути право користування нею лише на аукціоні. За наявності підстав для розірвання договору оренди землі повернення відповідачами спірної земельної ділянки її власнику є правовим наслідком розірвання договору оренди землі. Також з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). З урахуванням викладеного, на думку прокурора, скасування державної реєстрації права оренди та суборенди спірної земельної ділянки, є належним способом захисту, і такі вимоги є похідними від вимог про розірвання договору оренди землі та визнання недійсним договору суборенди та є правомірними.

В підготовчому засіданні 19.09.2025 суд прийняв до розгляду заяву першого заступника керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури про зміну предмета позову від 19.09.2025, встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву із урахуванням зміни предмета позову до 06.10.2025 включно, встановив прокурору та позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву із урахуванням зміни предмета позову до 15.10.2025 включно, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 11:00 год. 17 жовтня 2025 року.

До суду 15.10.2025 від представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшла заява про застосування позовної давності. В обґрунтування заяви представник вказує, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах держави в особі відповідного органу (чи підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись цей орган, а не прокурор. Зазначає, що уповноважені органи державної виконавчої влади - Кам'янець-Подільська районна державна адміністрація та Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області ще в 2012 році мали об'єктивну можливість дізнатися про те, що відповідач ОСОБА_1 у розумний строк після отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не створив та не зареєстрував фермерське господарство. Листом ГУ Держземагенства у Хмельницькій області від 21.07.2014 №31-22-0,5-6599/2-14 надано згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду. У зв'язку з цим 03.09.2014 між відповідачами було укладено договір суборенди даної землі. А отже уповноважені органи державної виконавчої влади 21.07.2014 дізналися про те, що відповідач ОСОБА_1 , не створивши до липня 2014 року фермерське господарство. передав спірну земельну ділянку у суборенду ОСОБА_2 . Таким чином, початком перебігу строку позовної давності для звернення прокурора до суду з даним позовом є 2012 рік. Відповідно строк позовної давності за заявленими прокурором вимогами закінчився в 2015 році. Відсутні жодні обставини для зупинення чи переривання перебігу строку позовної давності. Прокурор не просив суд поновити строк позовної давності та не посилався на жодні поважні причини для його поновлення. Також відповідач звертає увагу, що перехід до позивача у справі прав та обов'язків власника спірних земельних ділянок не тягне за собою переривання строків звернення до суду за захистом своїх прав.

Крім того, представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав до суду заяву про закриття провадження у справі від 15.10.2025, в якій останній вказує, що у зв'язку з державною реєстрацією ОСОБА_1 Фермерського господарства "Достаток-Агро" та розірванням договору суборенди, на даний час спірну земельну ділянку ОСОБА_1 використовує у діяльності свого новоствореного ФГ "Достаток-Агро". Створивши фермерське господарство, відповідач Савіцький М.В. виконав вимоги закону, з підстав порушення яких прокурором був поданий позов у даній справі. Крім того, оспорюване прокурором правовідношення суборенди припинене. У зв'язку з цим відсутній предмет спору, з підстав якого подано позов. А отже наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Прокурор у запереченнях на заяву про закриття провадження у справі від 16.10.2025 вказує, що виходячи з аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти до висновку, що ОСОБА_1 , після відкриття провадження у даній справі, 29.09.2025, через майже 13 років 6 місяців з моменту отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства в спрощеному порядку (без аукціону), зареєстрував Фермерське господарство "Достаток-Агро", яке з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи та з цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Разом з тим, залишаються невирішеними позовні вимоги прокурора щодо розірвання договору оренди укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 від 11.05.2012 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004 площею 50 га та зобов'язання повернути вказану земельну ділянку територіальній громаді в особі Китайгородської сільської ради. Отже, посилання представника відповідачів на відсутність предмета спору та відсутність спірних правовідносини, які зазначені у позовній заяві, є недоречним.

Також прокурор подав заперечення на заяву про застосування позовної давності від 16.10.2025, в яких зазначив, що порушення права власності Китайгородської сільської ради на землю, в даному випадку, є триваючим і відбувається по цей час, чим об'єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном. Тому власник може пред'явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав і в цьому випадку позовна давність не застосовується.

Згідно з ухвалою від 17.10.2025, постановленою шляхом занесення до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 11:30 год. 23 жовтня 2025 року.

На адресу суду 22.10.2025 надійшла заява прокурора про зміну предмета позову від 21.10.2025, в якій прокурор просив виключити позовні вимоги про визнання недійсним договору суборенди, укладеного 03.09.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004. Розірвати укладений між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 договір оренди від 11.05.2012 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004. 3обов'язати ОСОБА_1 та ФГ "Достаток-Агро" повернути територіальній громаді в особі Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району вищевказану земельну ділянку. Скасувати державну реєстрацію речових прав за договором оренди землі від 11.05.2012.

Крім того, прокурор подав клопотання від 21.10.2025 про залучення до участі у справі співвідповідача - Фермерського господарства "Достаток-Агро".

Відповідно до ухвали суду від 23.10.2025, зокрема відкладено підготовче засідання на 11:00 год. 03 листопада 2025 року, залучено до участі у справі № 924/776/25 співвідповідача Фермерське господарство "Достаток-Агро, прийнято до розгляду заяву першого заступника керівника Кам'янець-Подільської окружної прокуратури про зміну предмета позову від 21.10.2025, встановлено Фермерському господарству "Достаток-Агро" строк для подання відзиву на позов із врахуванням заяви про зміну предмета позову до 12 листопада 2025 року включно.

В підготовчому засіданні 03.11.2025 суд поновив прокурору строк для подання доказів, долучених до клопотання від 22.10.2025, та прийняв їх до розгляду, закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 14:30 год. 19 листопада 2025 року, про що постановив ухвали із занесенням до протоколу судового засідання.

До суду 12.11.2025 від представника ФГ "Достаток-Агро" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що ФГ "Достаток-Агро" набуло прав і обов'язків орендаря за договором оренди в момент своєї державної реєстрації - 29.09.2025, і не допускало жодного порушення умов договору оренди. Тобто позов подано з підстав порушення умов договору оренди не ФГ "Достаток-Агро", а іншою особою - попереднім орендарем. За таких обставин ФГ "Достаток-Агро" не може нести негативні наслідки у виді розірвання договору за дії іншої особи, навіть якщо ці дії не відповідали закону. При цьому слід взяти до уваги, що попередній орендар усунув порушення закону ще до того, як ФГ "Достаток-Агро" було залучено до даної справи у статусі відповідача. З моменту свого створення та набуття прав і обов'язків орендаря за договором ФГ "Достаток-Агро" не допускало жодних порушень, тим більше істотних порушень договору оренди. Тому відсутні правові підстави для розірвання договору із заявлених у позові підстав - ч.2 ст.651 ЦК України. Зазначає, що у даній справі орендодавець надав письмову згоду на передачу земельної ділянки в суборенду. Надаючи таку згоду, орендодавець не лише не вважав передачу землі в суборенду порушенням умов договору, але і прямо визнав законність такої дії та узгодив її. За таких обставин відсутні правові підстави стверджувати, що мають місце істотні порушення умов договору оренди чи прав орендодавця. Звертає увагу, що договір оренди Китайгородська сільська рада не укладала, вона набула прав і обов'язків орендодавця в 2018 році у зв'язку з передачею державних земель у комунальну власність. А отже при укладенні договору Китайгородська сільська рада взагалі ні на що не розраховувала. Це виключає застосування ч.2 ст.651 ЦК України. Таким чином, при передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в 2012 році в оренду жодні права позивача не були порушені. На даний момент відповідачем ФГ "Достаток-Агро" жодні права позивача також не порушуються. Відсутність порушення прав позивача є самостійною підставою для відмови у позові. Також представник вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 необґрунтовані, оскільки він як фізична особа не має жодного відношення до спірної земельної ділянки, орендарем якої в силу закону є ФГ "Достаток-Агро". Тому Савіцький М.В. не має повноважень розпоряджатися даною земельною ділянкою, в тому числі повертати її. До відповідача ОСОБА_2 не заявлено жодної вимоги, тобто відповідно до процесуального закону він не є відповідачем у даній справі, проте при зміні предмета позову прокурор не вивів його з числа відповідачів. Крім того, зауважує, що підставою позову прокурор вважає порушення закону, яке полягає у нестворенні Савіцьким М.В. фермерського господарства після отримання земельної ділянки на пільгових умовах. Проте законом не передбачено конкретний строк, протягом якого особа зобов'язана створити фермерське господарство. Разом з тим, в момент державної реєстрації ФГ "Достаток-Агро" дана підстава позову зникла. Таким чином, порушення закону, яке було підставою для подання позову, усунено. Тому будь-який спір між орендарем і орендодавцем відсутній. Жодні права орендодавця не порушені. А отже позов не може призвести до усунення порушення чи захисту або поновлення будь-яких прав позивача. З огляду на викладене, відповідач3 вважає, що дана справа підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім того, 12.11.2025 представник ФГ "Достаток-Агро" подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначає, що предметом позову є розірвання договору оренди з підстав істотного порушення прав орендодавця, яким позивач вважає нецільове використання земельної ділянки. Про таке нецільове використання земельної ділянки, тобто про порушення прав орендодавця, уповноважені органи державної виконавчої влади достеменно дізналися в 2012 році, тому початком перебігу строку позовної давності є 2012 рік. Зауважує, що вказавши у позові конкретний час вчинення порушення (понад 13 років тому), прокурор визначив момент вчинення порушення, тому безпідставно вважає це порушення триваючим. Також представник звертає увагу на позицію Верховного Суду в питанні застосування позовної давності до аналогічних позовних вимог прокурора, яка полягає у тому, що позовна давність застосовується, оскільки за наявності договірних правовідносин такий позов не може вважатися негаторним чи віндикаційним, при цьому початок перебігу строку позовної давності починається з моменту надання земельної ділянки в оренду первинним орендодавцем, а заміна особи орендодавця у зв'язку з передачею землі у комунальну власність не перериває позовну давність.

Прокурор у відповіді на відзив ФГ "Достаток-Агро" від 18.11.2025 вказує, що на момент укладення договору оренди (11.05.2012) спірної земельної ділянки між ОСОБА_1 та Кам'янець-Подільською райдержадміністрацією сторонами було дотримано визначені ст. 203 ЦК України загальні вимоги необхідні для чинності правочину. При зверненні до суду прокурор не оспорював законність надання земельної ділянки Савіцькому М.В. для ведення фермерського господарства. Разом з тим чинність укладеного правочину про оренду спірної земельної ділянки жодним чином не може свідчити про додержання орендарем вимог цього договору та законодавства при подальшому використанні предмета договору (земельної ділянки). Вважає, що в контексті спірних правовідносин необхідно врахувати висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі, зокрема, в оренду з певною (конкретною) метою, а саме: для реалізації громадянином права на створення фермерського господарства, як прогресивної форми підприємницької діяльності цього громадянина у галузі сільського господарства України та подальшого використання наданої в оренду земельної ділянки виключно створеним фермерським господарством у межах виду її цільового призначення, визначеного власником землі. Недотримання таких вимог, згідно позиції Верховного Суду, є підставою для розірвання та припинення права користування земельними ділянками. Також, чинне земельне законодавство України не містить положень, які б дозволяли "прирівнювати" один до одного або ж ототожнювали різні види цільового використання земельних ділянок. А тому "земельні ділянки для ведення фермерського господарства" не можуть прирівнюватися до "земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", оскільки вони належать до різних видів цільового призначення земель сільськогосподарського призначення. Відсутність реєстрації фермерського господарства протягом розумного строку особою, якій земля передавалась для створення такого господарства, та передача землі у користування третім особам, є її використанням не за цільовим призначенням. Істотною умовою договору оренди від 11.05.2012 є використання ОСОБА_1 земельної ділянки за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Отже, спірна земельна ділянка отримана ОСОБА_1 на пільгових умовах з єдиним можливим видом використання - як відповідно до умов договору, так і відповідно до вимог закону - для ведення фермерського господарства. Прокурор звертає увагу, що у порушення вимог законодавства, ОСОБА_1 упродовж понад 12 років після отримання землі в оренду, фермерське господарство не було створено. Натомість, Савіцький М.В. спірну земельну ділянку передавав в суборенду ОСОБА_2 строком на 47 років, фактично до закінчення строку дії договору оренди від 11.05.2012, як наслідок, відбулось нецільове використання спірної земельної ділянки, як земель товарного сільськогосподарського виробництва. Дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_1 як фізичною особою, що є порушенням вимог ст. 14 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки лише фермерське господарство, як юридична особа, повинне бути користувачем земельної ділянки. Крім того, нездійснення ОСОБА_1 реєстрації фермерського господарства упродовж більше ніж 12 років, що є обов'язковою умовою фермерської діяльності, передача спірної ділянки в суборенду та виїзд у 2022 році самого ОСОБА_1 за межі України і перебування на даний час останнього за кордоном, зайвий раз свідчить про його небажання використовувати спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, самостійно займаючись фермерським господарством. Зауважує, що обставини порушення орендарем ( ОСОБА_1 ) вимог закону щодо створення фермерського господарства та умов договору в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням існували на момент звернення прокурора з позовом. Такі порушення фактично тривали майже 13 років, до моменту державної реєстрації ФГ "Достаток-Агро" (29.09.2025) та припинення речового права суборенди. При цьому, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача, про ніби то не порушення ФГ "Достаток-Агро", з моменту реєстрації 29.09.2025, умов договору оренди. Звертає увагу суду, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником ФГ "Достаток-Агро" є відповідач у вказаній справі - ОСОБА_1 . При цьому, усунення стороною договору порушень, після відкриття провадження у справі не нівелює істотність порушень умов договору та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

В судовому засіданні 19.11.2025 суд оголосив перерву до 14:30 год. 03 грудня 2025 року, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Згідно з ухвалою від 03.12.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву до 14:30 год. 17 грудня 2025 року.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, у заяві від 12.08.2025 просив справу № 924/776/25 розглядати без участі представника сільської ради. Вказував, що не заперечує щодо позовних вимог.

Представник відповідачів просив у позові відмовити, а також підтримав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Розглянувши клопотання відповідачів про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд зазначає, що за приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду, у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає не доцільним.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Так, предметом судового розгляду у даній справі з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.10.2025 є позовні вимоги прокурора про розірвання укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 договору оренди від 11.05.2012 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004, зобов'язання ОСОБА_1 та ФГ "Достаток-Агро" повернути територіальній громаді в особі Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району вищевказану земельну ділянку та скасування державної реєстрації речових прав за договором оренди землі від 11.05.2012.

Суд приймає до уваги, що на момент прийняття рішення у даній справі договір оренди землі від 11.05.2012 є чинним, державна реєстрація права оренди на підставі зазначеного договору не скасована, а земельна ділянка з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004 площею 50 га перебуває в оренді Фермерського господарства "Достаток-Агро", яке було створено ОСОБА_1 . Вказане свідчить про наявність предмета спору у даній справі.

Доводи представника відповідачів щодо відсутності визначених прокурором підстав, з яких був пред'явлений позов, не можуть свідчити про відсутність предмета спору у даній справі. І у разі якщо суд дійде такого висновку, то зазначене є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд не встановив визначених п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підстав для закриття провадження у справі, тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідачів про закриття провадження.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Громадянин ОСОБА_1 , від імені якого діяв представник ОСОБА_3 за довіреністю від 04.04.2011, звернувся до голови Кам'янець - Подільської райдержадміністрації з заявою від 28.02.2012, в якій просив розглянути питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, виготовлену приватним підприємством фірмою "Земля", площею 50,000 га, що розташована на території Китайгородської сільської ради за межами населених пунктів з подальшим наданням її в оренду строком на 49 років.

В листі від 13.03.2012 Управління Держкомзему у Кам'янець - Подільському районі Хмельницької області не заперечувало проти надання вищевказаної земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Матеріали справи містять пояснювальну записку до проекту розпорядження голови райдержадміністрації "Про надання в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 "

Розпорядженням Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації №397/2012-р від 20.04.2012 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою громадянину України ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Китайгородської сільської ради за межами населених пунктів, з урахуванням існуючих обмежень і обтяжень. Надано громадянину України ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років земельну ділянку, що розташована на території Китайгородської сільської ради за межами населених пунктів загальною площею 50,000 га для ведення фермерського господарства.

На підставі вищевказаного розпорядження між Кам'янець - Подільською районною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (далі - орендар) 11 травня 2012 року укладено договір оренди землі (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 50,0000 гектарів для ведення фермерського господарства, що розташована на території Китайгородської сільської ради за межами населених пунктів.

За умовами п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 50,0000 гектарів.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його державної реєстрації. Строк дії договору становить 49 (сорок дев'ять) років з дати його державної реєстрації.

Відповідно до п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (п. 5.2 договору).

Умови збереження стану об'єкта оренди: використання земельних ділянок виключно за цільовим призначенням та мети використання; дотримання чинного земельного і екологічного законодавства (п. 5.3 договору).

Пунктом 9.1.1 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням та для встановленої договором мети використання.

В свою чергу, орендар має право самостійно визначати напрям своєї господарської діяльності відповідно до цільового призначення земельних ділянок та мети використання за даним договором (п.п.9.3.2), за письмовою згодою орендодавця передавати земельні ділянки або їх частину в суборенду. Згода орендодавця відповідно до правил статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" здійснюється лише у формі розпорядження голови районної державної адміністрації (п.п. 9.3.7 договору).

Орендар зобов'язаний використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення та мети використання, визначеної даним договором (п.п. 9.4.3 договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.17 договору).

Договір підписаний сторонами, скріплений відтиском печатки орендодавця та зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Кам'янець - Подільському районі Хмельницької області.

Додатками до договору оформлено, зокрема кадастровий план та план (схему) земельної ділянки, переданої в оренду громадянину ОСОБА_1

03 вересня 2014 року між гр. ОСОБА_1 (далі - орендар) та гр. ОСОБА_2 (далі - суборендар) укладено договір суборенди землі (далі - договір суборенди), згідно з п. 1.1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які знаходяться на території Китайгородської сільської ради Кам'янець - Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер та площа земельних ділянок 6822483900:04:016:0004, площа 50,0000 га.

Земельні ділянки, що передаються в суборенду (надалі - земельна ділянка) знаходяться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди земельних ділянок від 11 травня 2012 року між орендарем і Кам'янець - Подільською районною державною адміністрацією, в якому передбачена суборенда за згодою орендодавця. Згода на передачу земельної ділянки в суборенду надана Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області від 31.07.2014 року №31-22-0.5-6599/2-14.

Пунктом 2.1 договору суборенди визначено, що в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 50,0000 га, у тому числі рілля 50,0000 га.

За умовами п. 3.1 договору суборенди його укладено строком на 47 років, але в будь - якому разі строк цього договору закінчується не раніше завершення збирання врожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні під час дії цього договору з урахуванням ротації сільськогосподарських культур.

Відповідно до п. 5.1 договору суборенди земельна ділянка передається в суборенду для ведення фермерського господарства.

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п. 5.2 договору суборенди).

Договір суборенди землі підписаний сторонами.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-6582-СГ від 27.09.2018 передано Китайгородській сільській раді Китайгородської сільської об'єднаної територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1260,7819 га, які розташовані (за межами населених пунктів) на території Китайгородської сільської об'єднаної територіальної громади Кам'янець - Подільського району Хмельницької області, згідно додатку.

Додатком до наказу оформлено перелік земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004, площею 50,0000 га, для ведення фермерського господарства.

Матеріали справи містять акт приймання - передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 28.09.2018, додатком до якого оформлено перелік земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004, площею 50,0000 га, для ведення фермерського господарства, яку передано Китайгородській сільській раді.

Згідно з інформаційною довідкою №436261417 від 21.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 07.10.2014 проведена державна реєстрація права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 50 га, кадастровий номер 6822483900:04:016:0004, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, що розташована в Хмельницькій області, Кам'янець - Подільський р-н, Китайгородська с/рада, на підставі договору оренди землі від 11.05.2012, а також 30.10.2014 проведена державна реєстрація права суборенди вказаної земельної ділянки за ОСОБА_2 на підставі договору суборенди від 03.09.2014. Власником зазначеної земельної ділянки є територіальна громада Китайгородської сільської ради на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-6582-сг від 27.09.2018, акту приймання-передачі від 28.09.2018 та рішення Китайгородської сільської ради № 6 від 29.10.2018.

Кам'янець - Подільською окружною прокуратурою вивчалось питання правомірності використання земельної ділянки з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004.

Так, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в суді, керівник Кам'янець - Подільської окружної прокуратури звертався до Головного управління ДПС у Хмельницькій області з листом №52-3157вих-25 від 25.04.2025, в якому просив надати інформацію, зокрема: про стан розрахунків по сплаті Савіцьким М.В. орендної плати за землю відповідно до договору оренди від 11.05.2012; яким чином Савіцький М.В. сплачує орендну плату як фізична особа чи суб'єкт підприємницької діяльності; чи зареєстрований Савіцький М.В. як фізична особа-підприємець, чи є він засновником юридичних осіб.

На вказане звернення Головне управління ДПС у Хмельницькій області в листі від 12.05.2025 повідомило про проведені громадянину Савіцькому М.В. нарахування орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку 50,0 га. Зазначило, що станом на 09.05.2025 податковий борг відсутній. Також вказало, що згідно з даними інформаційних систем Державної податкової служби України та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб Хмельницької області, станом на 06.05.2025 Савіцький М.В. не перебуває на обліку ГУ ДПС у Хмельницькій області як фізична особа-підприємець та не є засновником інших юридичних осіб, які перебувають на обліку в ГУ ДПС у Хмельницькій області.

16 травня 2025 року керівник Кам'янець - Подільської окружної прокуратури звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області з листом №52-3683вих-25, в якому просив надати до окружної прокуратури інформацію щодо зареєстрованої за Савіцьким М.В. сільськогосподарської техніки, самохідних машин та механізмів за період з 2012 року до цього часу.

В листі Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області від 27.05.2025 повідомлено, що згідно уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи в Хмельницькій області за ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми за період з 2012 року до цього часу не реєструвалася.

Також 23.05.2025 керівник Кам'янець - Подільської окружної прокуратури звертався до Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації з листом №52-3872вих-25, в якому просив надати інформацію щодо того, чи Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією надавалося згода на передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004 в суборенду.

Згідно з листом Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації №875/01-19 від 30.05.2025 повідомлено, що розпорядження голови райдержадміністрації щодо погодження суборенди наведеної земельної ділянки не приймалося.

23 травня 2025 року керівник Кам'янець - Подільської окружної прокуратури звернувся до Китайгородської сільської ради з листом №52-3863вих-25, в якому зазначив про виявлені порушення та просив повідомити чи вживатимуться Китайгородською сільською радою заходи судового захисту інтересів держави щодо припинення права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004 та її повернення. У разі невжиття відповідних заходів проінформувати про причини.

В листі №345/02-15 від 28.05.2025 Китайгородська сільська рада звернулась до заступника керівника Кам'янець - Подільської окружної прокуратури з проханням вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави щодо припинення права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6822483900:04:016:0004.

З огляду на викладене, листом №52-5475вих-25 від 18.07.2025 керівник Кам'янець - Подільської окружної прокуратури повідомив Китайгородську сільську раду про встановлення підстав для представництва інтересів держави в особі вказаної ради шляхом пред'явлення позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення права користування земельною ділянкою та зобов'язання її повернути.

Крім того, матеріали справи містять лист керівника окружної прокуратури №52-7310вих-25 від 16.10.2025, адресований начальнику Кам'янець - Подільського РУП ГУНП у Хмельницькій області з проханням надати інформацію про перетин кордону Савіцьким М.В. та лист - відповідь від 17.10.2025, додатком до якого оформлено відомості про перетин державного кордону ОСОБА_1 .

Після відкриття провадження у справі, 24 вересня 2025 року між Савіцьким М.В. та ОСОБА_2 підписано додаткову угоду до договору суборенди землі від 03.09.2014, у п.1 якої сторони шляхом взаємного волевиявлення, за взаємною згодою сторін, домовились припинити дію договору суборенди земельної ділянки від 03.09.2014, щодо земельної ділянки загальною площею 50,0 га, що знаходиться на території Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер 6822483900:04:016:0004, який укладено між громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 4 додаткової угоди земельна ділянка, що є об'єктом даного договору, вважається передана орендарем орендодавцеві з моменту державної реєстрації даної додаткової угоди.

На підставі заяви ОСОБА_2 10.10.2025 проведено державну реєстрацію припинення іншого речового права (суборенди) ОСОБА_2 згідно з додатковою угодою до договору суборенди від 24.09.2025, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №447719039 від 15.10.2025 та інформаційною довідкою №448660615 від 21.10.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно з випискою від 30.09.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 29 вересня 2025 року зареєстровано юридичну особу - Фермерське господарство "Достаток - Агро" (код 46160020), керівником та засновником господарства є ОСОБА_1 .

Аналізуючи надані докази, пояснення учасників процесу, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Отже, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункти 26, 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункти 80, 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункти 8.16, 8.17) і №922/1830/19 (підпункти 7.1, 7.2)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Поняття "інтереси держави" визначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, зазначивши, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У даній справі керівник Кам'янець-Подільської окружної прокуратури звернувся до суду (з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.10.2025) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, Китайгородської сільської ради до відповідачів про розірвання договору оренди землі від 11.05.2012, повернення спірної земельної ділянки та скасування державної реєстрації речових прав за договором оренди землі від 11.05.2012. В обґрунтування позовних вимог прокурор звертає увагу на зловживання наданими правами зі сторони відповідачів з метою уникнення процедури відкритих торгів та отримання права оренди земельної ділянки на позаконкурсній основі, що суперечить приписам ст.ст. 116, 118, 121, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство". Внаслідок використання відповідачем 1 земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним договором, відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України наявні підстави для розірвання договору оренди землі від 11.05.2012, скасування державної реєстрації речового права та повернення земельної ділянки власнику.

Суд враховує, що ст. ст. 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Правовідносини, пов'язані з наданням у власність, користування земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Прокурор вказує, що порушення інтересів держави відбулося внаслідок ігнорування стороною договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою, без проведення земельних торгів, та у не створені фермерського господарства, для діяльності якого виділялась земельна ділянка, а також передачі її в суборенду. Також прокурор звертає увагу, що проведення земельних торгів відповідно до законодавства значно збільшило б надходження коштів за оренду земельних ділянок до місцевого бюджету.

Неправомірне використання земель сільськогосподарського призначення, переданих в користування за пільговою процедурою без проведення земельних торгів, суперечить державній політиці у сфері земельних відносин. У зв'язку з укладенням договору оренди громада позбавлена можливості визначити орендаря, який запропонував би найкращі пропозиції, у порівнянні з іншими учасниками, в тому числі щодо розміру орендної плати та інших зобов'язань, зокрема інвестиційного характеру, які покладаються на переможця у випадку його перемоги на конкурсі. Тому подальше використання відповідачами спірної земельної ділянки, у разі встановлення судом ознак неправомірного її заволодіння на позаконкурсній основі всупереч встановленому законом порядку, буде завдавати шкоди інтересам держави, створювати умови для отримання земель суб'єктами господарювання в обхід конкурсних процедур, що негативно вплине на економічний та соціальний розвиток як Китайгородської сільської об'єднаної територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, так і держави в цілому.

Таким чином, звернення прокурора спрямоване на захист прав та інтересів власника землі, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави (пункт 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 16 та ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-6582-СГ від 27.09.2018 з додатком та актом приймання - передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 28.09.2018 з додатком, Китайгородській сільській раді Китайгородської сільської об'єднаної територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області передано у комунальну власність, зокрема земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 6822483900:04:016:0004, площею 50,0000 га.

Відповідно до інформаційної довідки №436261417 від 21.07.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, земельна ділянка кадастровий номер 6822483900:04:016:0004, площею 50,0000 га, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, що розташована в Хмельницькій області, Кам'янець - Подільський р-н, Китайгородська с/рада, зареєстрована на праві власності за територіальною громадою Китайгородської сільської ради.

З огляду на викладене, прокурор при зверненні до суду в інтересах держави правомірно зазначив Китайгородську сільську раду органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За своїм змістом приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб'єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб'єктам права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.

Зважаючи на вищевикладене, встановлюючи підстави представництва прокурора, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов'язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення;

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про таке порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов'язано саме зі з'ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов'язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19.

У даній справі зверненню прокурора із позовом передувало надсилання Китайгородській сільській раді листа №52-3863вих-25 від 23.05.2025, в якому керівник Кам'янець - Подільської окружної прокуратури повідомляв про виявлені порушення при отриманні ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 6822483900:04:016:0004, площею 50,0000 га, та укладенні договору суборенди із ОСОБА_2 та просив надати інформацію, чи вживатимуться Китайгородською сільською радою заходи судового захисту інтересів держави щодо припинення права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою та її повернення.

У відповідь на вказане звернення, Китайгородська сільська рада в листі №345/02-15 від 28.05.2025 звернулась до заступника керівника Кам'янець - Подільської окружної прокуратури з проханням вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави щодо припинення права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6822483900:04:016:0004.

З огляду на викладене, листом №52-5475вих-25 від 18.07.2025 керівник Кам'янець - Подільської окружної прокуратури повідомив Китайгородську сільську раду про встановлення підстав для представництва інтересів держави в особі вказаної ради шляхом пред'явлення позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення права користування земельною ділянкою та зобов'язання її повернути.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивач не вжив жодних заходів для усунення порушення інтересів держави, зокрема, останній самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності позивача та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі зазначеного органу.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Китайгородської сільської ради.

За змістом ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із абз. 16 ч.2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частинами 1, 3 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент надання в оренду відповідачу 1 спірної земельної ділянки) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент надання в оренду відповідачу 1 спірної земельної ділянки).

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20, від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.

Суд встановив, що на підставі розпорядження Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації №397/2012-р від 20.04.2012 між Кам'янець - Подільською районною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (далі - орендар) було укладено договір оренди землі від 11.05.2012, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 50,0000 гектарів для ведення фермерського господарства, що розташована на території Китайгородської сільської ради за межами населених пунктів (кадастровий номер земельної ділянки 6822483900:04:016:0004).

Оскільки ОСОБА_1 не створив фермерське господарство, а на підставі договору суборенди землі від 03.09.2014 передав вищевказану земельну ділянку в строкове платне користування ОСОБА_2 , то прокурор звернувся до суду із даним позовом, в якому з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.10.2025 просив розірвати договір оренди землі від 11.05.2012, зобов'язати повернути спірну земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію речових прав за договором оренди землі від 11.05.2012.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.07.2019 у справі №910/16436/18, від 22.07.2019 у справі № 910/16407/18, від 05.09.2019 у справі № 910/16404/18, від 24.10.2019 у справі № 910/16413/18, від 18.11.2021 у справі № 910/4650/21, від 14.06.2022 у справі №910/10680/21.

Як слідує з умов п. 5.1 договору оренди землі від 11.05.2012 земельна ділянка передавалася ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства.

Частинами 1, 2 ст. 18 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Поділ земель України за основним цільовим призначенням на категорії врегульовано ч. 1 ст. 19 ЗК України, серед яких виділено землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗК України у чинній редакції земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом ч. 5 ст. 20 ЗК України (у редакції, чинній на час надання в оренду відповідачу 1 спірної земельної ділянки) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19, нормами права, а саме статтями 31, 33-37 ЗК України визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених зазначеними нормами для такого виду використання.

Відносини, пов'язані із орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на час надання в оренду відповідачу 1 спірної земельної ділянки). Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 цього Закону).

Згідно з приписами ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил.

Положеннями ст. 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, водночас орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Подібні за змістом положення закріплені також в п.п. 9.1.1, 9.3.2, 9.4.3 договору оренди землі від 11.05.2012.

За ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 927/703/20 виснував, що основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

Усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 ЗК України, а цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Разом з тим, поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Оцінка обставин використання орендарем земельної ділянки за цільовим призначенням здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки законодавець визначив у Законі України "Про оренду землі", ЗК України та ЦК України.

За загальним правилом ч. 1 ст. 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Винятком із цього правила є приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у ч. 2 ст.651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі", якою регулюється припинення договору оренди землі, встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Згідно з ст. 32 вищевказаного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, у наведеній нормі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування приписів ч.2 ст. 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Прокурор вказує, що орендодавець надав ОСОБА_1 земельну ділянку саме для ведення фермерського господарства, а не з метою подальшого передання орендарем такої земельної ділянки в суборенду іншій особі - ОСОБА_2 , який не має права на користування землями комунальної власності поза конкурсною процедурою. Тому наявні підстави для розірвання договору оренди землі від 11.05.2012 в зв'язку з істотним порушенням умов договору внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, 24 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписано додаткову угоду до договору суборенди землі від 03.09.2014, у п.1 якої сторони шляхом взаємного волевиявлення, за взаємною згодою сторін, домовились припинити дію договору суборенди земельної ділянки від 03.09.2014, щодо земельної ділянки загальною площею 50,0 га, що знаходиться на території Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер 6822483900:04:016:0004, який укладено між громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №447719039 від 15.10.2025 та інформаційною довідкою №448660615 від 21.10.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 10.10.2025 проведено державну реєстрацію припинення іншого речового права (суборенди) ОСОБА_2 згідно з додатковою угодою до договору суборенди від 24.09.2025.

Також відповідно до виписки від 30.09.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 створив Фермерське господарство "Достаток - Агро" та 29.09.2025 провів державну реєстрацію вказаної юридичної особи.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19, від 11.02.2020 у справі №922/614/19 та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 908/1445/20, від 05.12.2023 у справі № 927/84/19, від 21.11.2023 у справі № 908/423/20.

Зважаючи на викладене, з дня проведення державної реєстрації Фермерського господарства "Достаток - Агро" як юридичної особи (29.09.2025), право оренди земельної ділянки площею 50 га з кадастровим номером 6822483900:04:016:0004 перейшло від ОСОБА_1 до ФГ "Достаток-Агро", яке стало орендарем спірної земельної ділянки.

Таким чином, на даний час користувачем спірної земельної ділянки є ФГ "Достаток-Агро", що свідчить про використання такої ділянки за цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства та про відсутність порушеного права позивача.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин нецільового використання земельної ділянки саме ФГ "Достаток-Агро", який на час прийняття рішення є орендарем спірної земельної ділянки, і порушення ним умов договору оренди землі від 11.05.2012.

Доводи прокурора з приводу того, що ОСОБА_1 не використовував земельну ділянку за цільовим призначенням понад 13 років, оскільки останній не створив фермерське господарство, а передав ділянку в суборенду ОСОБА_2 , не спростовують вищевикладеного висновку суду та не можуть бути підставою для розірвання договору з ФГ "Достаток-Агро". При цьому суд також враховує, що нормами чинного законодавство не визначені строки для створення фермерського господарства громадянами, які отримали земельну ділянку.

Усі інші доводи прокурора, в тому числі і щодо перебування гр. ОСОБА_1 за межами України, відсутності техніки у власності вказаної особи, не можуть свідчити про порушення ФГ "Достаток-Агро" умов договору оренди землі від 11.05.2012 та бути підставою для його розірвання.

Також суд вважає, що у даній справі не може бути застосована наведена прокурором правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, оскільки у вказаній справі суд встановив наявність істотного порушення умов договору в зв'язку з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, що полягало у передачі громадянином земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, в суборенду іншому суб'єкту господарювання уже після створення такого фермерського господарства. При цьому Верховний Суд зазначив, що обов'язок забезпечувати використання земельної ділянки за визначеним видом цільового призначення (видом використання), а саме: "для ведення фермерського господарства" стосується безпосередньо та виключно орендаря за договором оренди землі - ФГ "Софія 2015".

Разом з тим у даній справі № 924/776/25 гр. ОСОБА_1 передав наданому йому для ведення фермерського господарства земельну ділянку в суборенду ОСОБА_2 ще до створення ФГ "Достаток-Агро" За таких обставин ФГ "Достаток-Агро", яке є самостійною юридичною особою, не може нести негативні наслідки у виді розірвання договору за дії іншої особи - ОСОБА_1 .

Суд приймає до уваги, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Проаналізувавши обставини у даній справі та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що за умови недоведеності, що саме з боку ФГ "Достаток-Агро" наявне порушення умов договору оренди землі від 11.05.2012 щодо нецільового використання земельної ділянки, така дія як розірвання договору оренди землі призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Наразі відповідне втручання у право відповідача щодо орендних правовідносин і ведення діяльності з боку прокуратури щодо розірвання договору не відповідає принципам та умовам визначеним ЄСПЛ.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі від 11.05.2012, а також у вимогах про зобов'язання ФГ "Достаток-Агро" повернути спірну земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію речових прав на неї за вказаним договором, які є похідними.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Савіцького М.В. повернути спірну земельну ділянку, то суд зазначає, що відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Таким чином, сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача.

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 не є користувачем спірної земельної ділянки, оскільки право оренди перейшло до ФГ "Достаток-Агро". За таких обставин він не може вважатись належним відповідачем у справі за позовними вимогами про повернення земельної ділянки.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 31.08.2021 у справі №921/273/20, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

При цьому пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №904/5669/21 від 18.05.2023).

Зважаючи на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку.

Також суд зауважує, що прокурор зазначив відповідачем гр. ОСОБА_2 , однак як вбачається із змісту позовних вимог з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 21.10.2025, прокурор не заявляв будь-яких позовних вимог до вказаного відповідача. Тому гр. ОСОБА_2 також є неналежним відповідачем у даній справі, в зв'язку із чим суд відмовляє у позові до зазначеної особи.

При цьому враховується, що ОСОБА_2 був суборендарем спірної земельної ділянки, однак після відкриття провадження у справі договір суборенди земельної ділянки від 03.09.2014 був достроково розірваний, а речове право суборенди припинено.

Зважаючи на відмову у позові в зв'язку з його необґрунтованістю, питання щодо застосування позовної давності судом не розглядається. При цьому враховується правова позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, згідно з якою суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора з огляду на відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено на 9-ий робочий день - 30.12.2025.

Суддя Л.О. Субботіна

Рішення надсилається Кам'янець-Подільської окружній прокуратурі, позивачу та представнику відповідачів адвокату Байцару І.Б. до ел. кабінетів, Хмельницькій обласній прокуратурі на ел. адресу: sekretariat@khmel.gp.gov.ua.

Попередній документ
133047418
Наступний документ
133047420
Інформація про рішення:
№ рішення: 133047419
№ справи: 924/776/25
Дата рішення: 17.12.2025
Дата публікації: 01.01.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Хмельницької області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (17.12.2025)
Дата надходження: 31.07.2025
Предмет позову: про припинення права користування земельною ділянкою та зобов"язання її повернути
Розклад засідань:
03.09.2025 09:20 Господарський суд Хмельницької області
19.09.2025 11:00 Господарський суд Хмельницької області
17.10.2025 11:00 Господарський суд Хмельницької області
23.10.2025 11:30 Господарський суд Хмельницької області
03.11.2025 11:00 Господарський суд Хмельницької області
19.11.2025 14:30 Господарський суд Хмельницької області
03.12.2025 14:30 Господарський суд Хмельницької області
17.12.2025 14:30 Господарський суд Хмельницької області