29 грудня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1664/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 16125/25 від 17.11.2025 р.) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» (54010, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 15А; код ЄДРПОУ 33250240) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» про:
- визнання неправомірними дій Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» щодо ненадання ОСОБА_1 на ознайомлення та зняття копій документів;
- зобов'язання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» надати позивачу на ознайомлення та зняття належно завірених копій документів: статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50»; протоколів загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» з усіма додатками до них за період з 01.12.2020 р. до дати ухвалення остаточного судового рішення; протоколів зборів правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» зі всіма додатками до них за період з 01.12.2020р. до дати ухвалення остаточного судового рішення; звітів ревізійної комісії об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» зі всіма додатками до них за період з 01.12.2020 р. до дати ухвалення остаточного судового рішення; розрахункових листів оплати комунальних послуг об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» 54010 по квартирі за адресою АДРЕСА_1 (один) власник ОСОБА_1 за період з 01.02.2021р. до дати ухвалення остаточного судового рішення; документів фінансової звітності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» за період з 01.12.2020 р. до дати ухвалення остаточного судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ненадання відповідачем на запит позивача (власника квартири АДРЕСА_2 ) копій документів щодо діяльності ОСББ “Союз-50», внаслідок чого, на думку позивача, були порушені його права, що передбачені ст. 6 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
17.11.2025 від позивача до господарського суду поштою надійшла заява (вх. №16131/25), у якій заявник просить звільнити його, як учасника бойових дій, від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.11.2025 р. вказану позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 16125/25 від 17.11.2025 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 1 ст. 164 ГПК України не наведено обґрунтування щодо такого способу захисту порушеного права як визнання неправомірними дій Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» щодо ненадання ОСОБА_1 на ознайомлення та зняття копій документів, не зазначено про наявність у позивача або іншої особи оригіналів документів, що долучені до позовної заяви, також позовна заява не містить підтвердження того, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, відсутні докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Вказана ухвала суду від 24.11.2025 була направлена судом поштою на адресу позивача та вручена позивачу 14.12.2025, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером відправлення R067046129382.
Таким чином, перебіг встановленого позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви розпочався з 15.12.2025 р., а кінцевий строк - до 24.12.2025.
22.12.2025 від позивача до господарського суду поштою надійшла заява про усунення недоліків (вх. №18566/25), в якій позивач зазначає, що належний чи не належний спосіб захисту порушеного права судом вирішується під час розгляду справи по суті, а не під час вирішення питання щодо відкриття провадження. Разом з вказаною заявою позивачем подано до суду нову редакцію позовної заяви (вх. №18571/25), в якій позивачем зазначено про осіб, у володінні яких знаходяться оригінали документів, що додані до позовної заяви, повідомлено про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача, з тим самим предметом, з тих самих питань. Також позивачем подано до суду докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Також 22.12.2025 від позивача до господарського суду надійшла заява (вх. № 18573/25), в якій заявник просить суд звільнити його як учасника бойових дій від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Дослідивши наведену заяву позивача про усунення недоліків та додатки до неї, а також розглянувши заяви позивача про звільнення його від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту нової редакції позовної заяви (вх. №18571/25), позивачем не зазначено обґрунтування щодо заявлення вимог у такий спосіб захисту порушеного права як визнання неправомірними дій Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» щодо ненадання ОСОБА_1 на ознайомлення та зняття копій документів.
При цьому суд звертає увагу, що вимога щодо зазначення у позовній заяві обґрунтування щодо змісту позовних вимог та обраного способу захисту прав або інтересів передбачена в п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Слід зауважити, що на даному етапі (вирішення питання щодо відкриття провадження у справі) суд не надає оцінку обраним способам захисту порушеного права, а лише перевіряє відповідність заявленого позову вимогам ч. 3 ст. 162 ГПК України, внаслідок чого судом встановлено невідповідність поданого позову в частині відсутності обґрунтування щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, яке викладено у п. 1 прохальної частини позовної заяви.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Стосовно заяви позивача про звільнення його від сплати судового збору слід зазначити, що відповідно до п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Стаття 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає коло осіб, які належать до учасників бойових дій, а стаття 12 цього Закону - перелік пільг, що надаються учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Аналіз п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в сукупності з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій, ветерани війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зазначила, що пункт 13 частини 1 ст.5 Закону № 3674-VI має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначено у статті 12 Закону № 3551-XII. У статті 22 Закону № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону № 3551-XII. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не бачить підстав для відступу від цієї правової позиції та правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17.
Отже, хоча п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" у сукупності з ч. 2 ст.22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містять вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права мають бути нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом.
Наразі суд зауважує, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду справа № 567/79/23, предметом спору в якій був захист прав та інтересів учасника бойових дій, пов'язаних з відносинами оренди землі, тобто цей спір не пов'язаний із захистом порушених прав позивача саме як учасника бойових дій або з виконанням ним військового обов'язку, або виконанням службових обов'язків. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 справу № 567/79/23 повернуто на розгляд Третій судовій палаті Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У вказаній ухвалі ВП ВС зазначено, що згідно з відкритими та загальнодоступними даними Офіційного вебпорталу парламенту України, у березні 2020 року у Верховній Раді України був зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України). До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав». Проте, Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України). Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Крім того, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2025 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №905/1426/23 для відступлення від наведених вище висновків щодо застосування пункту 13 частини 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір". Проте, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2025 справу № 905/1426/23 було повернуто на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. При цьому в подальшому ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2025 колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що підстави звільнення скаржника, який є учасником бойових дій, від сплати судового збору за розгляд касаційної скарги у спорі про стягнення кредитної заборгованості відсутні.
Таким чином, наразі залишається усталеною та незмінною позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" стосовно того, що учасник бойових дій звільняється від сплати судового збору лише у випадку звернення до суду за захистом порушених прав, які пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, а не у будь-якому випадку.
Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання неправомірними дій ОСББ «Союз-50» щодо ненадання позивачу на ознайомлення та зняття копій документів, а також вимога про зобов'язання ОСББ «Союз-50» надати позивачу на ознайомлення та зняття належно завірених копій документів, згідно переліку, що наведений уу позовній заяві. Тобто, у цьому спорі не вирішуються питання, пов'язані із соціальним захистом прав позивача, які передбачені положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учасника бойових дій, а спір пов'язаний з порушенням прав позивача як співвласника багатоквартирного будинку з боку ОСББ.
Оскільки зазначена справа не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій, не стосується соціального і правового статусу позивача, не пов'язана із соціальним захистом порушених прав позивача, саме як учасника бойових дій, відтак позовні вимоги не охоплюються положеннями ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даного позову за п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяв позивача щодо звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви (вх. № 16131/25 від 17.11.2025 р. та вх. № 18573/25 від 22.12.2025).
При цьому суд зазначає, що порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України “Про судовий збір» від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2025 році - 3028 грн.
В силу приписів ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Враховуючи те, що заявником у позові заявлено 2 немайнові вимоги, відповідно судовий збір за поданий позов має бути сплачено за кожну немайнову вимогу у розмірі 6056,00 грн. (3028 грн. х 2),
Однак, позивачем не надано доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом порядку і розмірі.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не додержано вищенаведених вимог п. 3 ч. 3 ст. 162 та п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, а тому на підставі положень абз. 2 ч. 1 ст. 174 та ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, що підлягають застосуванню у даній ситуації за аналогією закону (залишення позову без руху у разі виявлення судом недоліків після відкриття провадження у справі), суд вважає за необхідне залишити позовну заяву повторно без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 174, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. В задоволенні заяв ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору (вх. № 16131/25 від 17.11.2025 р. та вх. № 18573/25 від 22.12.2025) відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Союз-50» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повторно залишити без руху.
3. Встановити ОСОБА_1 5-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили 29.12.2025 року та оскарженню не підлягає.
Суддя Ільєва Л.М.