номер провадження справи 17/102/23
31.12.2025 Справа № 908/1597/23
м. Запоріжжя
Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. за вих. від 31.12.25 № 49620 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по справі № 908/1597/23
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ЕНЕРДЖИ СЕРВІС", 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 119
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТАЛБУД СЕРВІС", 69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї бригади, буд. 44, кв. 66
про стягнення 259 098,50 грн
заінтересована особа: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
Без виклику (повідомлення) сторін
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.07.23 у справі № 908/1597/23 позов ТОВ "СМАРТ ЕНЕРДЖИ СЕРВІС" задоволено повністю. Вирішено стягнути з ТОВ "ІНСТАЛБУД СЕРВІС" на користь ТОВ "СМАРТ ЕНЕРДЖИ СЕРВІС" 259 098,50 грн та 3 886,48 грн судового збору.
Після набрання рішенням законної сили, на його виконання 28.08.23 видано відповідний наказ.
31.12.25 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшло подання про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вих. від 25.12.25 № 49620 (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 26.12.25), в якій (якому) приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна просить суд тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України до виконання ТОВ "ІНСТАЛБУД СЕРВІС" (ЄДРПОУ 42600573) рішень господарського суду Запорізької області по справі № 908/1597/23 та № 908/267/22.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.12.25 подання за вих. від 31.12.25 № 49620 про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України по справі № 908/1597/23 передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
В обґрунтування подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по справі № 908/1597/23, а саме ОСОБА_1 приватний виконавець зазначає, що (дослівно):
«… На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2 щодо стягнення грошових коштів з боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталбуд Сервіс» (ЄДРПОУ 42600573), до складу якого входять:
1. Виконавче провадження НОМЕР_3 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/1597/23, виданого 28.08.2023, щодо стягнення з ТОВ «Інсталбуд Сервіс» (ЄДРПОУ 42600573) на користь ТОВ «Смарт Енерджи Сервіс» 259098,50 грн та 3886,48 грн судового збору (виконавче провадження відкрите 29.08.2023);
2. Виконавче провадження НОМЕР_4 з виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/267/22, виданого 09.06.2022 , щодо стягнення з ТОВ «Інсталбуд Сервіс» (ЄДРПОУ 42600573) на користь ТОВ «Перший дім» (ЄДРПОУ 35116943) 14000,00 грн заборгованості за договором постачання, 1249,64 грн пені, 224,38 грн 3% річних, 481,81 інфляційних втрат та 248,10 судового збору (виконавче провадження відкрите 16.10.2023).
Постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в установлені строки в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» були направлені рекомендованими листами на адресу боржника, вказану у виконавчому документі (адресу реєстрації). Листи боржником не були отримані та повернулись на мою адресу із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно відповідей ДФС у боржника були відкриті розрахункові рахунки в АТ «Сенс Банк» та АТ КБ «ПриватБанк».
30.08.2023 мною в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження до АТ «Сенс Банк» та АТ КБ «ПриватБанк». Також направлено платіжні інструкції для списання коштів з цих рахунків. Згідно відповідей банків, арешт було накладено, однак кошти на рахунках боржника відсутні.
В подальшому мною регулярно оновлювались запити до ДФС та банків щодо стану рахунків боржника. За період з відкриття виконавчого провадження (29.08.2023) до теперішнього часу, коштів на рахунках боржника для забезпечення накладеного мною арешту не з'являлось, нові рахунки не відкривались, натомість згідно відповідей від 27.09.2025 було закрито рахунок боржника в АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно відповіді МВС України боржник не має у власності транспортних засобів.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржник не має у власності об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником боржника товариства з обмеженою відповідальністю є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
14.06.2025 мною на адресу боржника ТОВ «Інсталбуд Сервіс» (м. Запоріжжя, вул. 93-ї Бригади, буд. 44 кв. 66), а також на адресу керівника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) направлено виклик, яким зобов'язано керівника ТОВ «Інсталбуд Сервіс» ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 26.06.2025 щодо надання пояснення за фактом невиконання вимог виконавчих документів, а також надання відомостей щодо належного боржнику майна.
В зазначений день на прийом до виконавця ОСОБА_1 не з'явився, листи отримані не були та повернулись на мою адресу.
09.12.2025 мною на адресу боржника ТОВ «Інсталбуд Сервіс» (м. Запоріжжя, вул. 93-ї Бригади, буд. 44 кв. 66), а також на адресу керівника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) направлено виклик від 05.12.2025, яким зобов'язано керівника ТОВ «Інсталбуд Сервіс» ОСОБА_1 з'явитись до виконавця 18.12.2025 щодо надання пояснення за фактом невиконання вимог виконавчих документів, а також надання відомостей щодо належного боржнику майна.
Окрім цього, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на теперішній час зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_3 . Тож мною направлено виклик рекомендованим листом і на цю адресу також.
Також мною 16.12.2025 направлено скановану копію виклику на адресу електронної пошти, яка зазначена ЄДР юридичних осіб як засіб зв'язку із ФОП ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» лист із викликом отриманий ОСОБА_1 особисто 16.12.2025.
Проте в зазначений день ОСОБА_1 на прийом до виконавця не з'явився.
Боржник мав можливість зателефонувати приватному виконавцю чи написати на електронну пошту, повідомити про неможливість прибуття до офісу виконавця у призначений час, та перенести дату і час зустрічі. Всі контактні дані виконавця є у виклику, та в мережі Інтернет (на сайті приватного виконавця та в Єдиному державному реєстрі приватних виконавців). Однак станом на теперішній час ОСОБА_1 жодним чином зі мною не зв'язувався.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Рішення суду по справі №908/1597/23 набрало законної сили 14.08.2023, а судовий наказ по справі №908/267/22 набрав законної сили 23.05.2022, виконавчі провадження відкриті мною 29.08.2023 та 16.10.2023 відповідно. За більше ніж 2 роки боржник самостійно не сплатив на виконання судових рішень жодної копійки.
Враховуючи той факт, що керівник боржника отримав виклик від виконавця, він є обізнаним про свої боргові зобов'язання, присуджені судовими рішеннями, а також про наявність виконавчого провадження, що вимагало від нього добросовісної процесуальної поведінки.
Декларацію про доходи та майно боржник виконавцю не подавав, на виклики виконавця не з'являвся, жодних видів майна, які необхідно реалізувати, боржником не запропоновано, керівник боржника жодного разу не виходив на зв'язок із виконавцем, не цікавився ходом виконавчого провадження, не вчиняв жодних дій, спрямованих на хоча б часткове виконання судових рішень.
Така поведінка боржника (його керівника), а також факт тривалого невиконання рішення суду, беззаперечно свідчить про умисне ухилення від виконання рішення суду.
Конституцією України, яка є Основним Законом України, визначено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (ст. 129).
Згідно мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 р. № 16-пр/2009 виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 111-13 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України).
У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Разом з тим, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (пункт 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жовнер проти України" № 56848/00).
Невиконання рішення суду на користь заявника або заявниці становить втручання в право на мирне володіння своїм майном, як це визначено у першому реченні п. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (пункт 14 Рішення Європейського суду з прав людини справа "Шульга проти України").
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун'єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").
Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Згідно ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Разом з цим, статтею 337 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Відповідно по п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено зокрема у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 по справі №910/8130/17 наголошено, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто, вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак якщо спеціальною нормою права (п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, у зв'язку із тривалим умисним ухиленням керівника боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Інсталбуд Сервіс» ОСОБА_1 від виконання судових рішень, обмеження його у виїзді за межі України є цілком доцільним, обґрунтованим та спрямованим та спонукання боржника до виконання рішення суду. …».
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Крім того, відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.13 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Слід зазначити, що право приватного (державного) виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє приватного (державного) виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Проте, приватним виконавцем не надано суду доказів ухилення боржника від виконання рішення суду. Тобто, наявність лише невиконаного зобов'язання не наділяє приватного (державного) виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Задоволення подання можливе лише за умови доведеності ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником чи факт перетинання державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.
Крім того, приватний виконавець не надав доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон і відповідно має реальну можливість виїхати за межі України.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Згідно із ч. 3 ст. 337 ГПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Статтею 338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Враховуючи викладене, а також те, що наявність лише самого зобов'язання не наділяє приватного (державного) виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, а приватним (державним) виконавцем не надано доказів того, що: боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, має реальну можливість виїхати за межі України, в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. за вих. від 31.12.25 № 49620 в частині про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України по справі № 908/1597/23 слід відмовити.
Крім того, судом враховано, що згідно із ст. 338 ГПК України унормовано, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Заявником до подання про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вих. від 31.12.25 № 49620 не надано доказів зведеного виконавчого провадження щодо виконавчого провадження № НОМЕР_5 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1597/23 та виконавчого провадження № НОМЕР_6 з виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області по справі № 908/267/22.
А тому, як наслідок, подання про обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у справах № 908/1597/23 та 908/267/22 повинні подаватись державним або приватним виконавцем окремо у відповідності до ст. ст. 337 та 338 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 46, 232, 234, 337, 338 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. за вих. від 31.12.25 № 49620 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України по справі № 908/1597/23.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 31.12.25 та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя В.Л. Корсун