Справа № 640/11779/20
Провадження № 2-а/761/21/2024
08 лютого 2024 року Шевченкіський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Марінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії. Заява мотивована тим, що 23.01.2019 Шевченківським районним судом м. Києва в справі №761/768/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень та судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 коп.на користь держави. Штраф повинен був сплачений не пізніше, як через п?ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про його накладення. Строк пред?явлення постанови до примусового виконання рішення протягом трьох місяців з дня її винесення. ОСОБА_1 зазначає, що постанову Шевченківського районного суду м. Києва було отримано 13.02.2019 про що свідчить календарний штемпель на конверті поштового відправлення. 19.02.2019 зазначені адміністративні стягнення були сплачені позивачем до державного бюджету України у відповідності зі ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення протягом п?ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу. Отже, ОСОБА_1 були виконані всі зобов?язання визначені постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/768/19 та Кодексом України про адміністративні правопорушення. 11.06.2019 Шевченківськім відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в особі державного виконавця Марченко Ольиа Андріївни, було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_5 ВП НОМЕР_4. Крім того 25.03.2020 було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 про стягнення подвійного розміру штрафу за несплату протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення постанови про його накладення. Зазначені дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби У м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко О.А. позивач вважає протиправними та такими що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин позивач просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольги Андріївни, щодо відкриття виконавчих проваджень ВП НОМЕР_5, ВП НОМЕР_4 від 11.06.2019 р., від 25.03.2020р ВП НОМЕР_2; скасувати постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Марченко Ольги Андріївни від 11.06.2019 НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 25.03.2020р.; зобов?язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольгу Андріївну винести постанову про закінчення виконавчих проваджень від 11.06.2019 НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 25.03.2020 ВП НОМЕР_2 без сплати виконавчого збору та виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного державного реєстру боржників.
Провадження у справі відкрито 30.07.2021, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29 листопада 2021 року в адресу суду ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, а саме: визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківськом нідеру варавной виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства остицій (м. Київ) Марченко Ольги Андріївни, щодо стягнення витрат виконавчого провадження ВП НОМЕР_5, В НОМЕР_4 та виконавчого збору у сумі 674,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на каристь Позивача ОСОБА_1 незаконно стягнуті кошти виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в розмірі 674,00 грн., відшкодування моральної шкоди 20 000, 00 грн. та 5 000, 00 грн. витрати понесені на правову допомогу.
В судове засідання позивач не з'явився, повідомлений належним чином про причини неявки суду не повідомив, в адрес суду направив заяву про розгляд спраив у його відсутність.
Представник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про причини неявки суду не повідомив, своїм правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Неявка позивача, представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до положень ст. 205 КАС України.
Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну правову оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Встановлено, що 23.01.2019 Шевченківським районним судом м. Києва в справі №761/768/19 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень та судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 коп.на користь держави.
Як свідчить постанова суду штраф мав бути сплачений не пізніше, як через п?ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про його накладення. Строк пред?явлення постанови до примусового виконання рішення протягом трьох місяців з дня її винесення.
ОСОБА_1 зазначає, що постанову Шевченківського районного суду м. Києва було отримано 13.02.2019, і дана обставина підтверджується календарний штемпель на конверті поштового відправлення.
Як свідчать матеріали справи, 19.02.2019 суми визначені судовим рішенням були сплачені ОСОБА_1 до державного бюджету України у відповідності зі ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення протягом п?ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.
Таким чином, ОСОБА_1 були виконані всі зобов?язання визначені постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/768/19 та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, 11.06.2019 Шевченківськім відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в особі державного виконавця Марченко Ольги Андріївни, було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_5 ВП НОМЕР_4 та 25.03.2020 відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 про стягнення подвійного розміру штрафу за несплату протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення постанови про його накладення.
Крім того 25.03.2020 відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 про стягнення подвійного розміру штрафу за несплату протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення постанови про його накладення.
Під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем було відкрито зведене виконавче ВП 62288835:
- ВП НОМЕР_5 з примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м. Киева №76/768/19 від 23.01.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір;
- ВП НОМЕР_4 з примусового виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва №761/768/19 від 23.01.2019 про ОСОБА_2 на користь держави штраф у розмірі 340,00 грн.
- BII НОМЕР_2 з примусового виконання постанови УПП у м. Києві №171568 від 22.07.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 850 грн.
Так, згідно листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.06.2020 № К-1534-УГЛ-20 та К-1535-УГЛ-20, 09.06.2020 державним виконавцем винесено постанову про об?єднання виконавчих проваджень ВП НОМЕР_5, ВП НОМЕР_4, ВП НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження ВП 62288351 (копія наявна в матеріалах справи).
Згідно листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.06.2020 № К-1721-УГЛ-20 т а № К-1807-УГЛ-20 20.07.2020 державним виконавцем винесено постанову ВП НОМЕР_4 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та стипендію та інші доходи боржника на суму 3005,62 грн., копії якої направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві для виконання, в якому зазначено, що 16.06.2020 до відлілу надійшла заява боржника від 11.062020 разом з платіжним дорученням №0.0.1094570413 від 26. 07. 2018 про сплату боргу по виконавчому провадженню ВП НОМЕР_3 у розмірі 425 грн. у 15-денний термін (копія наявна в матеріалах справи).
Управлінням патрульної полінції в Чернігівської області направило лист №0-269/41/22/01.2020 від 11.06.2020 ОСОБА_3 про направлення листа до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відзив постанови по справі про адміністратине правопорушення серії ВР №171568 від 22.07.2018 (копія наявна в матеріалах справи).
19.06.2020 державним виконавцем винесено постанову про виведення даного виконавчого провадження зі складу зведеного виконавчого провадження та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 (копія наявна в матеріалах справи).
Також, як свідчать матеріали справи, 05.05.2020 позивачем направлено на електрону пошту відповідача копії квитанцій про сплату боргу: квитанція №9736 від 19.02.2019 на суму 384,20 грн. в межах ВП 5942863; квитанція 0.0.1272523051.1 від 19.02.2019 на суму 340 грн. в межах ВП НОМЕР_4.
Разом з тим, як вбачається з відповіді Управління забезпечення примусового виконання у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.07.2020 р., зазначена проплата по виконавчому провадженню була здійснена з пропущенням строку, передбаченого ч. 2 ст. 308 КУпАП.
07.02.2019 року з(№ вих. 5988/19-Вих/3/761/718/2019) Шевченківським районним судом м. Києва було направлено копію постанови у справі №761/768/19 на адресу ОСОБА_1 , отримано останнім 13.02.2019 згідно трекінгу №3005712789706 (копія наявна в матеріалах справи).
Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п?ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідно з квитанції №0.0.1272523051.1 від 19.02.20219 адміністративний штраф сплачено ОСОБА_1 (копія наявна в матеріалах справи).
Підтвердженням сплати штрафу є і наявний в матеріалах справи лист за вих. №761/768/19/247/2020 від 27 травня 2020 року з якого вбачаєтся, що Шевченківський районний суд міста Києва просить повернути без виконання постанову у справі№761/768/19, провадження №3/761/718/2019 у зв'язку із добровільною сплатою штрафу.
На виконання постанови у виконавчому провадженні НОМЕР_4 від 09.06.2020, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та стипендію та інші доходи боржника на суму 3005,62 грн., з пенсійного рахунку позивача було утримано 2355,96 грн., що підтверджується довідкою від 05.08.2020 №1333 наданою ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві
Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред?явлені до примусового виконання протягом трьох місяців по виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган. Крім цього, це зазначено в постанові Шевченківського районного суду м. Києва.
Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили.
Враховуючи той факт що постанова Шевченківського районного суду м. Кисва набрала законної сили 03.02.2019, граничний термін прийняття виконавчого документу до виконання державним виконавцем мав бути не пізніше 02.05.2019.
Згідно ч. 5 ст. 27 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов?язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Отже, постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2019 відкриті з порушенням строків відкриття виконавчого провадження.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ч. 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. І статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так, рішення суду про накладення адміністративного стягнення виконано позивачем 19.02.2019, тобто до відкриття виконавчого провадження 11.06.2019, відтак вимоги державного виконавця щодо сплати виконавчого збору, для закінчення виконавчого провадження, є безпідставними та такими що підлягають скасуванню.
Згідно ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавия) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця виконавчої служби або приватного виконавця чи іншої посадової особи органу державної порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ст.18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
На підставі ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проте, відповідачем не подано жодних доказів правомірності прийняття постанови про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду.
З огляду на те, що позивачем повідомлено Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про добровільну сплату штрафу вже після встановленого строку для виконання рішення, дії по винесенню оскаржуваних постанов є неправомірними.
ОСОБА_1 зазначає, що постановою у виконавчому провадженні НОМЕР_4 від 17.07.2020 державний виконавець припиняє стягнення в сумі 3005,62 грн. та визначає розмір боргу у сумі 674,00 грн. Надлишково стягнуті кошти були повернуті позивачу, але під час таких незаконних дій державного виконавця останній отримав душевний біль та моральне приниження.
За приписами частин першої-третьої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно достатті 1167 Цивільного кодексу Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань, а також підтвердження причинного зв'язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 000, 00 грн.
Також ОСОБА_1 просить суд стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження таких витрат позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги №01/07/20-1 від 01.07.2020 року та квитанцію від 11.08.2020 які свідчать про сплату позивачем витрати на правову допомогу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що відсутні підстави вважати, що витрати на професійну є неспівмірним зі складністю справи, часом витраченим на її надання, суд вважає, що сума 5 000,00 грн. має бути стягнута з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача і в цій частині.
Керуючись ст.ст.2,5, 47, 72, 73, 77, 139, 257, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольги Андріївни, щодо відкриття виконавчих проваджень ВП НОМЕР_5, ВП НОМЕР_4 від 11.06.2019, від 25.03.2020 ВП НОМЕР_2.
Визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марченко Ольги Андріївни, щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження ВП НОМЕР_5, В НОМЕР_4 та виконавчого збору в сумі 674,00 грн.
???Скасувати постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Марченко Ольги Андріївни від 11.06.2019 НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 25.03.2020.
Стягнути з Державного бюджету України на каристь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )незаконно стягнуті кошти виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в розмірі 674,00 грн.
Зобов'язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
Марченко Ольгу Андріївну винести постанову про закінчення виконавчих проваджень від 11.06.2019 НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 25.03.2020 ВП НОМЕР_2
Зобов'язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
Марченко Ольгу Андріївну виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного державного реєстру боржників.
Стягнути з Державного бюджету України на каристь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в рзмірі 3 000, 00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на каристь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: