Справа № 761/54249/25
Провадження № 2-з/761/431/2025
30 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Правдюк Віталія Михайловича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Шевченківський відділ м. Києва Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 про визнання фраудаторного правочину недійсним, відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкту нерухомості до спільної сумісної власності колишнього подружжя, -
У грудні 2025 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Шевченківський відділ м. Києва Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 про визнання фраудаторного правочину недійсним, відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкту нерухомості до спільної сумісної власності колишнього подружжя.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 матеріали справи передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В.
29.12.2025 представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомості - квартиру, загальною площею 67,5 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1251462480000) права власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна), із забороною суб'єктам у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проводити щодо останнього будь-які реєстраційні дії.
В обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, що у відповідача-1 існує заборгованість перед позивачем у загальній сумі 1 746 032,88 грн., що виникла за правовідносинами з договору позики, підтверджена та визначена до примусового стягнення за судовим рішенням, що набрало законної сили у цивільній справі № 299/3580/14-ц. Наразі у боржника ОСОБА_2 відсутнє майно, доступні грошові кошти, інші майнові активи за рахунок яких, можна здійснити примусове погашення вказаної заборгованості. Крім того, позивач довідався, що ОСОБА_2 , здійснив вже після отримання в борг грошей від позивача безоплатне відчуження свого майна, а саме здійснив дарування 1/3 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь сина ОСОБА_3 .. За наслідком такого безоплатного відчуження ОСОБА_3 став єдиним та повноправними власником майна.
Таким чином, позивач переконаний, що невжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням ситуації, що склалася, а також дій відповідача, значно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду.
У відповідності до ч. 4 ст. 153 ЦПК України, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Перевіривши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заяви про забезпечення позову, надані документи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Згідно із п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Разом з цим, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду..
Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Дослідивши матеріали справи на відповідність їх нормам матеріального права, що регулюють порядок забезпечення позову, суд вважає обґрунтованими припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову з урахуванням майбутнього предмету позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про часткове забезпечення позову.
З огляду на викладене, вище та враховуючи вимоги ч.4 ст. 152 ЦПК України суд роз'яснює, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. 149- 153, 157, 258, 259, 260, 353, 354 ЦПК України,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Правдюк Віталія Михайловича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Шевченківський відділ м. Києва Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 про визнання фраудаторного правочину недійсним, відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкту нерухомості до спільної сумісної власності колишнього подружжя - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомості - квартиру, загальною площею 67,5 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1251462480000) права власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна), із забороною суб'єктам у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проводити щодо останнього будь-які реєстраційні дії.
Дані про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Дані про боржника: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Дані про боржника: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя: Н.В. Сіромашенко