Справа №760/13896/20
2/760/256/25
19 грудня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Черчуканов В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» про відшкодування матеріальної шкоди,-
У червні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до АТ «К.ЕНЕРГО», в якому просив стягнути із відповідача на його користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 219 622,70 грн.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 27.06.2017 приблизно о 09 год 50 хв - 10 год 00 хв у м. Києві на перехресті вул. Лебедєва-Кумача і вул. Яблонської під час руху у вимоїну з гарячою водою провалився належний йому на праві власності автомобіль «OPEL VEKTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого зазнав суттєвих пошкоджень, що мало наслідком спричинення йому значної матеріальної шкоди.
Вказував, що на момент цієї події за кермом автомобіля перебувала його дружина ОСОБА_2 з двома неповнолітніми дітьми: сином 12-ти років та донькою 9-ми місяців.
Зазначав, що ОСОБА_2 , перебуваючи за кремом зазначеного вище транспортного засобу, приблизно о 09 год 50 хв - 10 год 00 хв, звертаючи увагу на усі дорожні знаки та дотримуючись Правил дорожнього руху, рухалась по вул. В. Гетьмана у напрямку вул. Лебедєва-Кумача, здійснила поворот на вул. Лебедєва-Кумача та побачила, що все дорожнє полотно на цій вулиці було вкрите водою. Однак, з огляду на жвавий транспортний потік та відсутність будь-яких обмежувальних та/або попереджувальних знаків, продовжила рух та здійснила поворот на вул. Т. Яблонської, дорожнє покриття якої теж було вкрите водою.
У момент закінчення маневру на зелений сигнал світлофора ОСОБА_2 відчула, що передня частина транспортного засобу провалюється під асфальт, машину почало заливати водою та закидати камінням.
Через це, приблизно о 10 год 00 хв - 10 год 08 хв майже половина автомобіля перебувала у киплячому «гейзері», з якого виливалася вода, йшла пара та вилітало каміння.
Після цього ОСОБА_2 та діти самостійно вибралися з напівзатопленого автомобіля без тілесних ушкоджень та ОСОБА_2 здійснила виклик патрульної поліції, яка, у свою чергу, здійснила виклик чергової бригади Державної служби надзвичайних ситуацій та швидкої допомоги, що зафіксовано у відповідних документах, передбачених законодавством України, а саме відібрано пояснення та складений відповідний протокол (ці документи знаходять у матеріалах кримінальної справи 12017100090007323).
При цьому, ще протягом якогось періоду часу, а саме 15-20 хвилин, автомобіль продовжувало заливати киплячою водою (тобто напір води у тепломережі не зменшувався) та закидати частинами проваленого асфальту, камінням.
Стверджував, що у результаті витоку гарячої води на поверхню дороги, відсутності у цей момент будь-яких встановлених законодавством України попереджувальних та/або обмежувальних знаків, належний йому автомобіль провалився у вимоїну діаметром 5 метрів та глибиною 2 метри, яка утворилась саме під час його руху, та зазнав серйозних руйнівних пошкоджень.
Посилався, що подія, за якої був значно пошкоджений належний йому автомобіль, відбулася внаслідок прориву теплової мережі Ду 600 ТМ-1 РК «Відрадний» від ТМ-4,5 ТЕЦ5 між ТК-133/9 та ТК-133/10 на вул. Лебедєва-Кумача, 5, що станом на 27.06.2017 відповідно до укладеної між Київською міською державною адміністрацією угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001, на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108, із наступними змінами, перебувала у володінні, користуванні та на балансі ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», правонаступником якого є АТ «К.ЕНЕРГО»
Вказував, що у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», правонаступником якого є АТ «К.ЕНЕРГО», окрім того, що був виробником та виконавцем послуг, також був і балансоутримувачем відповідних теплових мереж, через які безпосередньо здійснюється постачання теплової енергії до споживачів.
Отже, саме на балансоутримувача відповідних теплових мереж покладався обов'язок по утриманню у належному стані відповідних теплових мереж та споруд, проведення вчасного їх поточного та капітального ремонтів з метою недопущення подібних надзвичайних ситуацій.
Водночас, вказує, що невжиття відповідних профілактичних (превентивних) заходів із заміни відповідних частин трубопроводу, термін експлуатації яких фактично закінчився багато років тому, фактично є протиправною бездіяльністю ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», правонаступником якого є АТ «К.ЕНЕРГО», що і стало причиною завдання істотної матеріальної шкоди майну позивача.
Окрім того, вважає, що у разі виникнення будь-яких аварій балансоутримувач зобов'язаний негайно здійснити усі необхідні заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху та пішоходів.
Вказував, що дана надзвичайна ситуація зафіксована у журналі відповідної територіальної одиниці Міністерства надзвичайних ситуацій та підтверджена у листі начальника Солом'янського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві полковника служби цивільного захисту Р.Ю. Дядюшки до громадянки ОСОБА_2 від 20.07.2017 № 21/1595.
Крім того, факт належності даного трубопроводу ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», правонаступником якого є АТ «К.ЕНЕРГО», підтверджується і в його офіційному повідомлені від 27.06.2017 на офіційній сторінці ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» у мережі Facebook за (посиланням: https://www.facebook.com/kyivenergo/posts/1495361477190260).
Зазначав, що за фактом зазначеної вище події 29.06.2017 порушено кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12017100090007323, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Однак, станом на дату подання цієї заяви кримінальне провадження триває (тобто майже три роки), винних у вчиненні кримінального правопорушення не визначено та жодну особу не притягнуто до відповідальності.
Всі отримані та зібрані на місці події пояснення та заяви знаходяться у матеріалах зазначеного вище кримінального провадження та не можуть бути самостійно надані позивачем, проте у матеріалах кримінального провадження міститься велика кількість доказів, яка має суттєве значення для вирішення цієї справи.
Посилався, що 27.06.2017 після здійснення робіт по витягуванню автомобіля з вимоїни, його було доставлено до філії «Автоцетр на Столичному», де працівником було здійснено візуальний огляд та встановлено значні пошкодження. Ремонт автомобіля там не здійснювався.
29.06.2017 відповідно до законодавства України до Центру обслуговування ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» Шевченківського району була доставлена та зареєстрована відповідним штампом заява - запрошення на проведення 30.06.2017 огляду зазначеного вище автомобіля о 09 год 00 хв за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 90, з метою фіксації завданих пошкоджень та подальшої оцінки матеріальних збитків.
Проте на цю заяву-запрошення ніхто з представників ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» не відреагував, хоча для цього було надано достатньо часу. На огляд автомобіля ніхто не прибув.
Стверджував, що 30.06.2017 ФОП ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 232/16 від 21.03.2016) для якнайшвидшого визначення розміру матеріальної шкоди було проведено огляд транспортного засобу та 19.07.2017 складено відповідний звіт про визначення матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля за зазначених вище обставин.
Відповідно до звіту № 62/60.07.17 від 19.07.2017 розмір матеріальної шкоди становить 219 622,70 грн.
Вказує, що оскільки ділянка магістрального трубопроводу Ду 600 ТМ-1 РК «Відрадний» від ТМ-4,5 ТЕЦ5 між ТК-133/9 та ТК-133/10 на вул. Лебедєва Кумача, 5, в якій стався прорив, була передана Київською міською державною адміністрацією з метою ефективної експлуатації, відновлення та збереження майна до ПАТ «Київенерго» на підставі угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 (на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 із наступними змінами) відповідачу, то обов'язок з відшкодування відповідних витрат покладається на відповідача.
З огляду на це, просив позов задовольнити.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2020 цю справу передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою суду від 01.07.2020 у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.
Ухвалою суду від 24.07.2024 розгляд справи було призначено у судовому засіданні з повідомленням сторін та витребувано з Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві: належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження № 12017100090007323, а саме: заяву ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення; документ, що підтверджує визнання ОСОБА_2 потерпілим у кримінальній справі; цивільний позов від 04.09.2017 та всі додані до нього матеріали, в тому числі оптичний носій (диск); журнал цехового обліку технологічних порушень в роботі обладнання Району теплових мереж «Святошино» структурного відокремленого підрозділу «Київські теплові мережі» «Київенерго»; інші документи, що встановлюють належність зазначеної в позовній заяві теплотраси за адресою: м. Київ, перехрестя вул. Лебедєва-Кумача - вул. Яблонська (ДУ 600 ТМ-1 РК «Відрадний» від ТМ-4,5 ТЕЦ5 між ТК-133/9 та ТК-133/10 на вул. Лебедєва-Кумача, 5) до зони відповідальності відповідача ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», правонаступником якого є АТ «К.ЕНЕРГО». Також було витребувано у Київської міської ради: належним чином завірені текст угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868).
16.09.2024 Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві на виконання ухвали суду від 24.07.2024 було надано копії матеріалів кримінального провадження №12017100090007323 від 29.06.2017.
07.10.2024 та 23.10.2024 Департаментом комунальної власності м. Києва на виконання ухвали суду від 24.07.2024 було надано копії угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та додаткові угоди до неї.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки у судове засідання не повідомив.
22.11.2024 позивач подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки суд до відома не поставив.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача, оскільки їх неявка не є перешкодою розгляду справи. Крім того, позивачем подано заяву про слухання справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб «OPEL VEKTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Вбачається, що 27.06.2017 стався прорив магістральної лінії трубопроводу на розі вулиць Лебедєва-Кумача та АДРЕСА_1 , внаслідок чого утворилася яма діаметром 5 м та глибиною 2 м.
В результаті цього, за адресою: АДРЕСА_2 , у вищевказану яму потрапив автомобіль «OPEL VEKTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Солом'янського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві.
За наслідками цієї події Солом'янським УП ГУ НП у м. Києві зареєстроване кримінальне провадження із попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 367 КК України, що підтверджується витягом із ЄРДР.
У результаті цієї події було пошкоджено автомобіль «OPEL VEKTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується актом візуального огляду авто.
Відповідно до звіту № 62/60.07.17 від 19.07.2017, складеного ФОП ОСОБА_3 , матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «OPEL VEKTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті ого пошкодження при ДТП на дату оцінки складає 219 622,70 грн.
Листом № 92/1/360 від 31.08.2017 ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відмовило ОСОБА_1 у відшкодуванні 219 622,70 грн у зв'язку із відсутністю правових підстав та з огляду на обставини, за яких транспортний засіб отримав пошкодження.
09.08.2019 АТ «КИЇВЕНЕРГО» змінило назву на АТ «К.ЕНЕРГО», що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 Постанови від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03.12.2014 у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №759/4781/16-ц, від 11.09.2019 у справі №203/2378/14-ц та від 28.08.2019 у справі № 638/20603/16.
Порядок проведення випробувань джерел теплової енергії регулюється нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», Наказу Міністерства палива та енергетики України «Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» від 14.02.2007 № 71, а також нормами Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.12.2008 № 620/378 «Про затвердження Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду».
Основні організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, збирання і повернення конденсату, водопідготовки, а також засобів вимірювальної техніки встановлено Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71.
Згідно із п. 6.3.7 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, організацією, що експлуатує теплову мережу, має бути забезпечено справність огороджувальних конструкцій, що перешкоджають доступу сторонніх осіб до устаткування і до запірно-регулювальної арматури, та здійснено контроль за підтриманням в належному стані шляхів доступу до об'єктів мережі, а також за дорожніми покриттями і плануванням поверхонь над підземними спорудами.
Відповідно до п. 6.3.27, 6.3.27 цих Правил організація, що експлуатує теплову мережу, повинна систематично, за графіком, здійснювати контроль стану будівельних конструкцій, трубопроводів і устатковання, антикорозійного покриття і теплової ізоляції трубопроводів теплової мережі із застосуванням сучасних ЗВТ і методів діагностики. Слід вести облік, систематизацію та аналіз виявлених дефектів за видами устатковання, виявляти причини, розробляти і впроваджувати заходи до запобігання виникненню дефектів. У разі відсутності сучасних ЗВТ і методів діагностики, як виняток, можливим є застосування шурфовок.
Контроль за станом трубопроводів і устаткуванням теплової мережі має здійснюватися з урахуванням вимог НПАОП 0.00-1.11.
Після виконання ремонтно-відновних та інших робіт у місцях їхнього проведення всі будівельні і теплоізоляційні конструкції і антикорозійні покриття теплової мережі має бути відновлено і захищено від потрапляння вологи до трубопроводу.
На водяних теплових мережах і конденсатопроводах слід організувати систематичний контроль за внутрішньою корозією трубопроводів шляхом аналізу мережної води і конденсату, а також за індикаторами внутрішньої корозії, встановлюваними у найбільш характерних точках: на виводах від ДТ, на кінцевих ділянках, у двох - трьох проміжних вузлах магістралі.
Тобто, обов'язок з утримання в належному стані трубопроводів і устаткування та контролю за цим покладається саме на організацію, що експлуатує теплову мережу.
Отже, першочергово для підтвердження відповідальності ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» за заподіяну позивачу шкоду, необхідно встановити факт передачі ділянки теплотраси ДУ 600 ТМ-1 РК «Відрадний» від ТМ-4,5 ТЕЦ5 між ТК-133/9 та ТК-133/10 на вул. Лебедєва-Кумача, 5, на баланс ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», тобто підтвердити той факт, що відповідач є організацією, що експлуатує теплову мережу, та саме на нього було покладено обов'язок, зокрема, здійснення контролю за підтриманням в належному стані шляхів доступу до об'єктів мережі, а також за дорожніми покриттями і плануванням поверхонь над підземними спорудами, здійснення контролю стану будівельних конструкцій, трубопроводів і устаткування, антикорозійного покриття і теплової ізоляції трубопроводів теплової мережі із застосуванням сучасних ЗВТ і методів діагностики (пункти 6.3.7, 6.3.27, 6.3.28 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж).
З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2001 між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - Енергопостачальник») укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, до якої були внесені зміни додатком № 1 від 25.11.2002, додатковою угодою від 28.09.2006, додатковою угодою від 29.12.2006, додатковою угодою від 30.04.2007, додатковою угодою від 07.11.2013, додатковою угодою від 24.11.2016.
Відповідно до п. 1.1. предметом цієї угоди є передання майна комунальної власності будівництва територіальної громади м. Києва, згідно з додатком 1, та об'єктів незавершеного згідно з додатком 2 (далі - МАЙНА), в управління ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИКУ та подальша експлуатація МАЙНА, зазначеного в додатках 1-3.
При цьому під терміном «МАЙНО», який використовується в угоді, визначаються (об'єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, які перебували у повному господарському віданні ДКП ДКП «Київжитло-теплокомуненерго», ТОВ СВП «Академтеплоенерго», ВАТ «Завод «Енергія», та об'єкти теплоелектроцентралей № 5, 6 і теплових мереж, які не увійшли до статутного фонду ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИКА та згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 29-р передані до комунальної власності територіальної громади м. Києва, а також всі інші об'єкти права Комунальної власності територіальної громади м. Києва, які на момент підписання цієї угоди вже передані в управління ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИКУ, згідно додатку 3.
Пунктом 1.2. угоди визначено, що метою угоди є вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу тощо.
Однак, наявні документи не місять переліку майна, яке було передано в управління, тобто на баланс АЕК «Київенерго».
Окрім цього, у матеріалах справи також відсутні будь-які документи щодо переліку переданих на баланс АЕК «Київенерго» об'єктів (МАЙНА), а також передачі на баланс відповідача частини трубопроводу ДУ 600 ТМ-1 РК «Відрадний» від ТМ-4,5 ТЕЦ5 між ТК-133/9 та ТК-133/10 на вул. Лебедєва-Кумача, 5.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що факт належності даного трубопроводу ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», правонаступником якого є АТ «К.ЕНЕРГО», підтверджується його офіційному повідомлені від 27.06.2017 на офіційній сторінці ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» у мережі Facebook за (посиланням: https://www.facebook.com/kyivenergo/posts/1495361477190260).
Однак оцінюючи такі доводи позивача, суд враховує ч. 1 ст. 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
За змістом ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.
Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
За цим критерієм електронні докази можна поділяти на: 1) зафіксовані учасниками судової справи власноруч (наприклад, власним електронним цифровим підписом); 2) докази, закріплені за допомогою нотаріуса; 3) зафіксовані спеціально уповноваженими особами.
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 3, 5 ст. 100 ЦПК України).
Отже посилання в позовній заяві на певний веб-сайт не є тотожним поданню до суду електронного доказу та виконанню позивачем обов'язку подати усі наявні у нього докази.
Разом з тим, сторінка у соціальній мережі веб-сайту відповідача, яка за твердженням позивача створена відповідачем та на якій відповідач розмістив певну інформацію, експертом чи спеціалістом за спеціальністю «Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів» не досліджувалася.
Будь-які висновки фахівця в галузі дослідження телекомунікаційних систем суду стороною позивача не надавались.
Таким чином, позивачем не було надано належних доказів, які б свідчили про розміщення оскаржуваної інформації відповідачем за певною адресою в мережі Інтернет та про її існування на час розгляду справи, що вказує на неможливість встановлення та перевірки наявності цієї інформації.
За вказаних вище обставин, суд вважає, що доводи позивача в обґрунтування позову в цій частині є недоведеними належними доказами, у тому числі електронними.
Більше того, суд вважає, що факт передачі на баланс певного майна перш за все має підтверджується первинними документами (акти приймання-передачі, додатки до угод (договорів), специфікації тощо) а тому судом, з метою сприяння позивачу у наданні доказів, було задоволено його клопотання і витребувано перелік документів, які останній просив від Київської міської ради.
Проте, з отриманих на виконання ухвали суду витребуваних доказів вбачається, що у них відсутні матеріали передачі на баланс відповідачу частини вищезгаданого трубопроводу.
Окрім цього, судом за клопотанням позивача було здійснено витребування копії матеріалів кримінального провадження № 12017100090007323 від 29.09.2017, проте у них також відсутні докази щодо здійснення передачі на баланс відповідачу частини вищезгаданого трубопроводу чи факти вчинення відповідачем протиправних дій, що є предметом спору уу даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 26.03.2019 № 42ОУ/20/373 АТ «КИЇВЕНЕРГО» повідомило слідчого Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві про те, що уся документація, що стосується запитаної інформації, яка була створена ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» у період володіння та користування об'єктами комунальної власності, залишилась на цих об'єктах, а персонал, який супроводжував такі питання у АТ «КИЇВЕНЕРГО» переведений до КП «Київтеплоенерго». Тому було рекомендовано звернутися до КП «Київтеплоенерго» (а.с. 85).
Проте, з боку позивача будь-яких інших клопотань про витребування доказів в процесі розгляду справи та після витребування судом документів від Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві та Київської міської ради не подано.
Так, згідно ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з вимог чинного законодавства, суд позбавлений можливості збирати чи витребувати докази самостійно, тобто без відповідного клопотання сторони у справі, з огляду на предмет спору та статус учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як було зазначено судом вище, для деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
І хоча у цьому випадку вина презюмується (якщо відповідач не доведе протилежного), проте за встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів не є доведеним факт перебування на балансі у відповідача ділянки теплотраси ДУ 600 ТМ-1 РК «Відрадний» від ТМ-4,5 ТЕЦ5 між ТК-133/9 та ТК-133/10 на вул. Лебедєва-Кумача, 5, а тому не доведено існування причинно-наслідкового зв'язка між шкодою та діями/бездіяльність відповідача.
Разом з цим, достовірно встановити балансоутримувача, тобто особу, яка має відповідати за завдану шкоду, можливо лише за умови вчинення певних дій - витребування інформації, які залежать від ініціативи позивача.
За умовами частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Разом з тим, позивач у встановленому законом порядку не заявляв додаткових клопотань про витребування доказів судом після отримання матеріалів від Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві та Київської міської ради.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України уУчасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Отже, з огляду на вказане вище, позивач був обізнаний про можливість вчинення певних процесуальних дій, але не вжив всіх залежних від нього заходів для цього, при цьому скориставшись своїм правом подав заяву про слухання справи у його відсутності.
Та обставина, що відповідачем не було подано своїх заперечень проти позову також не є свідченням визнання фактів завдання саме ним шкоди позивачу, з огляду на викладене вище.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не було доведено факту завдання йому шкоди саме внаслідок винних чи необережних дій, чи бездіяльності відповідачем, тобто не доведено, що саме відповідач має відповідати за завдану позивачу матеріальну шкоду.
З огляду на викладене вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про необґрунтованість поданого позову пред'явленого до відповідача.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення понесених позивачем судових витрат з відповідача, відсутні.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1166, 1192 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 95, 100, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29.12.2025.
Суддя О.М. Букіна