Справа №760/36071/25
1-кс/760/15227/25
Про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
(повний текст)
29 грудня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100090003266 від 27.12.2025 року, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньої освітою, офіційно непрацевлаштованого, не одруженого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 Кримінального кодексу України, -
Виходячи із змісту поданого клопотання, слідчим відділом Солом'янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100090003266 від 27.12.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за викладених у клопотанні фактичних обставин.
Досудовим розслідуванням, за даними клопотання, встановлено, що 26.12.2025 в приміщенні кімнати квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпивав спиртні напої з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, 26.12.2025 приблизно о 22 годині 20 хвилин між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відбувся словесний конфлікт, який виник внаслідок раптово виниклих неприязних відносин, в результаті чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 . ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесного ушкодження потерпілому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 26 грудня 2025 року приблизно о 22 год. 20 хв., перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_2 , тримаючи у правій руці ніж, завдав один удар в ділянку грудної клітини ОСОБА_7 .
У результаті протиправних дій ОСОБА_5 , відповідно до довідки КНП «Київська міська клінічна лікарні № 12» № 5406 від 27.12.2025, потерпілому ОСОБА_7 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з пораненням лівої легені, лівобічного гемопневматораксу. У клопотанні додатково наведено посилання на ч. 2.1.3 Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», згідно з яким до ушкоджень, небезпечних для життя, належать поранення грудної клітки, що проникли в плевральну порожнину, у зв'язку з чим слідство вказує на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Таким чином, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Як убачається з клопотання, 27.12.2025 о 01 год. 00 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 27.12.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. У клопотанні зазначено анкетні дані підозрюваного: уродженець м. Київ, громадянин України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштований, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Перевіряючи доводи сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри, слідчий суддя виходить з того, що на цій стадії кримінального провадження не вирішується питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом, а оцінюється наявність такого обсягу фактичних даних, які могли б переконати неупередженого спостерігача, що відповідна особа могла вчинити інкриміноване їй діяння. Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ, відповідно до якої "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, здатних переконати об'єктивного спостерігача, що особа могла вчинити правопорушення.
З огляду на викладені у клопотанні обставини події, характер інкримінованих дій (нанесення удару ножем у ділянку грудної клітини), а також наведені стороною обвинувачення дані про наслідки для потерпілого (проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з пораненням легені та гемопневматоракс), слідчий суддя вважає, що надані матеріали у своїй сукупності на цій стадії є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. При цьому слідчий суддя враховує, що у клопотанні прямо вказано на наявні у провадженні докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовує підозру, зокрема відомості, отримані під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 від 27.12.2025, відомості, отримані під час затримання в порядку ст. 208 КПК України, відомості, отримані під час допиту підозрюваного, допитів свідків ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ), допиту потерпілого ОСОБА_7 , а також відомості, отримані під час проведення слідчих експериментів за участі підозрюваного та свідка, й інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Оцінюючи наявність таких ризиків, слідчий суддя виходить з того, що закон не вимагає доведення того, що підозрюваний обов'язково вчинить відповідні дії, однак вимагає встановлення реальної можливості їх вчинення з урахуванням конкретних обставин провадження, характеру інкримінованого діяння, даних про особу підозрюваного, а також інших чинників, наведених у ст. 178 КПК України.
Сторона обвинувачення посилається на ризики: 1) переховування від органу досудового розслідування та/або суду; 2) незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 3) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом приховання або знищення доказів, які органом досудового розслідування ще не встановлено та не отримано.
Щодо ризику переховування, слідчий суддя враховує тяжкість інкримінованого злочину та передбачене законом покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що саме по собі закономірно підвищує вірогідність ухилення особи від правосуддя. Водночас ризик втечі не може ґрунтуватися виключно на суворості можливого покарання, а має оцінюватися у світлі даних про особу, соціальні зв'язки, зайнятість, наявність стабільного джерела доходу, сімейний стан та інші обставини. З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 є офіційно непрацевлаштованим, не одруженим, що за сукупністю з відсутністю даних про міцні соціальні й професійні зв'язки та з огляду на характер інкримінованого насильницького діяння, створює реальну можливість ухилення від органів досудового розслідування та суду. Окремо слідчий суддя враховує, що подія сталася за місцем проживання підозрюваного, а коло осіб, які можуть володіти відомостями, є близьким для підозрюваного в побутовому сенсі (мешканці/оточення), що за відсутності належного процесуального контролю також підсилює спокусу уникнути подальших слідчих дій.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваному інкримінується насильницьке діяння із застосуванням ножа, вчинене, за даними клопотання, у стані алкогольного сп'яніння, що вказує на підвищений рівень агресивності поведінки та здатність до насильницьких дій. За таких обставин перебування підозрюваного на волі створює не абстрактну, а реальну можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків, як шляхом психологічного тиску, так і шляхом умовлянь, схиляння до зміни показань, відмови від них або надання вигідної підозрюваному інформації, оскільки контактування з такими особами поза процесуальними рамками є фактично неконтрольованим. Важливим є також те, що на початкових стадіях досудового розслідування показання потерпілого та свідків, їх стабільність і незмінність мають істотне значення для встановлення обставин події, а отже будь-яке незаконне втручання в цей процес становитиме реальну загрозу досягненню завдань кримінального провадження.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом приховання або знищення доказів, слідчий суддя враховує, що у клопотанні прямо зазначено: органом досудового розслідування ще не встановлено та не отримано всі докази, що можуть мати значення у провадженні. Характер події (застосування ножа у приміщенні проживання) передбачає існування речових доказів та слідів, а також можливість наявності предметів, документів, електронних даних чи інших відомостей, які потребують додаткового встановлення та фіксації. Перебуваючи на волі, підозрюваний може вживати заходів для приховування, знищення або спотворення таких відомостей, а також узгоджувати позиції з іншими особами, впливаючи на формування доказової бази у спосіб, що перешкоджає повному, всебічному та неупередженому розслідуванню.
Оцінюючи наведені ризики у сукупності та беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує: тяжкість інкримінованого злочину, насильницький характер діяння, спосіб його вчинення (застосування ножа), тяжкість наслідків для потерпілого, а також дані про особу підозрюваного (вік, відсутність офіційного працевлаштування, сімейний стан). У сукупності ці дані свідчать про наявність реальних, а не гіпотетичних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які потребують нейтралізації.
Вирішуючи питання про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя виходить із того, що тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише за умови, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам. Разом із тим, з огляду на конкретику цього провадження, ризики переховування, незаконного впливу та перешкоджання розслідуванню не можуть бути ефективно нейтралізовані покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, або застосуванням домашнього арешту чи особистого зобов'язання, оскільки такі заходи, по суті, покладаються на добросовісну поведінку підозрюваного та не забезпечують достатнього рівня ізоляції від потерпілого і свідків та від середовища, у якому можуть зберігатися або формуватися докази. Домашній арешт, навіть із застосуванням засобів контролю, не виключає контактів підозрюваного з потерпілим чи свідками за допомогою засобів зв'язку або через третіх осіб, не унеможливлює впливу на них, а також не гарантує неможливості узгодження позицій та вчинення дій, спрямованих на протидію розслідуванню. Особиста порука чи застава (як самостійний захід або альтернатива) також не усувають вказаних ризиків у частині впливу на потерпілого та свідків, адже фінансовий стимул до належної поведінки не є адекватним запобіжником, коли йдеться про насильницький конфлікт і реальну можливість повторної агресивної поведінки або тиску, а також коли ключові докази ще підлягають встановленню та закріпленню.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не можуть ефективно запобігти встановленим ризикам, а тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним і пропорційним меті кримінального провадження.
Разом із тим, вирішуючи питання щодо можливості визначення розміру застави як альтернативи триманню під вартою, слідчий суддя враховує, що за загальним правилом, визначеним ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та ст. 178 КПК України, має право не визначити розмір застави, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 інкримінується вчинення насильницького злочину із застосуванням ножа, що за своєю природою є формою насильства та створює підвищену загрозу для потерпілого та інших учасників провадження.
З урахуванням встановлених ризиків незаконного впливу, а також з огляду на те, що підозрюваний, за даними клопотання, вже проявив насильницьку поведінку щодо потерпілого, слідчий суддя вважає, що визначення застави не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та не гарантуватиме нейтралізації ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Отже, підстав для визначення розміру застави у цьому випадку слідчий суддя не вбачає.
Виходячи із зазначеного, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави строком на 60 діб.
Строк дії ухвали до 26 лютого 2026 р. включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити Солом'янському управлінню поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошується 30 грудня 2025 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1