Справа № 755/13146/24
"03" жовтня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі Головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство «Кредобанк», звертаючись з позовом просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № СL-192207 від 29 травня 2019 року в розмірі 172 557,16 гривень, яка складається з: 111 221,09 гривень - сума заборгованості, 61 336,07 гривень сума заборгованості за відсотками.
12 серпня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Положеннями статтею 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Отже, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2019 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» підписано Кредитний договір № СL-192207, відповідно до якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та правового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому кредитному договорі.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Банк видає позичальнику кредит у сумі 160 000,00 гривень на строк до 28 травня 2024 року.
Позивачем виконано умови Кредитного договору № CL-192207 від 29 травня 2019 року та видано відповідачу грошові кошти на загальну суму 160 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 30262512 від 29 травня 2019 року.
Згідно із п. 2.7 Кредитного договору, транзитним рахунком для повернення кредитних коштів є № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору, позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до Кредитного договору)
Згідно до п. 6.3. Кредитного договору, позичальник щомісяця, здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом, у вигляді рівних сум - ануїтентного платежу (розмір якого визначається п. 6.2 Кредитного договору)
Для здійснення належного погашення кредиту позичальник зобов'язаний щомісячно не пізніше дати погашення щомісячного платежу, встановленого графіком платежів, забезпечити наявність на поточний рахунок для обслуговування кредиту коштів, що відповідає розміру щомісячного платежу, з врахуванням рекомендації банку , передбачених п. 2.9 Кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із п. 6.1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядок і строки (терміни), передбачені Кредитним договором та/або додатки до нього.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 36,99% річних.
Проценти за користування кредитом нараховується щомісячно на суму заборгованості по кредиту методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360), за ставкою, визначеною п. 4.1 Кредитного договору, з дня видачі до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не впливає з умов цього кредитного договору (п. 4.2 Кредитного договору)
Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка 43,94 % річних.
Згідно з п. 6.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.
Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору, за несвоєчасне погашення заборгованості, яка нараховується за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за Кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання Позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості Позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої Позичальнику на підставі цього пункту Кредитного договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості наданого позивачем, з боку відповідача має місце порушення укладеного Кредитного договору № CL-192207 від 29 травня 2019 року, у зв'язку з чим станом на 01 липня 2024 року виникла заборгованість 172 557,16 гривень, що складається з 111 221,09 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 61 336,07 грн. - заборгованість за відсотками, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем, в цій частині підтверджується належними та допустимими доказами, в свою чергу відповідачем не оспорювались вище означені обставини.
Відповідно до положень ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача кредитної заборгованості підлягає судовому захисту в порядку, визначеному п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а відповідно позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума загальна заборгованості за кредитом у розмірі 172 557,16 гривень, що складається з 111 221,09 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 61 336,07 грн. - заборгованість за відсотками.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Договір про надання правової (правничої) допомоги - це перший документ, який адвокат укладає з клієнтом, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором.
До договору про надання правової (правничої) допомоги застосовуються вимоги: загальні положення цивільного законодавства про договір; Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; Правила адвокатської етики.
Стосовно форми і змісту договору про надання правової допомоги, то відповідно ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», обов'язковою умовою є письмова форма договору. Але договір може бути укладений і усно якщо це: консультації, роз'яснення з правових питань, умова-запис в журналі та оформлення документу про оплату гонорару; невідкладна потреба правової допомоги клієнту за умови неможливості письмового оформлення за конкретних обставин, умова-письмова форма протягом трьох днів або в найближчий строк.
Зміст Договору не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України.
В матеріалах справи міститься Договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, який укладений між Акціонерним товариством «Кредобанк» в особі заступника голови правління Адама Свірського, який діє на підставі Довіреності №10574 від 23 січня 2019 року та Адвокатським об'єднанням «Бізнес і Право», однак зі змісту договору не прослідковується: предмета договору, повноваження щодо представництва клієнта, гонорар та/або порядок здійснення розрахунків, строк дії договору, відповідальність сторін тощо, оскільки долучено договір який має першу та останню сторінку правочину.
Таким чином, надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 17 255,72 гривень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви, повного тексту Договору про надання правової допомоги від 11 квітня 2019 року та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» суму заборгованості за Кредитним договором CL-192207 від 29 травня 2019 року у розмірі 172 557 (сто сімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 16 коп., що складається з суми заборгованості за кредитом 111 221,09 гривень, суми заборгованості за відсотками 61 336,07 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», юридична адреса: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ЄДРПОУ: 09807862.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.