Справа № 752/27812/25
Провадження № 1-кс/752/9600/25
Іменем України
12 листопада 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , перекладача ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання начальника відідлення №4 СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стамбул, Турецька Республіка, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100010003099 від 11 листопада 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України, -
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання начальника відділення № 4 СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100010003099 від 11.11.2025р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування клопотання слідчий посилається на те, що, 10.11.2025 приблизно о 18:00 год., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на вулиці за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 23.
У цей час поблизу зазначеного місця знаходилася ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Побачивши ОСОБА_10 , ОСОБА_6 безпідставно почав висловлювати в її бік образи.
Цього ж дня, приблизно о 18:10 год. до ОСОБА_10 підійшов її знайомий ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому вона розповіла про образливі висловлювання з боку ОСОБА_6 . З метою з'ясування ситуації ОСОБА_12 підійшов до ОСОБА_6 та запитав, чому він ображав ОСОБА_13 . Під час спілкування між ними виникла короткочасна бійка, після чого конфлікт припинився.
Незважаючи на наявну можливість уникнути подальшого конфлікту та залишити місце події, ОСОБА_6 залишився на місці, при цьому в нього виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільну небезпеку
своїх дій, свідомо допускаючи настання тяжких наслідків у виді заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_12 , передбачаючи та бажаючи їх настання, скоротив з ним дистанцію, дістав із кишені куртки, в яку був одягнений, ніж та умисно наніс ним декілька ударів в область тулубу ОСОБА_14 .
Після цього, ОСОБА_6 одразу залишив місце вчинення злочину та зник у невідомому напрямку.
У результаті злочинних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_12 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: торакоабдомінального поранення зліва; наскрізного поранення діафрагми зліва; внутрішньочеревної кровотечі; проникаючого поранення шлунка; гематоми великого чепця; гемоперитонеуму; різаної рани третини лівого стегна; геморагічного шоку І ст..
11.11.2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
11.11.2025 року, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
У клопотанні зазначається, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенню, передбаченому 1 ст. 121 КК України, підтверджується сукупністю доказів, доданими до матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання. Просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме особисте зобов'язання.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Розглянувши клопотання про застосування запобіжного заходу, заслухавши учасників процесу, оцінивши всі обставини, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, Слідчим відділом Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010003099 від 11.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
З клопотання слідчого та доданих матеріалів встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
11.11.2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
11.11.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для
встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, приходить до висновку про обгрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчиненні кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Розглянувши питання існуючих ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчий суддя зазначає наступне.
Ризик переховування від правосуддя слідчий суддя оцінює у світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного ОСОБА_6 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, в сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.
Покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на значний строк, яке може бути призначене відносно ОСОБА_6 у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Щодо ризику впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання потерпілого і свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що можливість впливу на свідків та потерпілого є досить ймовірною.
Посилання на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, є доведеним стороною обвиувачення.
Беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, аналізуючи наведене в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищеназваним ризикам і тому слідчий суддя вважає за необхідне обрати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів.
Задовольняючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховуються вимоги ст. 183 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи викладене вище, наявність обгрунтованої підозри, ризиків передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів та враховуючи наслідки, які настали в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 206, 309 КПК України, слідчий суддя -
1. Клопотання задовольнити.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів у межах досудового розслідування, тобто до 11 січня 2026 року до 10 год. 41 хв. включно, без альтернативи внесення застави.
3. Початком відліку строку дії запобіжного заходу вважати момент фактичного затримання, тобто з 11 листопада 2025 року о 10 год. 41 хв.
4. Повний текст ухвали слідчого судді буде складено та оголошено в приміщенні суду протягом 5 діб.
5. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1