Справа № 708/1281/25
Провадження № 2/708/765/25
30 грудня 2025 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та
ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" через свого представника - за довіреністю Столітнього М. М. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 927,45 грн.
В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 08.07.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір № 6844210 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно з умовами кредитного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 6 500,00 грн строком користування 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1,99 % в день.
08.08.2023 відповідачкою ОСОБА_1 здійснена оплата на рахунок первісного кредитора в розмірі 2 263,63 грн, які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами.
27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», був укладений договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором. Також на момент укладення договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк договору № 6844210 про надання споживчого кредиту від 08.07.2023 не сплив, позивачем нараховані проценти за 36 календарних днів (28.05.2024-02.07.2024) в межах строку дії договору.
Також, рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК « Фінтраст капітал».
Посилаючись на те, що відповідачка не виконала свого обов'язку за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6844210 в розмірі 22 927,45 грн, які складаються з тіла кредиту - 6 500,00 грн, процентів за користування кредитом - 11 770,85 грн, також процентів за 36 календарних днів - 4 656,60 грн, а також судові витрати та витрати на правову допомогу.
Окрім того, просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідачки.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.11.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, постановлено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзив на позов від відповідачки не надійшов, а отже вона не скористалася правом подання відзиву у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк.
За таких обставин суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, дійшов висновку про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідно їх правове регулювання відбувається нормами Глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України.
За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України регламентовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Тобто, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята статті11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуютьсяі використовуються підписувачем як підпис.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно статті 1054 ЦК України з а кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
На підставі ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
На підставі статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом установлено, що 08.07.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір № 6844210 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір був укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно з умовами кредитного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 6 500,00 грн строком користування 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1,99 % в день.
Грошові кошти у сумі 6 500,00 грн були перераховані 08.07.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал банк» на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджено листом АТ «Універсал банк» від 02.12.2025 (а.с.177).
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
27.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», був укладений договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК « Фінтраст капітал».
Відповідно до витягу з реєстру боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу № 27.05/24 Ф від 27.05.2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 18 270,85 грн, з яких: 6 500,00 грн - заборгованість за основним боргом; нараховані проценти - 11 770,85 грн.
Таким чином, судом під час розгляду справи установлено, що право вимоги за договором № 6844210 про надання споживчого кредиту від 08.07.2023, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024, яке пізніше змінило своє найменування на ТОВ «ФК «Фінтраст капітал».
Також на момент укладення договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, строк договору № 6844210 про надання споживчого кредиту від 08.07.2023 не сплив, позивачем нараховано проценти за 36 календарних днів (28.05.2024-02.07.2024) в межах строку дії договору у сумі 4 656,60 грн.
З наданого розрахунку заборгованості установлено, що 08.08.2023 відповідачка ОСОБА_1 здійснила оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 2 263,63 грн, які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами.
З урахуванням цього, заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 22 927,45 грн, куди входить: 6 500,00 грн - заборгованість за основним боргом; нараховані проценти - 11 770,85 грн, 4 656,60 грн - нараховані проценти за 36 календарних днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідачці 27.05.2024 була направлена вимога про відступлення права вимоги на електронну адресу, вказану нею під час укладення кредитного договору.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості за кредитом, проведеним первісним кредитором ТОВ "Авентус Україна", де заборгованість відповідачки за відсотками за користування кредитом, з урахуванням сплаченої суми становить 11 770,85 грн.
Водночас, суд не погоджується з проведеним позивачем розрахунком заборгованості за кредитом за 36 днів, оскільки відсотки нараховано за ставкою 1,99 % на день, що не узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %.
За таких обставин, судом установлені підстави для проведення власного розрахунку заборгованості зі сплати процентів за період з 28.05.2024 до 02.07.2024. Як слідує з наведених змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, відсотки нараховуються таким чином: з 28.05.2024 до 02.07.2024 за ставкою 1,50 %/день (6 500,00 грн х 1,5 %/дн х 36 дн) = 3 510,00 грн, які підлягають стягненню з відповідачки.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачка допустила порушення умов укладеного кредитного договору із первісним кредитором, внаслідок чого утворилася заборгованість із погашення суми боргу та процентів за користування грошовими коштами. Після укладення договору факторингу право вимоги повернення боргу набув позивач по справі, який має право ініціювати примусове стягнення боргу, однак з урахуванням у визначеного судом розміру заборгованості за відсотками за 36 днів, відтак позов у цій частині підлягає до часткового задоволення.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнення з відповідачки в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України отриманої суми інфляційних втрат і 3 % річних, судом установлено таке.
З метою впровадження в українське право дієвого механізму процесуальної економії з 01 січня 2019 року введено в дію частини десяту, одинадцяту статті 265 ЦПК України, відповідно до яких суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 виснувала, що під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.
Правила частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з'ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов'язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.
Сформульовані у частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України приписи не є астрентом (додатковим зобов'язанням для боржника, що базується на процедурі, відповідно до якої перспектива сплатити більшу суму, ніж ту, яку боржник повинен був сплатити спочатку, має змусити діяти боржника та виконати рішення суду якнайшвидше), оскільки за українським правом вони застосовуються лише у грошових зобов'язаннях та фактично ними передбачається продовження на майбутнє стягнення присуджених відсотків або пені до моменту виконання судового рішення. Тобто, це не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов'язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується. Тоді як астрент передовсім застосовується до зобов'язань негрошового характеру й розмір астренту не пов'язується із розміром заборгованості чи її складовими частинами, які відповідно й не є базою для обрахування судової неустойки, оскільки, астрент - це санкція за неповагу до правосуддя та спротив виконанню судового рішення, а не форма стягнення чи відшкодування збитків перед позивачем (стягувачем).
Тож на відміну від астренту, правова мета приписів частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Така мета зазначених процесуальних норм національного законодавства, як стимулювання боржника, до своєчасного виконання судового рішення, є другорядною.
Зміст частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, означає, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача.
Можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду.
Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання.
Водночас, у заявленій вимозі позивач просить суд не продовжувати нарахування відповідачці відсотків за користування кредитом у визначеному договором розмірі 1,99 % на день, а просить нарахувати інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Суд звертає увагу позивача і на те, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких умов, ураховуючи положення законодавства в умовах дії в Україні воєнного стану та правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, вимоги позивача у цій частині заявлених вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За викладених обставин, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають до стягнення судовий збір з відповідачки у розмірі 2 301,28 грн, пропорційно задоволеним вимогам (95,00%).
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат, представником позивача був наданий договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладений між адвокатом Столітнім М. М. та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», заявка № 11126 на виконання доручення від 22.09.2025, акт № 11126 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.10.2025 та копія ордеру на надання правничої допомоги.
Натомість аналізуючи наведене суд ураховує, що до акту виконаних робіт включені послуги, які під час судового розгляду даної цивільної справи не надавалися, відповідно не підлягають врахуванню під час вирішення питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, в п. 10 акту зазначений вид послуг, який передбачає представництво інтересів клієнта, у тому числі участь у судових засіданнях. Оскільки дана справа розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, тому витрати на суму 1 640,00 грн не підлягають врахуванню. Загалом розмір підтвердженою правничої допомоги становить 8 360,00 грн (10 000,00 грн - 1 640,00 грн = 8 360,00 грн). Вказані витрати на правничу допомогу підлягають стягненню із відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (95,00 %) у розмірі 7 942,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282, 1046, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", ЗУ "Про електронний цифровий підпис", ЗУ "Про споживче кредитування", ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" заборгованість за договором № 6844210про надання споживчого кредиту від 08.07.2023, яка складається із заборгованості зі сплати тіла кредиту в сумі 6 500,00 грн, заборгованості зі сплати процентів у розмірі 11 770,85грн, нарахованих процентів за 36 календарних днів у розмірі 3 510 ,00 грн, а всього 21 780,85 грн (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 85 коп.).
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" судовий збір в сумі 2 301,28 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 942,00 грн, а всього 10 243,28 грн (десять тисяч двісті сорок три гривні 28 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасники та їх адреси:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2);
Представник позивача: адвокат Столітній Михайло Миколайович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2020, видане Радою адвокатів Київської області, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_1 );
Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_2 ).
Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ