Справа № 703/8102/25
2/703/2810/25
про залишення позовної заяви без руху
29 грудня 2025 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовський В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Смілянської міської ради про визнання права власності на об'єкт самовільного будівництва,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить зобов'язати відповідача Смілянську міську раду узаконити самовільне будівництво балкону до належної їй квартири АДРЕСА_1 , шляхом проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та внесення відповідних даних до державного реєстру прав на нерухоме майно.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.175 та ст.177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху, виходячи із наступного.
Згідно п.п.6, 7, 8, 9 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
В порушення вказаних вимог позовна заява не містить відомостей вжиття заходів досудового врегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; відомостей про наявність чи відсутність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Згідно зі ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.
Окрім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року у справі № 306/2140/17 (провадження № 61-47454св18) викладено правовий висновок, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. При розгляді справ, пов'язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України "Про основи містобудування", спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень. Не може бути застосовано правила статті 376 ЦК України при вирішенні справ за позовами: про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири в багатоквартирних будинках різних житлових фондів, оскільки такі правовідносини врегульовано іншими нормами законодавства, зокрема статтею 383 ЦК та відповідними нормами Житлового кодексу Української РСР щодо власників квартир; про визнання права власності на самочинно збудовані тимчасові споруди; про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).
Всупереч наведеному, позивачем не подано доказів звернення до компетентних органів з питань узаконення самочинного будівництва та не подано доказів неможливості вирішення питання в адміністративному порядку та яким чином відповідач порушує права позивачки.
Набуття права власності на самочинно збудоване майно врегульоване ст. 376 ЦК України, за вимогами якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Позивач, заявляючи вимоги по даному прозову, не долучила до позову доказів дотримання при будівництві санітарних, протипожежних вимог самочинно збудованого майна чи відсутності порушення при самочинному будівництві прав інших осіб. З поданої заяви вбачається, що балкон, який є приналежністю до основної речі, було добудовано після набуття позивачем права власності на квартиру, і позивач не зверталася у передбаченому законом порядку до компетентних органів для оформлення своїх прав на зазначене майно.
У справі відсутні дані щодо дотримання позивачем визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію побудованого (реконструйованого) нерухомого майна та порядку проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього, а суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.
Посилання позивача на наявність рішення Смілянської міської ради про відмову в наданні дозволу на введення в експлуатацію прибудови до квартири у виді балкону не спростовують статусу цього майна як самочинно побудованого та непоширення на нього положень статті 376 ЦК України.
Окрім того, позивачем до позовної заяви не долучено документів, з яких можна встановити правовий режим земельної ділянки за вказаною адресою, на якій розміщене самочинне будівництво, її власника та/або користувача, що позбавляє суд змоги перевірити належність відповідача у справі.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
З огляду на викладене позивачу слід сформулювати позовні вимоги у відповідності до вказаних положень ЦК України, оскільки з усталеної практики судів касаційної інстанції слідує, що неналежний спосіб захисту є самостійною підставою відмови в позові.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.2 ст.185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, суддя приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху до усунення вказаних недоліків позовної заяви.
За вказаних обставин заява повинна бути залишена без руху, а позивачу необхідно надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Також, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.), яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Керуючись ст. 177, 185, 260 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 до Смілянської міської ради про визнання права власності на об'єкт самовільного будівництва - залишити без руху.
Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині даної ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: В.В. Волосовський