Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
(заочне)
Справа № 695/486/25
номер провадження 2/695/963/25
24 листопада 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Землянухіної Є.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -
03.02.2025 директор ТОВ «Холд Лімітед» Тітаренко І.А. звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за спожитий природний газ зі ОСОБА_1 .
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ «Черкасигаз збут» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території України у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1684 від 04.06.2015. Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, за договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30.09.2015. Типовий договір розміщено на офіційному сайті постачальника www.gas-zbut.ck.ua, Регулятора та опубліковано в газеті «Нова Доба» № 102-103 (1607) від 24.12.2015. Вказаний договір є типовим, публічним та укладається на невизначений строк з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання (фактичного споживання або сплати рахунку (квитанції)) побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Споживач ОСОБА_1 приєдналася до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, шляхом підписання Заяви-приєднання 02.04.2018, та їй, як суб'єкту ринку природного газу, присвоєно EIC-код 56XM38F00189951О. Особовий рахунок: № НОМЕР_1 . Згідно умов Типового договору, в порядку визначеному Правилами постачання, ТОВ «Черкасигаз збут» здійснило постачання природного газу відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , для використання в побуті. В порушення умов Типового договору та Правил постачання відповідачка оплату за послуги з газопостачання здійснювала не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений постачальником природний газ в період з 01.01.2021 по 30.04.2022 в сумі 19 926,59 грн.
05.07.2024 між ТОВ «Черкасигаз збут» та ТОВ «Холд Лімітед» укладено Договір про відступлення права вимоги № 05/07-24, у відповідності до умов якого ТОВ «Черкасигаз збут» відступає, а ТОВ «Холд Лімітед» приймає право вимоги заборгованостей, строк оплат яких настав (право вимоги), які виникли за договорами постачання природного газу, які були укладені між ТОВ «Черкасигаз збут» та побутовими споживачами (далі боржники) за переліком та у сумах, які зазначені у додатку 1 до цього Договору. Відповідно до Акту та Реєстру боржників Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги ТОВ «Холд Лімітед» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 19 926,59 грн. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем, крім основного боргу позивачем нараховано 3% річних які складають 1 570,65 гри та інфляційні втрати - 5 781,41 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість в сумі 27 278,65 грн., яка складається з заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 19 926,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 781,41 грн., 3% річних у розмірі 1 570,65 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Ухвалою судді відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду, яка була направлена відповідачці в установленому порядку, останній був наданий строк для подання заяви з обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідачка відзиву на позов, заяви з обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не направила.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але скерував до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, але в судове засідання не з'явилась без поважних причин, не подала відзив, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).
Правовідносини між споживачем та постачальником природного газу регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).
Споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Так, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Згідно з пунктом 1, 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема укласти договір про постачання природного газу, а також забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 № 2500, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Згідно з положеннями пункту 9 Розділу ІІІ Правил для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою.
Відповідно до пункту 32 Розділу ІІІ Правил побутовий споживач зобов'язаний: укласти договір постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору; раціонально використовувати природний газ, обережно поводитися з газовими приладами і пристроями; не пізніше ніж за двадцять робочих днів до звільнення приміщення або повного припинення газоспоживання письмово повідомити діючому постачальнику про розірвання договору та розрахуватися за спожитий природний газ; безперешкодно допускати у свої житлові та підсобні приміщення, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильник газу, представників постачальника після пред'явлення ними відповідних службових посвідчень для звіряння показань фактично використаних обсягів природного газу; проводити на вимогу постачальника звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта та пред'являти платіжні документи на вимогу постачальника для перевірки правильності оплати; виконувати інші обов'язки, передбачені цими Правилами та чинним законодавством.
При цьому постачальник має право, зокрема: отримувати від побутового споживача плату за поставлений природний газ; ініціювати припинення постачання природного газу побутовому споживачеві з урахуванням вимог цих Правил; безперешкодного доступу до лічильників газу, встановлених у побутового споживача, для перевірки показань фактично використаних побутовим споживачем обсягів природного газу; проводити разом із побутовим споживачем звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта (пункт 33 Розділу ІІІ Правил).
Таким чином, згідно з зазначеними нормами споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу, якщо він фактично споживав його. Факт відсутності договору постачання природного газу сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц, де встановлено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Судом установлено, що ТОВ «Черкасигаз збут» здійснює діяльність з провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1684 від 04.06.2015.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30.09.2015. Типовий договір розміщено на офіційному сайті постачальника www.gas-zbut.ck.ua, Регулятора та опубліковано в газеті «Нова Доба» № 102-103 (1607) від 24.12.2015.
Відповідачка приєдналася до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, шляхом підписання 02.04.2018 заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно умов Типового договору ТОВ «Черкасигаз збут» здійснило постачання природного газу відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , для використання в побуті.
Натомість, у порушення умов Типового договору та Правил постачання, відповідачка оплату за послуги з газопостачання здійснювала не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений постачальником природний газ в період з 01.01.2021 по 30.04.2022 в сумі 19 926,59 грн.
Судом також установлено, що 05.07.2024 між ТОВ «Черкасигаз збут» (первісний кредитор,) та ТОВ «Холд Лімітед» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 05/07-24, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги заборгованостей, строк оплати яких настав (право вимоги), які виникли за договорами постачання природного газу, які були укладені між ТОВ «Черкасигаз Збут» та побутовими споживачами за переліком та у сумах, які зазначені у додатку 1 до цього договору.
Згідно з актом приймання-передачі права вимоги за договором про відступлення права вимоги № 05/07-24 від 05.07.2024 ТОВ «Черкасигаз збут» передало ТОВ «Холд Лімітед» право вимоги до 131 боржника.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 19.08.2024 до акту приймання-передачі права вимоги від 19.08.2024 до договору про відступлення права вимоги № 05/07-24 від 05.07.2024 ТОВ «Холд Лімітед» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 , за адресою: в АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , в сумі 19 926,59 грн.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_1 не здійснювала оплату послуг з газопостачання в повному обсязі, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед ТОВ «Черкасигаз збут» за поставлений природний газ у розмірі 19 926,59 грн., на підставі договору про відступлення права вимоги № 05/07-24 від 05.07.2024 право стягнення цієї заборгованості перейшло до ТОВ «Холд Лімітед», суд приходить до висновку стягнення вказаної заборгованості з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 1 570,65 грн та інфляційних втрат у сумі 5 781,41 грн, за період із 26 травня 2022 року до 09 січня 2025 року, суд зазначає про таке.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Відповідно до наведеної норми матеріального права, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Такі висновки, щодо застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц.
Також суд враховує положення ч.1 ст.901 та ч.1 ст.903 ЦК України, відповідно до яких, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, спірні правовідносини за своїм змістом є грошовим зобов'язанням, тому серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника (відповідача) покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Ураховуючи те, що спірні правовідносини за своєю суттю є грошовим зобов'язанням, тому суд дійшов висновку, що на них поширюється дія ст.625 ЦК України.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території країни введено воєнний стан, який триває на даний час.
Згідно п. 1 Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Ця постанова набрала чинності з дня опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 3 Постанови КМУ № 1405 від 29.12.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» внесено зміни, які полягають в тому, що з 30.12.2023 заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливі бойові дії) або тимчасово окупованих територій.
Суд установив, що нерухоме майно, до якого первинним кредитором надавалась комунальна послуга, заборгованість за якою є предметом розгляду судом позову, знаходиться на території, на якій не ведуться бойові дій та не є тимчасово окупованою.
Таким чином, суд зробив висновок, що ТОВ «Холд Лімітед», під час розрахунку індексу інфляції та 3 % річних, не врахувало положення постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022, здійснивши розрахунок за період з 26 травня 2022 року до 09 січня 2025 року.
Окрім того, суд зазначає, що позивач має право на нарахування відповідачу індексу інфляції та 3 % річних лише після набуття ним права вимоги до відповідача, а саме з 05 липня 2024 року (тобто з часу підписання між первісним кредитором ТОВ «Черкасигаз збут» та новим кредитором ТОВ «Холд Лімітед» акту приймання передачі, за яким останнім отримано документи, що підтверджують право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .
Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості щодо індексу інфляції та 3 % річних, за період з 26 травня 2022 року до 09 січня 2025 року, з точки зору допустимості та належності, суд дійшов висновку, що такий проведено без урахування вказаних положень закону, а також проведено за період, який передував набуттю позивачем права вимоги до відповідача, відтак такий розрахунок є частково необґрунтованим та немотивованим, відтак задоволення таких вимог позивача в повному обсязі буде суперечити вимогам закону.
З урахуванням наведеного, в межах заявлених позивачем вимог, періодом, за який підлягає стягненню 3% річних та інфляційні втрати, є: з 05 липня 2024 року (тобто з часу підписання між первісним кредитором ТОВ «Черкасигаз збут» та новим кредитором ТОВ «Холд Лімітед» акту приймання передачі, за яким останнім отримано документи, що підтверджують право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 ) до 09.01.2025 року.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми, нараховані на суму заборгованості в загальному розмірі 19 926,59 грн за період з 05 липня 2024 року до 09 січня 2025 року.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений в п.43 постанови від 07.04.2020 в справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Виходячи з викладеного, інфляція нараховується на суму основного боргу, яка існувала на кінець місяця, в якому допущене прострочення і за наступні повні місяці, в яких сума боргу не була сплачена. При розрахунку інфляційних втрат для суми основного боргу, яка існувала декілька місяців, індекси інфляції за кожний повний місяць прострочення перемножуються між собою та визначається середній показник, який застосовується до суми боргу.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
Згідно з розрахунком інфляційних витрат у даній справі у період з 05 липня 2024 року до 09 січня 2025 року, індекс інфляції становить 1,07404862.
19 926,59х1,07404862= 21 402,13 грн.
21 402,13 грн. - 19 926,59 грн. = 1 475,54 грн.
Таким чином, сума інфляційних втрат за період з 05 липня 2024 року до 09 січня 2025 року, яка підлягає до стягнення з відповідачки на користь позивача, становить 1 475,54 грн.
Три проценти річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, помноженої на кількість днів прострочення, помноженого на 3%, поділеного на 100 та поділеного на 365 (кількість днів у році).
За період із 05 липня 2024 року до 09 січня 2025 року кількість днів становила 189.
Всього сума нарахованих трьох процентів річних за період з 05 липня 2024 року до 09 січня 2025 року становить 308,74 грн., яку слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
Суд перевіривши наведені розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних прийшов до висновку, що вони мають розбіжності з розрахунком зробленим судом, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення.
Таким чином, позовні вимоги щодо відшкодування 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме: за період з 05 липня 2024 року до 09 січня 2025 року, що складає: інфляційні втрати у розмірі 1 475,54 грн, та три проценти річних у розмірі 308,74 грн.
Що стосується стягнення із відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, то суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Водночас ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №686 від 28.01.2025 та №92 від 28.08.2024 встановлено, що позивачем сплачено 3028 грн. судового збору.
Водночас із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в загальному розмірі 27 278,65 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Холд Лімітед» задоволено частково, в розмірі 21 710,87 грн, що складає 79,58 % від ціни позову, тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 409,68 грн.
Керуючись ст. 509, 525, 526, 610, 625, 901, 903, 1077, 1082 ЦК України, ст.5,6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, ст.12, 13 Закону України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, ч.8 ст.178, ст. 247, 258, 264, 265, 280-284, 289, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» заборгованість за спожитий природний газ, у сумі
19 926,59 грн., інфляційні втрати, у розмірі 1 475,54 грн., три проценти річних, в розмірі 308,74 грн.,а всього 21 710,87 грн. (двадцять одна тисяча сімсот десять гривень) 87 коп..
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» судові витрати на сплату судового збору в розмірі
2 409,68 грн.
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Ю. Степченко