Справа№570/5148/25
Номер провадження 2-а/570/53/2025
30 грудня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського районного суду Рівненської області (як місцевого адміністративного суду) Коробов С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом представника позивача - адвоката Шміда В.В., поданого в інтересах ОСОБА_1 до поліцейського офіцера громади відділення поліції №1 Рівненського РУП ГУНП Ойцюся В.О., Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови серії ЕНА №5535243 від 21.08.2025 року,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, покликаючись на те, що 21.08.2025 відповідачем 1 -поліцейським офіцером громади відділення поліції №1 (м.Рівне) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітаном поліції Ойцюсем В.О. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № №5535243 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
В поданій до суду позовній заяві позивач посилаючись на те, що постанова інспектором поліції винесена незаконно та з порушенням процесуальних норм, а також на те, що правопорушення ним не вчинялось, просить суд скасувати постанову від 21 серпня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При відкритті провадження у справі встановлено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного провадження.
Оцінивши докази, надані сторонами в позовній заяві та відзиві на позов, суд вважає, що наявні достатні підстави для прийняття рішення в порядку спрощеного провадження.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в межах наявних в справі доказів.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1, 2 ст. 9 КАС України).
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позиція відповідача 1 щодо даного позову викладена у поданому до суду відзиві. У відзиві відповідач вказує на те, що постанова винесена 21.08.2025 із дотриманням норм чинного законодавства, дотримані процесуальні норми, однак доказів на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідженими по справі доказами встановлено наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КпАП України адміністративна відповідальність настає у випадку порушення водіями правил зупинки транспортних засобів. Позивач, як в поданій до суду позовній заяві, так і в поясненнях до протоколу про адміністративні правопорушення заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи позивач повідомив, що 21 серпня 2025 року близько 10 год. 22 хв. він керував автомобілем VOLKSWAGEN TOURAN НОМЕР_1 по вул.Соборній, в с.Обарів Рівненського району Рівненської області. Під час руху по вказаній вулиці, з дотриманням правил ПДР, виїхав на автодорогу Н-22 Устилуг - Луцьк - Рівне та рухався в напрямку до м.Рівне для проходження обстежень у місцевій поліклініці у зв'язку з виявленням у нього коронавірусної хвороби. Після цього, він був зупинений поліцейським офіцером громади відділення поліції №1 (м.Рівне) Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітаном поліції Ойцюсем В.О. - відповідачем1), який стверджував, що позивач, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 (Проїзд без зупинки заборонено), чим порушив п.8.4.г ПДР (Порушення вимог наказових знаків).
Після перевірки документів відповідачам-1 було винесено щодо позивача постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5535243 від 21.08.2025 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до даної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. В подальшому на позивача ще було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.І ст.130 КУАП за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного спяніння.
Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст.35 Закону №580-VIII. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, п.п.1,3 ч.1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо- транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою ПДР (Правил дорожнього руху), вимоги відповідної посадової особи про пред явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.
Поліцейський (відповідач-1), який склав відносно позивача адміністративну постанову, перед тим як вимагати надати йому для перевірки документи водія, не предявив позивачу докази порушення ним Правил дорожнього руху, а лише обмежився усним поясненням, Вважаємо, дані дії поліцейського (відповідача-1) не відповідають вимогам вищенаведених норм законодавства.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону «України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №130 6 (далі по тексту ПДР) . Особи, які порушують ці правила несуть відповідальність згідно з законодавством.
Згідно п.8.4 Розділу 8 ПДР (Регулювання дорожнього руху) дорожні знаки поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки, Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обоє'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об1єктів обслуговування;
е)таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Натомість, дорожній знак 2.2 ПДР України (Проїзд без зупинки заборонено), відповідно до розділу 33 (Додаток №1 до ПДР) відненсено до знаків пріоритету, а не наказових знаків. Відповідно, до п.8.4 ПДР, Знаки пріоритету передбачено п.8.4.6, а не 8.4 ґ ПДР.
А, отже, зазначені в оскаржуваній постанові порушення позивачем вимог дорожніх знаків не відповідають Правилам Дорожнього Руху.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів щодо спростування фактів, викладених позивачем у позовній заяві, які б вказували на порушення позивачем саме п. 8.4 ґПДР відповідачами до суду надано не було.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо скасування спірної постанови та закриття провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 287-289 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 72, 77, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов представника позивача - адвоката Шміда В.В., поданого в інтересах ОСОБА_1 до поліцейського офіцера громади відділення поліції №1 Рівненського РУП ГУНП Ойцюся В.О., Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови серії ЕНА №5535243 від 21.08.2025 року задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ЕНА № 553243 від 21 серпня 2025 рокупро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень відносно ОСОБА_1 .
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національнї поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Коробов С.О.