Справа № 569/16098/25
1-кс/569/9591/25
30 грудня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №12025180000000327 від 01.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області із вказаним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , 01 серпня 2025 року, приблизно о 11 годині 15 хвилин, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21070», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись правою смугою руху проїзної частини автодороги Т0302 (Піщу - Шацьк - Любомль - ОСОБА_6 ) зі сторони автодороги Київ-Чоп у напрямку с. Козин, на 218 км + 400 м вищевказаної автодороги, що в межах Дубенського району, Рівненської області, в порушення підпункту б) пункту 2.3, пункту 12.3 та пункту 13.3 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, неправильно її оцінив, не дотримався безпечного інтервалу, чим створив небезпеку для руху, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення перешкоди для руху у вигляді попутного велосипедиста ОСОБА_7 , що рухався попереду у попутному напрямку по правій смузі руху, допустив наїзд із задньою частиною велосипеда.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих травм помер на місці пригоди, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Порушення водієм, ОСОБА_4 , вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, що вимагає у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
26.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , підтверджується сукупністю зібраних у даному кримінальному провадженні доказів, а саме: протоколом огляду місця події від 01.08.2025, протоколом допиту свідків, висновками експертиз, та іншими доказами у їх сукупності.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала за викладених в ньому обставин, і просили застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання слідчого.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З урахуванням клопотань учасників судового розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025180000000327 від 01.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
За вищевказаних обставин, 26.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, наявність достатніх даних, що існують ризики переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Метою застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також перешкоджання ризикам:
- підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, а також ухилитися від суду, а саме є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи реальність і невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, може вжити заходів, щоб переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, маючи документи для виїзду за межі території України, а також матеріальні можливості для залишення її території, сторона обвинувачення обґрунтовано припускає, що підозрюваний в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також беручи до уваги той факт, що свідком у кримінальному провадженні надано викривальні покази відносно підозрюваного ОСОБА_4 , які органом досудового розслідування прийняті до уваги та судом не допитані, існує обґрунтована необхідність в недопущенні спілкування підозрюваного зі свідком з метою превенції будь-якого впливу або погроз відносно нього, узгодження своїх показів з показаннями свідка у справі, надавати поради із урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового розгляду, що в подальшому може негативно відобразитися на встановленні об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
При цьому, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Беручи до уваги викладене, існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Так, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної відповідає вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 177, 178, 181 КПК України.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, слідчий суддя вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, слід застосувати відносно останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби. Оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та попередить вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього, обов'язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 193-194, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком 30 днів, а саме до 29.01.2026.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
-прибувати до органу досудового розслідування, суду за першою вимогою;
-не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду у період доби з 23 год 00 хв до 06 год 00 хв.
-не відлучатися за межі Дубенського району Рівненської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватись від спілкування зі свідками та з будь-якими іншими особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду);
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали та термін дії обов'язків, покладених судом до 29.01.2026.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до СУ ГУНП в Рівненській області.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -