Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2552/25
Провадження № 2-а/376/106/2025
19 вересня 2025 року Сквирський районний суд Київської області
в складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,
при секретарі - Таранчук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Сквира Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.05.2025 №БЦ РТЦК/1/193/25,
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 16.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 (надалі Відповідач) винесено постанову № БЦ РТЦК/1/193/25 про накладення адміністративного стягнення на нього ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
У оскаржуваній постанові зазначено: «Відповідно до протоколу, громадянин ОСОБА_3 був повідомлений при виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 23 січня 2025, однак не з'явився у визначену дату та час, порушивши вимоги п.п. 2 п. І Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних те резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30.12.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Дану Постанову Позивач, вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні.
Зазначає, що Відповідачем порушено порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені КУпАП, не в повній мірі встановлено необхідні для вирішення справи обставин, висновки, які зробив Відповідач, не відповідають обставинам справи, тому ця Постанова підлягає скасуванню.
Повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 23.01.2025 позивач не отримував. Про складання щодо нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення також не був обізнаний і про це його ніхто не повідомляв. Більше того, протокол про, нібито, вчинення адміністративного правопорушення взагалі не складався і фізично він відсутній, оскільки другий примірник такого протоколу позивачу не вручався.
Окрім цього, повідомлення про дату, час та місце розгляду адміністративної справи щодо позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 він не отримував та йому воно не надсилалось. Дану постанову винесено без його участі та без відома, чим порушено права позивача визначені статтею 268 КУпАП.
Вимоги щодо дотримання правил військового обліку позивачем було виконано вчасно, медичні комісії пройдено, що підтверджується відповідними відмітками у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка).
Зазначене свідчить і доводить ту обставину, що облікові дані в ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачем було оновлено вчасно та повною мірою, як того вимагає підпункт 2 пункту 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487, де визначено, що призовники, військовозобов?язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних ТЦК та СП, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до ТЦК та СП, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних ТЦК та СП, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов?язаних та резервістів.
Оскаржувану постанову винесено 16.05.2025 і відповідно термін її оскарження сплив 26.05.2025, однак строк на її оскарження позивачем пропущено з поважних причин, оскільки про існування Постанови йому стало відомо 22.08.2025 від державного виконавця Сквирського ВДВС, оскільки останнім було заблоковано банківський рахунок та накладено арешт на кошти позивача. Того ж дня він дізнався про відкриття відносно виконавчого провадження № 78792732 від 07.08.2025. Лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався, що підставою відкриття виконавчого провадження та блокування банківського рахунку та арешту коштів стала постанова БЦ РТЦК/1/193/25 від 16.05.2025 прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, Позивач, вважає дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови від 16.05.2025 № БЦ РТЦК/1/193/25 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п?ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00 гривень, незаконними, оскільки вона винесена з грубим порушеннями вимог ст.ст. 268, 277-2, 278, 279 КУпАП, а отже такою, що підлягає скасуванню у судовому порядку.
Тому на підставі вищевказаного ОСОБА_1 звертається до суду з даним позовом та просить суд:
Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк оскарження Постанови від 16.05.2025 № БЦ РТЦК/1/193/25 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 .
Скасувати Постанову від 16.05.2025 № БЦ РТЦК/1/193/25 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п?ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , судові витрати в розмірі 605 грн. 60 коп. - судовий збір.
Розгляд справи провести в спрощеному провадженні без участі ОСОБА_1 (а.с.5).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився.
Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.20), відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Категорія адміністративного позову підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п.20 ч.1 ст.4, ч.2 ст. 12, ст. ст. 257, 286 КАС України.
Суд, дослідивши наявні письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
16.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 (надалі Відповідач) винесено постанову № БЦ РТЦК/1/193/25 про накладення адміністративного стягнення на нього ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с.15).
У оскаржуваній постанові зазначено: «Відповідно до протоколу, громадянин ОСОБА_3 був повідомлений при виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год. 23 січня 2025, однак не з'явився у визначену дату та час, порушивши вимоги п.п. 2 п. І Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних те резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1487 від 30.12.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 23 січня 2025 р. позивач не отримував. Про складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення він також не був обізнаний і про це його ніхто не повідомляв.
Повідомлення про дату, час та місце розгляду адміністративної справи ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач не отримував та йому вона не надсилалась. Дану постанову винесено без його участі та без відома.
Разом з цим, вимоги щодо дотримання правил військового обліку позивачем було виконано вчасно, що підтверджується копією Тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 з відповідними відмітками ІНФОРМАЦІЯ_3 . У посвідченні наявний Штрих-код (VIN-код) (а.с.9).
Зазначене свідчить і доводить ту обставину, що облікові дані позивача в ІНФОРМАЦІЯ_3 було оновлено вчасно та повною мірою, як того вимагає підпункт 2 пункту 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487, де визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних ТЦК та СП, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовників дільниці, до ТЦК та СП, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних ТЦК та СП, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових, документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Повідомлення від Відповідача про дату, час та місце розгляду Протоколу про адміністративне правопорушення серії БЦ РТЦК/1/193/25 від 30.04.2025 позивачем не було отримано. Підтверджень факту отримання повідомлення про дату час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення у Відповідача не було, однак незважаючи на це відповідачем винесено постанову щодо позивача.
Оскаржувану постанову, винесено 16.05.2025 і відповідно термін її оскарження сплив 26.05.2025, однак строк на її оскарження позивачем пропущено з поважних причин, оскільки про існування Постанови йому стало відомо 22.08.2025 від державного виконавця Сквирського ВДВС, оскільки останнім було заблоковано банківський рахунок позивача. Того ж дня позивач дізнався про відкриття виконавчого провадження № 78792732 від 07.08.2025, що підтверджується копією його заяви (а.с.10). Лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався, що підставою відкриття виконавчого провадження та блокування рахунку стала постанова БЦ РТЦК/1/193/25 від 16.05.2025 прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Тому, дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови від 16.05.2025 № БЦ РТЦК/1/193/25 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 000,00 гривень незаконними, оскільки вона винесена з грубим порушеннями вимог ст.ст. 268, 277-2, 278, 279 КУпАП, а отже такою, що підлягає скасуванню у судовому порядку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Відповідно до вимог ч. 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, поліцейський не дотримався вимог ст.. 280 КУпАП та не з'ясував всі обставини справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).
Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2019, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Так, згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1, 279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, матеріали справи не містять доказів фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи й інших доказів.
Відповідач відзиву до суду не надав.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
На думку суду, причини пропуску звернення ОСОБА_1 до суду є поважними, оскільки про оскаржувану постанову позивач дізнався 22.08.2025, а тому слід поновити йому строк звернення до суду.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України,розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві,зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації,затвердженим Верховною Радою України,свої персональнідані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника,військовозобов'язаного, резервіста,або утериторіальному центрі комплектування тасоціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного),міського (районного у місті,об'єднаного міського)територіального центру комплектування та соціальної підтримки(далі-відповідні районні(міські)територіальні центри комплектування та соціальної підтримки),Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів,взяття на військовий облік,проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності,призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік,комісії з питань направлення для проходження базової військовоїслужби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського)територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України,а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборониУкраїни чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади,що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону,-за рішенням керівників відповідних підрозділів аб овійськово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідкиУкраїни,розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону,відповідно; проходити підготовку довійськової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно пп. 2 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
У відповідності до вимог абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
П. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 15 березня 2009 року, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою, працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).
Крім того, відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Аналізуючи надані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на ухилення від явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Так, в матеріалах справи відсутні докази оповіщення ОСОБА_1 про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 23.01.2025 року для уточнення своїх персональних даних, як зазначено в оскаржуваній постанові.
При визначенні законності підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд повинен бути переконаний, що ОСОБА_1 був обізнаний про явку до РТЦК, але свідомо, без поважних причин, не з'явився за викликом.
За таких обставин, на переконання суду, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначеній у повістці місце та строк та не доведено умисел «поза розумним сумнівом» на ухилення позивача від явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформления матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 віл 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак і для скасування його рішення про притягнення до відповідальності. Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Відповідно до пункту 14 Інструкції, копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі, якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.
Однак, як вбачається з копії постанови, долученої позивачем до матеріалів позовної заяви, жодної відмітки про надсилання та отримання ОСОБА_1 постанови не було зроблено.
Аналогічні положення містяться в статті 285 КУпАП, де постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 y справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи (постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі № 642/1199/24).
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення (постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 у справі №642/1199/24).
Тобто, в рамках розгляду ТЦК адміністративної справи щодо можливих порушень законодавства про військовий облік та про мобілізацію, особа все одно має бути повідомлена в рамках правил КУпАП.
Дані факти свідчать про те, що відповідачем оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була розглянута з порушенням.
Отже доводи позивача є обґрунтованими в частині порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, та такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.
При цьому суд керується положеннями ч.3ст.62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
За ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, оскільки позов ОСОБА_1 , який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено, сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 .
За приписами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 9, 72, 73, 77, 241-246, 250 КАС України, ст. ст. 7, 121, 247, 254, 256,258, 268,271, 276, 283, 286 КУпАП, суд
Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.05.2025 №БЦ РТЦК/1/193/25 - задовольнити в повному обсязі.
Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк оскарження Постанови від 16.05.2025 № БЦ РТЦК/1/193/25 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 .
Скасувати Постанову від 16.05.2025 № БЦ РТЦК/1/193/25 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п?ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.М. Коваленко