Справа № 372/7420/25
Провадження 1-кс-1624/25
ухвала
Іменем України
30 грудня 2025 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області в місті Обухів Київської області клопотання Слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП В Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Обухів, Обухівського району, Київської області, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
30.12.2025 року до суду надійшло вказане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на існування ризиків, які дають йому достатні підстави вважати, що підозрюваний спробує переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до наданих суду матеріалів вбачається, що 27 грудня 2025 року, близько 17 год. 30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у будинку за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_5 та його дідом ОСОБА_7 , на фоні постійних неприязних відносин, виник конфлікт, який в подальшому переріс в бійку у будинку. В ході даної бійки ОСОБА_5 , після спільного вживання алкогольних напоїв, діючи умисно, з метою заподіяння останньому тілесних ушкоджень, передбачаючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , наніс удари кулаком правої та лівої руки в область обличчя та голови, після чого ОСОБА_7 впав на підлогу, в цей момент ОСОБА_5 завдав потерпілому удари правою ногою в область тулуба та живота, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді травми тупими предметами, закритої травми живота з ушкодженням селезінки та брижі тонкого кишечника, шоку.
Своїми умисними діями, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з нанесеними тілесними ушкодженнями ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , спричинив тяжкі тілесні ушкодження.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
30.12.2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити посилаючись наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та вказав, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, а тому просить не застосовувати більш м'які запобіжні заходи.
Захисниця в судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання, вказала на необґрунтованість ризиків, просила обрати цілодобовий домашній арешт.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Вислухавши учасників розгляду, вивчивши копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
В клопотанні слідчим, відповідно до ст. 184 КПК України, викладені обставини, на підставі яких слідчий прийшов до висновку про наявність ризиків, є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, містить обґрунтування необхідності застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: - Протоколом огляду місця події від 28.12.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ; - Повідомленням про причину смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - Протоколом огляду трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.12.2025 у приміщенні моргу за адресою: АДРЕСА_2 ; - Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 29.12.2025; - Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 29.12.2025; - Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 29.12.2025; - Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29.12.2025; - Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 29.12.2025; - Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 29.12.2025; - Протоколом затримання ОСОБА_5 від 29.12.2025; - Повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 30.12.2025; - Іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Підозрюваний ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років.
Вважаю, що під час розгляду клопотання в повному обсязі виконано вимоги статтей 177, 178, 194 КПК України, доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, встановлено і враховано слідчим суддею всі інші визначені законом обставини.
Так, вважаю доведеними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ( ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду) оскільки підозрюваний ОСОБА_5 скоїв умисний тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, тому, прогнозуючи неминучість тривалого покарання у вигляді позбавлення волі, він, без виключення, буде переховуватись від правоохоронних органів, як спосіб уникнення від відповідальності.
Вказане дає підстави вважати, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в межах вказаного кримінального провадження, може стати причиною ухилення останнього від явки до слідчого, прокурора чи суду.
При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (позиція Європейського Суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Таким чином підозрюваний ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, не має постійного місця роботи, існують підстави вважати, що останній буде переховуватись від правоохоронних органів, як спосіб уникнення від відповідальності.
Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для ОСОБА_5 до втечі.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - (ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків), який обґрунтовується тим, що оскільки є підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 , знаючи анкетні дані свідків, які вказують на причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, може незаконно впливати на них з метою реабілітації себе як злочинця.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні застосуванням більш м'яких запобіжних заходів:
Застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_5 є неможливим, оскільки це не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_5 з огляду на наявність високого ступеню ризику переховування від органів досудового розслідування та незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.
Застосування особистого зобов'язання та особистої поруки щодо ОСОБА_5 є неможливим, оскільки перебуваючи на волі, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні застосуванням більш м'яких запобіжних заходів:
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні справи «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський Суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінювані «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У відповідності до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м'яких окрім як тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано слідчим.
Враховуючи, дані про особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, враховуючи його майновий стан, вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано переконливих доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на досліджені слідчим суддею документи.
За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності кримінального судочинства і змагальності сторін, оцінивши всі подані доводи і докази, вважаю, що доводи клопотання знайшли об'єктивне підтвердження під час судового розгляду, позиція захисту є непереконливою і недоведеною, тому немає достатніх підстав для відмови у задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст. 177-179, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній Установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з 30 грудня 2025 року.
Строк дії ухвали - 27 лютого 2026 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.12.2025.
Слідчий суддя: ОСОБА_1