Справа № 369/6343/25
Провадження № 2-а/369/176/25
30.12.2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
cудді Лапченко О.М.,
за участі секретаря Дубицької М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, згідно якого просить постанову відповідача від «08» квітня 2025 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП України - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
В обґрунтування позову вказує, що «08»квітня 2025 р. тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 у м.Буча Київської області виніс стосовно нього постанову № 92/1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП України, та наклав стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. У постанові стверджується, що ним порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до повістки № 1198432, яка була надіслана рекомендованим листом № 0610207183191 АТ "Укрпошта" на його адресу, він мав з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних 27.11.2024 о 09:00 годині. 06.04.2025 ним було надіслано заяву до АТ "Укрпошта", в якій він просив надати підтвердження факту доставки рекомендованого листа № 0610207183191, або повідомлення щодо наявності такого листа у поштовому відділені. Листом від 08.04.2025 АТ "Укрпошта" повідомило, що не можуть підтвердити факт вкидання повідомлення про надходження рекомендованого листа № 0610207183191, а також, що номер телефону у адресі одержувача не зазначений, через що SMS Viber-повідомлення адресата про надходження даного поштового відправлення не здійснювалось. Зазначає, що ним було вчасно оновлено дані в ТЦК, про що зазначено в Резерв+, та вказано актуальний номер телефону, за яким його можна було повідомити про наявність рекомендованого листа, також зазначена адреса реєстрації, але жодного повідомлення про наявність рекомендованого листа не отримував. Зазначена постанова винесена безпідставно та не відповідає вимогам закону, оскільки правопорушення він не вчиняв, не отримував повістки ТЦК чи будь-якого іншого поштового відправлення від відповідача, а саме - рекомендованого листа чи повідомлення про нього. Відповідно, він не був обізнаний про необхідність явки до територіального центру комплектування, його не було повідомлено, а тому постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.04.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, надав відзив на позовну заяву, згідно якої вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не визнає позов ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
14.11.2025 року позивачу було направлено повістку №1198432 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09:00 год. 27.11.2024 року. Позивач 27.11.2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом по повістці №1198432, тобто не виконав обов'язку військовозобов'язаного, передбаченого ч.ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 01.04.2025 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 921 у зв'язку з неприбуттям 27.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом по повістці №1198432. 08.04.2025 року за результатами розгляду адміністративної справи винесено постанову № 921/1, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Частини 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» передбачають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (ст.ст. 17, 65). Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487: громадяни України, які перебувають на військовому обліку у запасі Збройних Сил України, зобов'язані прибувати за викликом ТЦК та СП, у строки, зазначені в отриманих ними повістках, зокрема, для визначення призначення на особливий період, проходження медичного огляду, призову на військову службу. Наголошує, що обов'язок військовозобов'язаного з'явитись за викликом до відповідного ТЦК та СП встановлений не повісткою, а законом (позиція з постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 300/1263/22). Зазначає, що позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів і не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про належне виконання ним вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, порушення чого в особливий період є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В протоколі № 921 від 01.04.2025 року відображено усі суттєві обставини, що мають значення для фіксування вчиненого адміністративного правопорушення та подальшого розгляду адміністративної справи, а саме - відображено факт неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом по повістці, що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що являє собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Вважає, що допущена описка - зазначення частини 2 замість частини 3, є механічною опискою та не вливає на дійсність протоколу №921 від 01.04.2025 року. Аналогічно описка в тексті постанови №921/1 від 08.04.2025 року в частині зазначення конкретної частини 210-1 КУпАП не вливає на дійсність постанови №921/1 від 08.04.2025 року. На підставі викладеного просить суд відмовити ОСОБА_1 у позові до ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі №369/6343/25 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Судом встановлено, що 01.04.2025 офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 старшим лейтенантом ОСОБА_3 було складено протокол № 921 про те, що ОСОБА_1 не з'явився за викликом по повістці №1198432, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, частина 2. У вказаному протоколі також було повідомлено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться 08.04.2025 о 15-00 год в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вказаний протокол не було підписано ОСОБА_1 , відмітка про підписання відсутня.
08.04.2025 за результатами розгляду адміністративної справи тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення було винесено постанову № 921/1, якою встановлено, що ОСОБА_1 не з'явився за викликом по повістці, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, частина 2, в зв'язку з чим вирішено визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Згідно зі статтею 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; місце, день і час явки за викликом; підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Судом не встановлені обставини щодо вручення повістки позивачу.
Водночас згідно повідомлення Акціонерного товариства «Укрпошта» від 08.04.2025 року встановлено, що надання послуг поштового зв'язку проводиться об'єктами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» згідно з вимогами Закону України «Про поштовий зв'язок», Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.2009 року № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. №1071 (зі змінами), Актів Всесвітнього поштового союзу та інших актів законодавства України та внутрішніх нормативних документів товариства, що регламентують діяльність операторів поштового зв'язку. За інформацією, наданою відповідальним підрозділом та згідно з обліковими даними Укрпошти, рекомендований лист № 0610207183191, що направлений 20.11.2024 з об'єкту поштового зв'язку м. Київ (поштовий індекс 05300) на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), надійшов 21.11.2024 до відділення поштового зв'язку Вишневе-1 (поштовий індекс 08133) та був виданий листоноші для здійснення доставки. Згідно з поясненнями, наданими листоношою, зазначений рекомендований лист не було вручено через відсутність одержувача за адресою. Підтвердити документально факт вкидання повідомлення про надходження рекомендованого листа № 0610207183191 до абонентської поштової скриньки адресата не надається можливим. Додатково повідомили, що номер телефону у адресі одержувача не зазначений, через що SMS-Viber-повідомлення адресата про надходження даного поштового відправлення не здійснювалось.
Позивач вказує, що ним було вчасно оновлено дані в ТЦК, про що зазначено в Резерв+, та вказано актуальний номер телефону, за яким його можна було повідомити про наявність рекомендованого листа, також зазначена адреса реєстрації, але жодного повідомлення про наявність рекомендованого листа він не отримував.
Відповідачем суду не надано доказів та не зазначено про існування доказів, які б спростовували вказані обставини.
Оскільки судом не встановлені обставини щодо вручення ОСОБА_1 повістки, складеної ІНФОРМАЦІЯ_5 про його виклик, суд дійшов висновку про те, що позивач не був належним чином повідомлений про час явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 254 Кодексу України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 - 10 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст. 77 КАС України).
Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що суб'єкт владних повноважень не подав суду докази та не зазначив про існування доказів, зокрема в частині обставин щодо вручення будь-яким способом ОСОБА_1 повістки, складеної ІНФОРМАЦІЯ_5 , про його виклик. Крім того, оскаржувана постанова містить вказівку про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення ст.210-1 КУпАП, однак в постанові не вказана частина відповідної статті. Відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
На час розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
А тому, враховуючи приписи ст. 286 КАС України, суд вважає можливим закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення, оскільки відповідно до ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Прийняття відповідного рішення про закриття провадження у справі відноситься відповідно до вимог ч.1 ст.222, п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП до компетенції органів, які уповноважені законом на розгляд даної категорії справ про адміністративні правопорушення та до компетенції суду при розгляді відповідно до вимог ст.286 КАС України позовів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначене свідчить про те, що адміністративні суди наділені повноваженнями закривати провадження по справах про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.
У свою чергу, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, а наявні докази не підтверджують вказаний факт, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору, в переліку яких відсутні позивачі у справах про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Вказана позовна заява також відсутня в переліку заяв, передбачених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання яких судовий збір не справляється.
Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Аналізуючи вказані норми права Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 виклала такий правовий висновок.
За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, зважаючи на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого ним за подання позовної заяви до суду, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 605 гр. 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову № 921/1 від 08.04.2025 року, складену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено та підписано 30 грудня 2025 року.
Суддя - Лапченко О.М.