Справа № 159/7584/25
Провадження № 2/159/2363/25
(заочне)
29 грудня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Денисюк Т.В.
з участю секретаря судового засідання - Пустової А.Ф.
представника позивача - Гупіка М.І.
неповнолітньої - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконавчого комітету Ковельської міської ради в особі органу опіки та піклування в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,
У жовтні 2025 року виконавчий комітет Ковельської міської ради в особі органу опіки та піклування звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідачки від виконання батьківських обов'язків. Зокрема зазначено, що у шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . Батько дитини загинув на війні у вересні 2024 року, після його смерті відповідачка в квітні 2025 року залишила доньку ОСОБА_5 на колишню свекруху (бабусю дитини) та виїхала з м.Ковеля. З того часу відповідачка дитиною не опікується, участі в житті доньки не бере, не допомагає у її вихованні, не цікавиться станом здоров'я, потребами, успіхами та проблемами, не проявляє заінтересованості щодо її подальшої долі. Окрім того, відповідачка, маючи доступ до банківської картки дочки, на яку перераховується допомога після загибелі на війні її батька, витрачає кошти на власні потреби. Неповнолітня ОСОБА_1 проживає разом з бабусею (матір'ю батька дитини) і фактично перебуває під її опікою. З метою захисту інтересів дитини орган опіки та піклування просить позов задовольнити.
28.10.2025 суд відкрив провадження у справі, на підставі частини четвертої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; ухвалою від 20.11.2025 витребував докази; 16.12.2025 закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав і пояснив, що батько дитини проходив військову службу в лавах ЗСУ, у вересні 2024 року загинув. На той час шлюб між ним та відповідачкою вже був розірваний. Після смерті колишнього чоловіка відповідачка залишила дитину на свекруху і поїхала з міста Ковеля. Дитиною не цікавиться, веде аморальний спосіб життя, отримані від держави кошти витрачає на власні потреби, хоча повинна була придбати для доньки житло, однак цього не зробила. У зв'язку з ухиленням ОСОБА_2 від виконання покладених законом на неї обов'язків, дитина фактично залишилася без батьківського піклування, на сьогодні проживає з бабусею ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 .
Працівники служби у справах дітей спільно з фахівцями міського центру соціальних служб та Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проводили роботу з матір'ю щодо виконання обов'язків по вихованню, навчанню та утримання доньки, однак вказані заходи позитивного результату не дали. Службою у справах дітей обстежені умови проживання дитини та на підставі зібраних документів орган опіки та піклування м.Ковеля надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивований зокрема сталою сформованою моделлю поведінки відповідачки, яка свідомо не бере участі у житті своєї доньки, підтримує відносини із особами, схильними до насильства, допускає вживання алкогольних напоїв, кошти дитини витрачає на власні потреби.
Як представник органу опіки та піклування ОСОБА_6 просить позов задовольнити.
В жодне судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою, судові виклики за зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) не вручені через відсутність адресата (рекомендовані повідомлення № R067029624728, № R067044133110, № R067062887807). Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі №911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Опитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомила, що упродовж цього року не бачила матір, кілька разів спілкувалася з мамою телефоном. Знає, що вона проживає в селі з невідомим чоловіком, вживає спиртні напої. Мати забороняє до неї телефонувати і просити про допомогу. Одного разу, коли ОСОБА_5 впала і не змогла додзвонитися до бабусі, вона зателефонувала мамі, проте остання порадила вирішувати проблему самотужки. Мама не вітала її з днем народження і не допомагає матеріально, навпаки витрачає всю державну допомогу на себе.
В судовому засіданні допитана в якості свідка бабуся ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , яка повідомила, що на час загибелі її сина ОСОБА_3 шлюб з відповідачкою був розірваний, тому державна допомога призначена лише дитині. Відповідачка і до розірвання шлюбу залишала дитину, однак поверталася додому. Проте у жовтні 2024 року вона зникла, не взявши із собою речей та документів. Свідок повідомила, що колишня невістка проживає з співмешканцем у селі Містечко Турійського району. ОСОБА_2 матеріально дитину не утримує, навпаки, маючи доступ до банківської картки доньки, на яку останній нараховується допомога після загибелі батька, з квітня 2025 року знімала кошти і витрачала на власні потреби, хоча повинна була за ці кошти придбати для своєї доньки житло. Зазначила, що протягом останнього часу ОСОБА_2 кошти з картки дочки не знімає, припустила, що через відсутність у неї мобільного телефону, оскільки онука не може до матері додзвонитися, а всі документи колишньої невістки знаходяться у них вдома.
Заслухавши доводи сторони позивача, неповнолітню ОСОБА_1 , показання свідка ОСОБА_7 , дослідивши висновок органу опіки та піклування, інші письмові докази, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Датою ухвалення рішення є 29.12.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Батьками ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 03.05.2014).
Батько дитини - ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 26.09.2024) під час захисту держави від збройної агресії РФ.
Батьки ОСОБА_8 на час смерті ОСОБА_3 розлучені.
Відповідачка ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру №1940002 від 28.10.2025, витяг з реєстру Ковельської територіальної громади №2025/000984299 від 23.01.2025).
Малолітня ОСОБА_1 з липня 2025 року перебуває на обліку Служби у справах дітей Ковельської міської ради, підставою взяття на облік було те, що матір ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків (наказ №044-03.2 від 02.07.2025).
У матеріалах особової справи на дитину, серед іншого, міститься інформація про те, що дитина проживає з бабусею ОСОБА_7 , яка здійснює за онукою догляд, матеріально утримує. Ця інформація підтверджена письмовими поясненнями свідків - сусідів ОСОБА_9 від 06.07.2025, ОСОБА_10 від 05.07.2025, ОСОБА_11 від 06.07.2025.
З актів обстеження умов проживання дитини ОСОБА_8 , проведених службою у справах дітей м.Ковеля, вбачається, що упродовж з червня 2025 до жовтня 2025 року неповнолітня ОСОБА_4 проживає з бабусею ОСОБА_7 , мати дитини ОСОБА_2 з квітня 2025 з дочкою не проживає.
Відповідно до довідки Ліцея №10 м.Ковеля №157 від 04.07.2025 та характеристики з навчального закладу, вихованням ОСОБА_1 , учениці 6 класу займається бабуся ОСОБА_7 , мама дівчинки її шкільним життям не цікавиться та відвідує батьківські збори.
Працівники служби у справах дітей спільно з фахівцями міського центру соціальних служб та Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проводили роботу з матір'ю щодо виконання обов'язків по вихованню, навчанню та утримання доньки.
У своїх письмових поясненнях від 17.09.2025 та 24.09.2025 відповідач ОСОБА_12 визнала той факт, що її малолітня дочка ОСОБА_5 , 2014 року народження, проживає з бабусею ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 . Вона ж останнім часом мешкає з співмешканцем в Турійському районі. Підтвердила, що з квітня 2025 року дочки не бачила, в телефонному режимі обіцяла приїхати, однак цього не зробила Підтвердила, що матеріально доньку не забезпечує, ОСОБА_5 утримує бабуся. Визнала, що має доступ до банківської картки доньки, на яку нараховується допомога у зв'язку із загибеллю на війні батька, звідки вона періодично знімає гроші на власні потреби. Їй було відомо, що на комісії буде вирішуватися питання щодо доцільності позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , однак вона на засідання комісії не з'явилася.
Під час розгляду справи суд встановив, що неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою реєстрації разом з бабусею ОСОБА_7 та з квітня 2025 року перебуває під її одноосібною опікою.
За матеріалами справи у заяві від 07.02.2025 відповідачка просила орган опіки та піклування про дозвіл на придбання житла за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримала згоду на реєстрацію права власності за неповнолітньою донькою на 1/3 частину квартири (Рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради №92 від 13.02.2025). Таке право відповідачка не реалізувала.
Проте, згідно з випискою про рух коштів по банківському рахунку, відкритому в установі АТ «Ощадбанк» на ім'я відповідачки, який витребуваний судом за клопотанням представника позивача, ОСОБА_2 щомісячно знімала значні кошти, які надходили від держави як допомога дитині ОСОБА_13 .
Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області від 09.10.2025 №343 затверджений висновок органу опіки та піклування м.Ковеля про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
Суд доходить висновку про задоволення позову з таких мотивів.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного спілкування.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини четвертої статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за статтею 164 СК України, підставою позбавлення батьківських прав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови системної, постійної винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками ( постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №756/6112/18)
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
При цьому, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №455/307/22).
Відповідно до статті 165 СК України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Доведення обставин, які можуть бути підставою позбавлення відповідача батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 739/2159/18).
Під час розгляду справи суд встановив, що малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час перебуває під фактичною опікою бабусі.
На підставі досліджених доказів та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що у матеріалах справи містяться належні, допустимі та достатні докази, які в своїй сукупності підтверджують, що мати порушує право дитини на виховання в сім'ї, яка є першоосновою розвитку особистості, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про духовний та фізичний розвиток дитини, матеріально не утримує дочку, не бере хоча би мінімально необхідної для дитини участі у забезпеченні її життєвих потреб, навпаки діє не в її інтересах та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Поведінка відповідачки свідчить про її небажання виконувати свої материнські обов'язки.
У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №203/3505/19 зроблено висновок про те, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам малолітньої дитини, оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини.
З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки матері, суд зауважує, що наявні ознаки винної поведінки відповідача, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав.
У пункті 54 рішення Європейський суд з прав людини нагадував, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27.11.1992, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Суд погоджується із наявним у матеріалах справи висновком органу опіки та піклування м.Ковеля про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно своєї дочки і вважає його достатньо обґрунтованим та підготовленим на підставі повного, всебічного, детального й об'єктивного аналізу фактичних обставин.
Суд на виконання вимог статті 171 СК України заслухав малолітню ОСОБА_1 , 2014 року народження, яка підтвердила, що проживає з бабусею, яка одноособово піклується нею, займається вихованням та навчанням, а також що мати з нею не спілкується та витрачає гроші, на які повинна була придбати для неї квартиру, на власні потреби.
Ураховуючи наведене, позбавлення відповідача батьківських прав є законною та необхідною мірою для захисту інтересів дитини.
Відповідно до частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені статтею 182 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01.01.2025 становить 2563 гривні, від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд вважає обґрунтованим розмір аліментів на рівні 2000 гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Стягнення проводити з дня подання до суду позовної заяви - 23.10.2025 і до досягнення повноліття дитини.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 12 статті третьої Закону України «Про судовий збір», тому суд вважає необхідним відповідно до статті 141 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 гривень в дохід держави (позов містить дві вимоги: немайнового характеру - позбавлення батьківських прав, та майнового характеру - стягнення аліментів).
Керуючись статтями 155, 164 - 166, 171, 182, 184, 191 СК України, статтями 3,18 Конвенції про права дитини, статтями 12, 76-81, 141, 258, 265, 268, 280-282, 430 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 на користь установи або особи, під опікою якої перебуває або буде перебувати малолітня дитина, аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Виконавчий комітет Ковельської міської ради в особі органу опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04051313, адреса: м.Ковель, вул. Незалежності, 73, Волинська область.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 29.12.2025.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК