Єдиний унікальний номер 175/17944/25
Номер провадження2/205/7508/25
про залишення позовної заяви без руху
29 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дорошенко Г.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державний нотаріус Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко Вікторія Геннадіївна, про продовження строку для прийняття спадщини, визнання таким, що прийняв спадщину,
До Новокодацького районного суду міста Дніпра на підставі ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2025 надійшла вищевказана позовна заява для розгляду за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 року, цивільну справу №175/17944/25, провадження №2/205/7508/25, було розподілено головуючому судді Дорошенко Г.В. та передано судді канцелярією суду 25.12.2025 року.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за вказаною заявою, суддя дійшов висновку, що таку позовну заяву слід залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Указаних вимог не виконано та не зазначено усіх необхідних даних учасників. Крім цього, без зазначення даних реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України відносно третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору неможливо перевірити факт реєстрації ними електронних кабінетів. При цьому, відсутність указаної інформації виключно негативно впливає на своєчасність повідомлень та розумність строків розгляду, особливо зважаючи на відсутність у суді поштових марок.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Норма частини 6 статті 14 ЦПК України, якою передбачена реєстрація електронних кабінетів (зокрема) адвокатів та нотаріусів «в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку», діє з 20.02.2024 року і частиною 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити також: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Однак, позивачем не дотримано процедури надання доказів безпосередньо до суду, оскільки в силу ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 ст.95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Однак, у порушення вказаних вимог, позивачем подано до суду копії незасвідчених документів, при цьому не вказано, у кого знаходяться оригінали письмових доказів, копії яких додано до заяви, особливо щодо свідоцтва про смерть.
Між тим, незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення (постанова Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17).
Висновок щодо обов'язку належного засвідчення копії документів також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 у справі №2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 у справі №826/15414/17, від 11.02.2020 у справі №826/2935/14.
Також частиною першою статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Разом з тим, позивачем до позовної заяви не долучено її копії та копії всіх документів, що додаються до неї для інших учасників.
Також, зважаючи на предмет позову, суддя звертає увагу на виклад обставин (п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України). Зокрема, позивач зазначає про те, що шестимісячний строк ним було пропущено, оскільки «він не знав про смерть», однак не зазначає конкретного моменту в часі коли це відбулось, від кого він про це дізнався.
При цьому зазначає про те, що пішов захищати Україну, потім лікував ногу , а потім тяжко хворів коронавірусним запаленням легенів, вказує, що надає медичні довідки. Проте, позивач, долучає лише копії виписок із медичної карти за періоди 11.04.2022-26.04.2022, 30.05.2022-23.06.2022, що не охоплюють період після смерті ОСОБА_2 .
Зважаючи на зазначене, неможливо виокремити періоди, упродовж яких існували перешкоди, з моменту смерті ОСОБА_2 до моменту звернення до нотаріуса та до спливу шестимісячного строку. Крім цього, позивач одночасно посилається на наявність перешкод у вигляді незнання про факт смерті. Відтак, позивачу слід чітко викласти ті перешкоди, які, на думку позивача, існували об'єктивно та були істотними для прийняття спадщини. А також зазначити періоди існування кожного з них. Тобто позивачу слід чітко, а не абстрактно викласти підстави позову.
Також суддя звертає увагу позивача на те, що в силу ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Крім цього, відповідно до п. 7, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, проте не містить:
відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Зважаючи на виявлені недоліки, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Разом із цим, суддя вважає за необхідне додатково роз'яснити, що згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. Одночасно судам необхідно враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК України, не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, тобто розгляд вказаного питання в окремому провадженні закон не передбачає.
За змістом висловленої позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 759/3515/19, відповідачами у справах щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, є саме спадкоємці, які прийняли спадщину. В разі відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом чи усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відтак, заявникові необхідно уточнити коло сторін у справі згідно з вищевказаними нормами.
Також суд звертає увагу, що додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини визначається судом лише в тому разі, якщо спадкоємець не прийняв спадщину. У разі встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини визначення додаткового строку такому спадкоємцю буде суперечити нормам матеріального права, адже спадщину було прийнято за правилом ч. 3 ст. 1268 ЦК.
Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 (справа № 205/7626/21, провадження № 61-8689св22) вказав, що закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину і на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем. Тож пропустити строк для прийняття спадщини може лише той спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем. Якщо ж спадкоємець на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, тобто прийняв спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК, проте не може підтвердити цей факт нотаріусу, належним способом захисту прав спадкоємця в цьому разі є звернення до суду із заявою про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Так само не підлягають задоволенню позови про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що подаються в інтересах малолітніх, неповнолітніх спадкоємців їхніми законними представниками. Це пояснюється тим, що в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від її прийняття. Отже, в ч. 4 ст. 1268 ЦК закріплена правова презумпція прийняття спадщини певними категоріями спадкоємців, зважаючи на їх вік або стан здоров'я.
Вказане свідчить про те, що заявником заявлено взаємовиключні вимоги, тому необхідно визначитись зі змістом позовних вимог.
На підставі вище викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Частиною 1 статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст.175,177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
З огляду на зазначене, доходжу до висновку про необхідність залишення без руху даної позовної заяви з наданням стороні позивача строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 43, 175, 177, 185,260 ЦПК України,
Позовну заяву заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державний нотаріус Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко Вікторія Геннадіївна, про продовження строку для прийняття спадщини, визнання таким, що прийняв спадщину, залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних вимог, заява буде вважатись не поданою та повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя: Г.В. Дорошенко