Справа № 204/11996/25
Провадження № 2-а/204/78/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
30 грудня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого - судді Чапали Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Азарян Б.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 поданим у його інтересах представником - адвокатом Кулик Ігорем Яковичем до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 подана в його інтересах представником - адвокатом Кулик Ігорем Яковичем до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ). В електронному військово-обліковому документі Резерв+ позивач отримав повідомлення про порушення правил військового обліку, яке відображалось як «не уточнили дані до 16.07.2024 року». 02 жовтня 2025 року представник позивача направив на адресу відповідача заяву про закриття адміністративного провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (на підставі п. 7. ч. 1 ст. 247 КУпАП). Натомість всупереч змісту вказаної заяви, 20 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 була винесена постанова №R132646 про адміністративне правопорушення стосовно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.
Позивач вказує на те що, замість закриття провадження відповідач всупереч викладеним у заяві обставинам виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, при цьому в електронному військово-обліковому документі Резерв+ відображено, що заява була «подана особисто», що є неправдивою інформацією, оскільки заява направлялася не про визнання вчиненого правопорушення, а з вимогою закрити провадження. Вважає накладене адміністративне стягнення безпідставним, постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав:
Окрім того звернув увагу на інші порушення відповідачем встановленого порядку притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:
1) відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Однак позивач не отримував належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а тому його право на захист було порушено. Відсутність такої можливості є суттєвим процесуальним порушенням, що позбавило позивача права подати докази, аргументувати свою позицію та реалізувати право на захист. Про вищевказану постанову було відомо тільки після оновлення застосунку «Резерв+» 30.10.2025 року, тобто жодним чином про розгляд даної справи повідомлень не було.
2) порушено строки притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до постанови КМУ №560 від 18.05.2024 року, військовозобов'язані мали обов'язок уточнити персональні дані до 16 липня 2024 року включно. Датою вчинення вважається 17.07.2025 року - день, наступним за останнім допустимим терміном уточнення даних. Строк притягнення закінчився 16.07.2025 року, в той час як постанова винесена 20 жовтня 2025 року, тобто за межами граничного терміну, встановленого законом.
3) постанова в системі «Резерв+» повністю не відкривається через технічні проблеми, що унеможливлює її повноцінне оскарження.
З урахуванням наведених обставин ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення відносно нього, розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також цією ухвалою залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказану ухвалу відповідач отримав 25 листопада 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте у встановлений судом строк відзиву не направив.
Третя особа на стороні відповідача також була повідомлена про обставини справи у електронному кабінеті системи «Електронний суд», жодних заяв, клопотань або пояснень на адресу суду нею направлено не було.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань про призначення справи до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін, або про витребування доказів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2025 року Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №R132646 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн., через те що останній не уточнив дані до 16.07.2024 року (а.с. 18-19).
Таким чином, діяння гр. ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке вчинено в особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постанова КМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням, у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Позивач вказує на те, що в електронному військово-обліковому документі Резерв+ він отримав повідомлення про порушення правил військового обліку, яке відображалось як «не уточнили дані до 16.07.2024 року».
Відповідні обставини підтверджуються скріншотом з електронного військово-облікового документі Резерв+ з позначкою «Не уточнили дані до 16.07.2024» (а.с. 18).
Також міститься посилання на постанову про адміністративне правопорушення №R132646 від 20.10.2025, особу яка її винесла - ОСОБА_2 , кваліфікацію діяння за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та розмір стягнення - 8500,00 грн. (а.с. 19).
Позивач зазначає, що копію постанови ним не отримано, та завантажити її з додатку через технічні проблеми не є можливим, що унеможливлює її повноцінне оскарження та порушує інші права позивача.
Від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також третьої особи на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 , копій вказаної постанови, або пояснень чи заперечень з цього приводу, на адресу суду за час розгляду справи судом - не надійшло.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач посилається на те, що підставою винесення постанови про адміністративне правопорушення №R132646 від 20.10.2025 є неуточнення позивачем власних облікових даних у строк до 16.07.2024 року. Відповідачем вказані обставини жодними належними доказами не спростовані.
Тобто адміністративне стягнення накладено на позивача за не уточнення даних протягом наданих 60 діб з дня набрання чинності Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (18.05.2024).
Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, у не уточненні своїх даних, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом невиконання належних дій у визначені дату та час.
Згаданим вище приписом Закону №3543-ХІІ встановлено обов'язок громадян -військовозобов'язаних протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Тобто, позивач мав уточнити дані у період з 18.05.2024 року по 17.07.2024 року.
Суд зауважує, що уточнення даних в будь-який інший день після 17.07.2024 року утворює склад такого правопорушення, яке передбачено статтею 210-1 КУпАП.
З огляду на це, днем вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити у визначений Законом строк, тобто 17.07.2024 року.
Згідно ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Між тим, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення №R132646 була складена 20 жовтня 2025 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП.
Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленими в постанові від 17.07.2019 року в справі №601/952/16.
Вищевказані обставини є підставою для визнання протиправною оскаржуваної постанови та її скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Тобто приписи ст. 247 КУпАП є імперативними, а отже, вказують на те, що суд, у разі закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 цього Кодексу повинен лише закрити справу і не вирішувати жодних інших питань, в тому числі щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у скоєнні правопорушення, яке ставиться їй у провину.
Крім того, зі змісту статті 247 КУпАП випливає, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП).
Враховуючи, що судом встановлено порушення відповідачем строку накладення на позивача адміністративного стягнення, що є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування спірної постанови, суд не надає оцінку по суті вчиненого позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, аналізуючи обставини притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині вимог про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України. Інші аргументи позивача, визначені ним як підстави позовних вимог, не мають вирішального значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду про задоволення позову.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №R132646 від 20 жовтня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адміністративного стягнення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання ними його копії.
Рішення набирає законної сили протягом десяти днів із дня його проголошення, або десяти днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Повний текст рішення складено 30.12.2025 року.
Суддя