справа № 208/15007/24
провадження № 2/208/1473/25
(заочне)
24 грудня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді - Кузнецової А. С.,
за участю: секретаря судового засідання - Лещинського В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Кам'янське з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача суми франшизи у розмірі 3200,0 грн., 166,13 грн інфляційних втрат, 50,36 3% річних та суму моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.
Вказує, що матеріальна та моральна шкоди заподіяні йому в результаті ДТП, яке мало місце 28.02.2024 р. приблизно об 11:00 год. в м. Кам'янське по вул.Широкій, коли відповідач, керуючи своїм автомобілем ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на припаркований автомобіль Позивача Тоуоtа Согоllа, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився на спеціально відведеному місці для зупинки транспортних засобів.
На місці події ОСОБА_2 погодився з тим, шо він проявив неуважність та допустив наїзд на автомобіль Тоуоtа Согоllа, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв'язку із чим було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) та повідомлено страхові компанії.
Автомобіль Відповідача застраховано у ПрАТ СК «УНІКА», договір діяв до 23.05.2024 року.
Автомобіль Позивача застраховано у ПрАТ СК «ПЗУ Україна».
Департаментом обслуговування збитків ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було розглянуто справу № 38879 відносно події, яка мала місце 28.02.2024 року та прийняте рішення про виплату страхового відшкодування. Сума збитку складає 9 585,12 грн. Передбачена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза складає - 3200,00 грн, іцо підтверджується Листом ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від 03.04.2024 року за вих. № 38879/ПВ-31.
Таким чином, за результатом розгляду справи № 38879 позивачу було спплачено кошти в сумі 6 385,12 грн, за виключенням 3 200,00 грн (франшизи).
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» роз'яснено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Зазначає, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.
Приписами пункту 77 частини І статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франщизи.
Відповідно до пункту 36.6 статті 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
На підставі викладеного, враховуючи те, що розмір франшизи в сумі З 200 гривень не відшкодований страхувальником (відповідачем), вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
Відтак, позивачем заявлено до стягнення 166,13 грн інфляційних втрат та 50,36 3% річних.
Щодо стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Посилається на судову практику в частині стягнення моральної шкоди, а саме: висновки ВП ВС у справі № 216/3521/16-ц від 1 вересня 2020 року: «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку ї'ї спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».
У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.
Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
КЦС ВС у постанові від 1 березня 2023 року у справі № 496/1691/19 вказав, що ст. 23 ЦК України є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
Також у постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може матц місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Також зазначає, що у постанові ОП КЦС ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Обгрунтовуючи завдання йому моральної шкоди, позивач посилається на те, що:
- ДТП сталося саме в його день народження;
- на місці події водій ЗАЗ ОСОБА_2 погодився з тим, що він проявив неуважність та допустив наїзд на автомобіль Тоуоtа Согоllа, у зв'язку із чим було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) та повідомлено страхові компанії;
- для позивача його автомобіль є засобом для можливості заробляти кошти на утримання себе та своєї родини, яка складається з дружини, яка знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення останньою трьох років, та малолітньої дитини. Автомобіль він використовує у своїй робочій діяльності для здійснення на ньому доставки товару на адреси своїх клієнтів, проте, знаходження автомобіля на ремонті призвело до втрачання клієнтів, яким у разі відсутності автомобіля, він не міг робити доставки придбаного товару;
- відповідач своїми протиправними діями ускладнив фінансове становище, що призвело до душевних хвилювань за утримання родини;
- на період ремонту автомобіля йому та його родині довелось витрачати додаткові кошти на таксі для комфортного пересування з маленькою дитиною;
- він багаторазово звертався до Відповідача з проханням сплатити йому суму франшизи, проте, останній тільки насміхався йому у вічі, що викликало у позивача сильні душевні хвилювання та моральні страждання.
- він отримав суму страхової виплати меншу на суму не сплаченої Відповідачем франшизи, тому йому довелося додатково шукати кошти для здійснення ремонтних робіт свого автомобіля, що також відобразилося на душевному стані.
Отже, вважає що умисні дії винуватця ДТП ОСОБА_2 в частині відмови від сплати суми франшизи в розмірі 3200,00, яка була передбачена умовами договору страхування та відповідно до вимог чинного законодавства України, повинна бути йому компенсована саме винуватцем ДТП, але не сплачена -приносить йому сильні моральні страждання.
Відтак на підставі вище викладеного, вважає достатньою компенсацію його моральної шкоди у визначені грошової суми в розмірі 5 000,00 гри.
В зв'язку звищевикладеним, просить стягнути з ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 3 200, 00 грн, інфляційне збільшення 166,13 грн, 3% річних у розмірі 50,36 грн. та суму моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просить ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Відповідач викликався шляхом направлення повісток на адресу реєстрації.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на вказане, в розумінні ст. 280 ЦПК України наявні умови для проведення заочного розгляду справи. Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Стаття 77 ЦПК визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частина друга статті 78 цього Кодексу встановлює, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК).
Згідно статті 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням цих основних положень процесуального закону суд приймає таке рішення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Щодо стягенння франшизи.
Франшиза, відповідно до пункту 77 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» визначається як частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Згідно пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З наданих позивачем документів слідує, що автомобіль Відповідача застраховано у ПрАТ СК «УНІКА», договір діяв до 23.05.2024 року (а.с.14).
Автомобіль Позивача застраховано у ПрАТ СК «ПЗУ Україна».
Департаментом обслуговування збитків ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було розглянуто справу № 38879 відносно події, яка мала місце 28.02.2024 року та прийняте рішення про виплату страхового відшкодування. Сума збитку складає 9 585,12 грн. Передбачена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза складає - 3200,00 грн., страхове відшкодування складає 6385,12 грн. Вказана обставина підтверджується Листом ПрАТ СК «ПЗУ Україна» від 03.04.2024 року за вих. № 38879/ПВ-31 (а.с.23).
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Пунктом 36.6 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Таким чином, франшиза є часткою збитків, які завдані позивачу в результаті ДТП, а тому позовні вимоги у цієї частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
На обгрунтування цієї вимоги позивач вказує, що за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
У суду немає підстав погодитися з такиим твердженням, оскільки компенсаційні виплати на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу у разі невиконання боржником грошового зобов'язання. І ця норма поміщена у Книзі П'ятій Цивільного кодексу, яка регламентує ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО.
Стаття 509 Глави 47 Цивільного кодексу наводить поняття зобов'язання та підстави його виникнення: Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
Стаття 11 ЦКУ наголошує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Правовідносини, що виникли між сторонами в результаті ДТП, є деліктними правовідносинами і регламентуються нормами Глави 82 (ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ) Цивільного кодексу.
З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні вимоги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 про стягнення інфляційного збільшення у розмірі 166,13 грн. та 3% річних у розмірі 50,36 грн.
Стосовно відшкодування моральної шкоди
Розглядаючи позовні вимоги у цієї частині, суд, перш за усе виходить з положень статті 23 Цивільного кодексу (Відшкодування моральної шкоди), основні положення якої полягають у наступному:
1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як вбачається з тексту цієї правової норми, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У частині другій вказаної статті Кодексу зазначається, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачем наведені такі підстави для заяви вимоги про відшкодування моральної шкоди:
1) ДТП сталося саме в його день народження;
2) на місці події водій ЗАЗ ОСОБА_2 погодився з тим, що він проявив неуважність та допустив наїзд на автомобіль Тоуоіа Согоllа, у зв'язку із чим було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) та повідомлено страхові компанії;
3) для позивача його автомобіль є засобом для можливості заробляти кошти на утримання себе та своєї родини, яка складається з дружини, яка знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення останньою трьох років, та малолітньої дитини. Автомобіль він використовує у своїй робочій діяльності для здійснення на ньому доставки товару на адреси своїх клієнтів, проте, знаходження автомобіля на ремонті призвело до втрачання клієнтів, яким у разі відсутності автомобіля, він не міг робити доставки придбаного товару;
4) Відповідач своїми протиправними діями ускладнив фінансове становище, що призвело до душевних хвилювань за утримання родини;
5) на період ремонту автомобіля йому та його родині довелось витрачати додаткові кошти на таксі для комфортного пересування з маленькою дитиною;
6) він багаторазово звертався до Відповідача з проханням сплатити йому суму франшизи, проте, останній тільки насміхався йому у вічі, що викликало у позивача сильні душевні хвилювання та моральні страждання.
7) він отримав суму страхової виплати меншу на суму не сплаченої Відповідачем франшизи, тому йому довелося додатково шукати кошти для здійснення ремонтних робіт свого автомобіля, що також відобразилося на душевному стані.
Оцінюючи ці доводи, суд констатує, що за більшістю наведених позивачем підстав ним не надано належних доказів, що повинне розглядатися як невиконання приписів статті 81 ЦПК.
На обгрунтування своїх вимог позивач не надав доказів стосовно характеру пошкоджень його автомобілю; часу, витраченому ним на ремонт; копії Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол); не навів доказів своєму твердженню про використування автомобілю як основного джерела доходу його сім'ї, що позбавляє суд оцінити глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди тощо.
Суд також враховує роз'ясненя, що наводяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
У пункті 3 цієї постанови вказується, що «Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
Безумовно, що кожна складова моральної шкоди, що наведена у постанові, повинна бути наповнена конкретним змістом, а позов не повинен містити набір стереотипів. І це також відображено у пункті 9 постанови: Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характер та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
А у пункті 4 постанови підкреслюється, що відповідно до ст.137 ЦПК ( 1502-06) у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
У своїй позовній заяві позивач посилається на постанову від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, в якій ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок.
Суд вимушений констатувати, що цей обов'язок позивачем не виконаний пропорційно заявленій вимоги.
А тому суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення морадьної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1000,0 грн.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в розмірі 49,9 % (4200 грн.: 8416,49 грн.).
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.
Судовий збір підлягає компенсації пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1211,20 х 49,9 % : 100 = 604,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.13,19,141,263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми франшизи та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , суму франшизи в розмірі 3 200, 00 грн, суму моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн, а також судовий збір у розмірі 604,40 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.
Дата складення повного судового рішення - 24.12.2025 року.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя А.С. Кузнєцова