Справа № 201/10343/24
Провадження № 2-о/201/313/2025
26 грудня 2025 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
при секретарі - Тоцькій Л.В.,
за участю адвоката -Сідельківської Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, -
Заявниця вказує, що є дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер.
04.03.2025р. заявниця звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати її, як дружині пенсіонера ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала разом з пенсіонером на день його смерті, суми пенсій, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.03.2025 р. № 0400-01408-8/45646 заявниці було повідомлено, що питання стосовно недоотриманої пенсії буде вирішено після надання документів, що підтверджують проживання разом із пенсіонером на день його смерті.
21.04.2025р. заявниця повторно звернулася з заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про виплату її недоотриманої пенсії померлого чоловіка, надавши акт про фактичне проживання в квартирі від 03.04.2025р., засвідченим головою правління ОСББ «Новорічна-75».
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 30.04.2025р. надало відповідь на цю повторну заяву, вказавши, що в наданих документах відсутня оформлена належним чином довідка уповноважених органів з місця проживання, а тому питання стосовно виплати недоотриманої пенсії буде вирішене після надання документів, що підтверджують проживання разом із пенсіонером на день його смерті».
Таким чином, встановлення факту спільного проживання подружжя разом на час смерті чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 , заявнице необхідне для отримання суми пенсії, що підлягає виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Оскільки заявниця із чоловіком були зареєстровані за різними адресами і надати довідку, про яку просить заінтересована особа, не може, просить суд встановити факт спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , подружжя ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день його смерті.
Представник заявниці - адвокат Сідельківська Г.М., заявою подані вимоги підтримала, просить задовольнити.
Представник Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Кібка А.А. 01.09.2025р. через підсистему «Електронний суд» подала заперечення (а.с.45-52), просить розглянути справу без її участі.
В обгрунтування заперечень вказала, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
04.03.2025р. заявниця ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 .
Листом від 05.03.2025р. № 0400-010408-8/4564 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що, відповідно до статті 61 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день йог смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Враховуючи зазначене, питання стосовно виплати недоотриманої пенсії буде вирішене після надання документів, що підтверджують проживання разом із пенсіонером на день його смерті.
16.04.2025р. заявниця вдруге звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання виплати недоотриманої доплати за рішенням суду померлого ОСОБА_1 .
Листом від 30.04.2025 №20113-15417/Л-01/8-0400/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, посилаючись на ст. 61 Закону України від 09.04.1992р. № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зазначило, що в наданих заявницею документах відсутня оформлена належним чином довідка уповноважених органів з місця проживання.
08.05.2025р. адвокат Сідельківська Г.М. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування недоодержаних померлим чоловіком сум доплат на виконання рішень суду.
Листом від 15.05.2025р. №0400-010202-8/94039 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі № 160/5836/23 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 31.07.2023 у сумі 153235,09 грн. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі № 160/24023/23 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.08.2023 по 31.01.2024 у сумі 12000,00 грн
При зверненні у встановленому порядку осіб (членів сім'ї), визначених у статті 61 Закону № 2262, недоодержані суми підлягають виплаті без заміни сторони у виконавчому провадженні, за рахунок коштів та у порядку черговості, визначених відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1).
Зазначені суми підлягають виплаті належному заявнику (заявникам), якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, та незалежно від періоду, за який нараховано недоодержані суми.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 р. за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1) до заяви про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи подаються, зокрема, документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, передбачені пунктом 13 цього розділу (відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника).
04.03.2025р. та 16.04.2025р. заявниця надавала заяву та пакет документів на виплату недоодержаних померлим чоловіком сум пенсії.
Згідно довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру від 18.04.2023р. №1357308-2023 місце проживання заявниці зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
А за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 на день смерті проживав за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .
Копія акту про фактичне проживання/ не проживання в квартирі від 03.04.2025 не дає підстав для підтвердження спільного проживання за однією адресою відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку.
Враховуючи зазначене, повернутися до розгляду питання щодо нарахування недоодержаних померлим чоловіком сум доплат на виконання рішень суду буде можливо після надання документів відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку № 3-1.
Таким чином, встановлення факту спільного проживання подружжя разом на час смерті чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 , заявниці необхідне для отримання суми пенсії, що підлягає виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Тобто встановлення факту спільного проживання подружжя разом на час смерті чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 породжує спір про право, а саме права отримання суми пенсії, що підлягає виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
На підставі викладеного просить залишити заяву без розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
07.04.2001р. заявниця та ОСОБА_1 уклали шлюб (а.с.30).
18.02.2025р. чоловік заявниці помер (а.с.21).
Згідно довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.10), місце проживання заявниці зареєстровано в квартирі АДРЕСА_3 .
Згідно копії паспорту ОСОБА_2 , його місце проживання з 1991р. зареєстровано в квартирі 62 того ж будинку (а.с.15).
Згідно акту від 03.04.2025р., заявниця із чоловіком проживала в квартирі останнього з 01.04.2009р. (а.с.19).
04.03.2025р. заявниця як дружина померлого ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати її, як дружині пенсіонера ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала разом з пенсіонером на день його смерті, суми пенсій, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 05.03.2025 р. № 0400-01408-8/45646 заявниці було повідомлено, що питання стосовно недоотриманої пенсії буде вирішено після надання документів, що підтверджують проживання разом із пенсіонером на день його смерті (а.с.22-23).
21.04.2025р. заявниця як дружина померлого ОСОБА_2 повторно звернулася з заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про виплату її недоотриманої пенсії померлого чоловіка, надавши акт про фактичне проживання в квартирі від 03.04.2025р., засвідченим головою правління ОСББ «Новорічна-75» (а.с.26-27).
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 30.04.2025р. надало відповідь на цю повторну заяву, вказавши, що в наданих документах відсутня оформлена належним чином довідка уповноважених органів з місця проживання, а тому питання стосовно виплати недоотриманої пенсії буде вирішене після надання документів, що підтверджують проживання разом із пенсіонером на день його смерті» (а.с.24-25).
Заявниці необхідно встановити факт спільного проживання з її чоловіком, оскільки в позасудовому порядку підтвердити це може через його смерть, а зареєстровані вони були за різними адресами. Встановлення цього факту потрібне їй для подальшого оформлення документів для виплати їй недоотриманої пенсії її покійного чоловіка.
Представник Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що у справі мається спір про право, позаяк встановлення факту спільного проживання подружжя разом на час смерті чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 породжує спір про право, а саме права отримання суми пенсії, що підлягає виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьому статті 19 ЦПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.
За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
У ч.7 вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Згідно із ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
У постанові від 18.01.2024р. в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 24.04.2024р. у справі № 694/2318/23, від 08.05.2024р. у справі № 214/4921/23 та від 05.06.2024р. у справі № 557/1535/23.
Тобто якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Заявниця вказує, що встановлення факту спільного проживання із її чоловіком необхідне їй для подальшого оформлення його недоотриманої пенсії, тобто для виникнення майнового права, для чого вона з зверталась до Пенсійного фонду із відповідними заявами.
Осіб, які б також зверталися до Пенсійного фонду з цим же питанням, судом не встановлено. Спір про право не має бути ілюзорним.
А тому наявності спору про право суд у цій справі не вбачає, а, оскільки факт спільного проживання подружжя презюмується, і встановлення цього факту потрібно заявниці для створення умов здійснення нею її майнових прав як дружини померлого пенсіонера, то подану заяву слід задовольнити.
Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. ст.ст.4, 13, 81, 89, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та чоловіка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день його смерті.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складений впродовж 10 днів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26.
Суддя: Д.О. Покопцева