Справа № 2-4470/11
Провадження № 6/201/580/2025
31 грудня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
за участю секретаря - Тоцької Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, -
Приватний виконавець Русецька О.О. 29.12.2025р. звернулася до суду із вказаним поданням до суду через підсистему «Електронний суд», яке було зареєстровано 30.12.2025р.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30.12.2025р. головуючою у справі визначена суддя Покопцева Д.О.
Дане подання фактично передано судді 31.12.2025р.
В обґрунтування подання приватний виконавець посилається на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. перебуває зведене виконавче провадження № 76446442 до складу якого входить: виконавче провадження № 76446074 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-4470/2011, виданого 23.06.2011р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» 763095,04 грн. заборгованість за кредитним договором від 01.02.2008р. № 23/ф/6 та виконавче провадження № 76446364 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-4470/2011, виданого 23.06.2011р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» 1820 грн. в порядку розподілу судових витрат.
В ході зведеного виконавчого провадження, приватним виконавцем направлено запити до Пенсійного фонду України,Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Головного сервісного центру МВС України.
22.11.2024р. винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої з метою забезпечення реального виконання рішення накладено арешт на все майно боржника.
Також, 22.11.2024р. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Відповідно електронної відповіді МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів встановлено, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України, боржника фізичну-особу підприємця знято обліку у контролюючих органах.
Згідно відповіді податкової служби України, боржник на обліку в органах ДФС не перебуває та інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня.
Згідно відповіді з банківських установ, кошти на рахунках боржника для погашення боргу відсутні.
Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: квартира, за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в іпотеці АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Також, неодноразово, на адресу боржника направлялися виклики про необхідність з'явитись до приватного виконавця та надати відповідні документи, однак боржник на виклики приватного виконавця не з'явився, витребувані документи не надав. Необхідно зауважити, що на адресу боржника також неодноразово направлялися попередження з вимогою надати можливість приватному виконавцю провести опис й арешт майна боржника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які також були проігноровані боржником. Крім того, приватним виконавцем неодноразово з метою перевірки майнового стану боржника здійснювалися виїзди за його адресою АДРЕСА_1 , але двері виконавцю ніхто не відчинив, тому приватному виконавцю потрапити до квартири не вдалося.
На підставі викладеного, просить надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з необхідністю виконання виконавчих документів, що перебувають на виконанні.
Відповідно до ч.2 статті 439 ЦПК України, суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
З урахуванням приписів частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, перевіривши надані приватним виконавцем докази на обґрунтування подання, приходить до наступних висновків.
23.06.2011р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська виданий виконавчий лист по справі № 2-44/2011 на підставі рішення суду від 21.04.2011р., яким стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ АТ «Укргазбанк» 763 095, 04 грн. заборгованості за кредитним договором від 01.02.2008р. № 23/ф/6.
01.11.2024р. приватним виконавцем на підставі вказаного виконавчого листа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76446074.
Також, 23.06.2011р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська виданий виконавчий лист по справі № 2-44/2011 на підставі рішення суду від 21.04.2011р., яким, в порядку розподілу судових витрат стягнуто на користь ПАТ АТ «Укргазбанк» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно 1820 грн.
01.11.2024р. приватним виконавцем на підставі вказаного виконавчого листа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76446364.
22.11.2024р. приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 76446074 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1
22.11.2024р. приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 76446074 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: 1/1 частка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває в іпотеці ВАТ АБ «Укргазбанк».
Згідно відповіді Державної фіскальної служби, боржник за податковим номером 2404602450 на обліку у ДФС не перебуває, інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО - відсутня.
Згідно відповіді Пенсійного фонду України ОСОБА_1 пенсію не отримує та у трудових відносинах не перебуває.
Згідно відповіді МВС за боржником ОСОБА_1 відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
22.11.2024р., 06.08.2025р., 29.09.2025р. приватним виконавцем на адресу боржника направлені виклики.
29.09.2025р. та 31.10.2025р. приватним виконавцем складено акт про неможливість перевірки майнового стану боржника, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 двері ніхто не відчинив, перевірити майновий стан боржника не надалося можливості.
22.09.2025р. та 28.10.2025р. на адресу боржника було направлено письмове попередження в порядку ст.ст. 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом положень ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п. 1-4 ч.9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
У розумінні положень ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.
Як зазначено у ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Разом з цим, статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц.
Таким чином, суду мають бути надані такі переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Натомість матеріали подання не містять відомості про те, що боржнику були направлені попередження про проведення виконавчих дій.
В долучених до подання матеріалів виконавчого провадження відсутні докази на підтвердження отримання боржником вимог приватного виконавця про необхідність з'явитися на місце вчинення виконавчих дій.
Матеріали подання не містять також і доказів фактичного направлення та отримання боржником постанов, листів, вимог приватного виконавця. Приватним виконавцем також не надано доказів повідомлення боржника іншими способами зв'язку (на електронну адресу, за наявними в матеріалах виконавчого провадження номерами телефонів). Таким чином, приватним виконавцем не надано суду доказів належних, достовірних та достатніх, які би переконливо свідчили про умисний характер невиконання судового рішення боржником.
Крім того, суд критично сприймає акти від 29.09.2025р. та 31.10.2025р., оскільки вони складені без участі понятих та інших осіб.
Також, приватний виконавець зазначає про те, що постанови про відкриття виконавчого провадження направлені боржнику відповідно до приписів ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», однак доказів цього не надано.
Поміж іншим, слід звернути увагу на те, що приватним виконавцем у подані зазначено, що в її провадженні перебуває зведене виконавче провадження № 76446074, проте відповідна постанова до матеріалів подання не долучена.
З урахуванням викладеного, оскільки приватним виконавцем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним у здійсненні виконавчих дій, зокрема відсутність добровільної згоди боржника на проникнення виконавця до свого житла, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.
Керуючись ст. 260, 261, 354, 439 ЦПК України, суд, -
У задоволенні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів.
Суддя: Д.О. Покопцева