Номер провадження: 33/813/2113/25
Номер справи місцевого суду: 946/4851/25
Головуючий у першій інстанції Адамов А. С.
Доповідач Журавльов О. Г.
01.12.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Журавльов О.Г., за участі: секретаря судового засідання - Хангельдян К.С., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2025, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2025 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
Встановлено, що 24.06.2025 року о 19:30 год., ОСОБА_1 , знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку з колишньою дружиною ОСОБА_2 , під час якої висловлювався грубою нецензурною лайкою на адресу останньої, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки встановлена повторність протягом року, так як постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.03.2025 року у справі №946/2033/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
На дану постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції належним чином не сповістив про дату судового засідання. Працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, не зазначив у ньому беззаперечних доказів вчинення насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , якими могло бути звернення до медичного закладу за допомогою. Крім цього, ОСОБА_2 в своїх поясненнях також зазначає, що мав місце конфлікт. Будь- які очевидці тих обставин, які зазначені в протоколі, відсутні.
Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущено з поважних причин. Доводи клопотання обґрунтовує тим, що постанову апелянт не отримував, в матеріалах справи наявний супровідний лист, однак відсутній або конверт, або поштове повідомлення про отримання. З постановою був ознайомлений лише 14.10.2025 під час ознайомлення з матеріалами справи №946/4851/25, що підтверджено відповідною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлявся належним чином, у поданих суду апеляційної інстанції клопотаннях просили апеляційний розгляд здійснювати без їх участі.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи викладене та керуючись приписами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , при цьому фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, а також вивчивши доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прихожу до наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Частинами 1, 3 статті 285 КУпАП передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що справу було розглянуто без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови у межах строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять доказів, які б спростовували доводи клопотання про причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді районного суду, а тому вважає, що даний строк апелянтом пропущене з поважних причин та він підлягає поновленню.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Так, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції, що діяла на час інкримінованого правопорушення) встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закону), під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таким чином, під домашнім насильство, зокрема психологічного, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно завдається шкода.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у повторному протягом року вчиненні домашнього насильства психологічного характеру повністю доведена та підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №459589 від 24.06.2025 та доданими до нього матеріалами ЄО 1342 від 24.06.2025, копією постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.03.2025 року у справі №946/2033/25, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
На переконання апеляційного суду, зазначені вище докази у повному обсязі узгоджуються між собою та доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, з наданих апеляційному суду матеріалів провадження убачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно мав місце конфлікт, що призвело до вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо своєї співмешканки ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Апеляційний суд також критично оцінює посилання ОСОБА_1 відносно того, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази вчинення насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , якими могло бути звернення до медичного закладу за допомогою, з огляду на склад інкримінуємого йому правопорушення, та кваліфікацію дій ОСОБА_2 , які не спричинили потерпілій тілесних ушкоджень.
Надаючи оцінку іншим доводам апеляційної скарги в частині допущення судом 1-ої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, зокрема розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов'язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява № 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).
Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".
Апеляційний суд враховує, що справу про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що судом розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленого належним чином про судове засідання, не є самі по собі підставою для скасування правильної та законної постанови суду, з огляду на те, що процесуальні права ОСОБА_1 були в повній мірі відновлені в апеляційному суді, оскільки він мав безперешкодне право брати участь в судовому засіданні та реалізувати права, надані йому законом, проте, таким правом не скористався.
Більш того, саме не отримання ОСОБА_1 своєчасно копії постанови стали підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаних доказів апелянтом не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, правильно встановив фактичні обставини вчинених правопорушень та дійшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2025 - задовольнити.
Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2025.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов