Справа № 127/29332/25
Провадження № 22-ц/801/3025/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Матківська М. В.
31 грудня 2025 рокуСправа № 127/29332/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Матківської М. В.,
суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
встановив:
До Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року у цивільній справі № 127/29332/25.
У апеляційній скарзі відповідач просить продовжити строк на подання письмових доказів - інформації з банку про оплату занять з викладачами та перекладу документів, долучених до апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18.
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17.
Відповідно до частини 1-5 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Відповідно до частини 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Вищенаведеними нормами закону передбачено строки подання письмових доказів до суду першої інстанції.
За приписами частини 2 статті 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що 06 жовтня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 було подано заперечення, яке за своєю процесуальною природою є відзивом на позов, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, зазначивши, що аліменти підлягають збільшенню до 1/3 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , однак зустрічний позов нею не подавався.
17 листопада 2025 року позивачем ОСОБА_2 було подано до суду відповідь на відзив, у якій він просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
25 листопада 2025 року відповідачем ОСОБА_1 було подано заперечення, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.
Отже, відповідач в суді першої інстанції реалізувала належні їй процесуальні права на власний розсуд та не навела у апеляційній скарзі поважних причин неподання долучених до скарги доказів до суду першої інстанції у визначений законом строк, що об'єктивно не залежали від неї.
Таким чином відповідач ОСОБА_1 не була позбавлена можливості подати зазначені докази в суді першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення заявленого клопотання відсутні, оскільки скаржником не наведено, що з поважних причин не знала та не могла знати про існування зазначених доказів або з об'єктивних причин не могла подати їх до суду першої інстанції.
При цьому апеляційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим статтею 356 ЦПК України. Судовий збір з відповідача не справляється на підставі п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 356, 359 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання письмових доказів - інформації з банку про оплату занять з викладачами та перекладу документів, долучених до апеляційної скарги.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2025 року.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Копію апеляційної скарги надіслати учасникам справи та роз'яснити їм право подати відзив на апеляційну скаргу, який за своїм змістом має відповідати вимогам, встановленим ч. 2 ст. 360 ЦПК України, в строк до 19 січня 2026 року, додавши до відзиву докази надсилання копій відзиву та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи.
Витребувати із Вінницького міського суду Вінницької області матеріали цивільної справи № 127/29332/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. М. Стадник