Справа № 591/14343/25
Провадження № 1-кс/591/4246/25
31 грудня 2025 року м. Суми
Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Сумській області ОСОБА_3 про арешт майна,-
Слідчий звернувся до слідчого судді Зарічного районного суду м.Суми з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна, яке мотивував тим, що в провадженні СУ ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 42025200000000065 від 27.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.
Слідчий та прокурор клопотання підтримали.
Слідчий суддя, дослідивши подані докази вважає, що клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 42025200000000065 від 27.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України..
Як вбачається з положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 цього Кодексу, а згідно ч.2 цієї статті при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати, крім іншого: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна. Дослідивши зміст клопотання та надані докази, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що майно, що зазначене в клопотанні, має доказове значення та може бути використано як доказ, та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого. Слідчий суддя враховує також розумність та співрозмірність обмеження права власності та наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. Тому, слідчий суддя вважає, що слідчим не дотримано всіх передбачених КПК України вимог, необхідних для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, а тому воно не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-171 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Сумській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, відмовити за необґрунтованістю.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її вручення.
Слідчий суддя ОСОБА_1