Справа № 462/607/24 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/4062/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
про залишення апеляційної скарги без руху
30 грудня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду Савуляк Р.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу №56 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, -
встановив:
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 / на користь Житлово-будівельного Кооперативу №56 заборгованість в розмірі 12 582 /дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві/ гривні 30 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 / на користь Житлово-будівельного Кооперативу №56 судовий збір в розмірі 3028 /три тисячі двадцять вісім/ гривень та 1 000 /одну тисячу/ гривень витрат на правову допомогу адвоката.
Рішення суду в апеляційному порядку 28 листопада 2025 року оскаржила ОСОБА_1 .
Однак, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, така подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалене Залізничним районним судом міста Львова 02 липня 2024 року.
Звернувшись 28 листопада 2025 року до суду з апеляційною скаргою на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року, скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду.
До апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року, з покликанням на те, що про розгляд справи їй не було відомо і тим самим було позбавлено можливості брати участь у судовому розгляді, надати докази, пояснення, відзив і в цілому захищати свої права та інтереси. Копію позовної заяви з додатками не отримувала, про прийняте рішення не знала також. Копію оскаржуваного рішення отримала 18 листопада 2025 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року витребувано з Залізничного районного суду міста Львова цивільну справу № 462/607/24 за позовом Житлово-будівельного кооперативу №56 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, оскільки апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, матеріали цивільної справи відсутні, у суду апеляційної інстанції відсутня можливість встановити наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.
З матеріалів справи № 462/607/24 за позовом Житлово-будівельного кооперативу №56 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, вбачається, що 29 квітня 2025 року ОСОБА_1 зверталась в Залізничний районний суд міста Львова із заявою про видачу копії рішення (а.с. - 83) та копію оскаржуваного рішення вперше отримала 12 травня 2025 року.
07 листопада 2025 року ОСОБА_1 повторно зверталась в Залізничний районний суд міста Львова із заявою про видачу копії рішення (а.с. - 84) та вдруге копію оскаржуваного рішення отримала 18 листопада 2025 року.
Відтак, вказана в апеляційній скарзі причина неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк, яка зводиться до того, що копію оскаржуваного рішення відповідачка вперше отримала 18 листопада 2025 року, апеляційний суд визнає неповажною.
Отримавши наручно 12 травня 2025 року в суді першої інстанції копію оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 мала об'єктивну можливість скористатися своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги в строк, визначений законодавством, проте цього не зробила.
Доказів на підтвердження об'єктивної неможливості подачі апеляційної скарги у строк, визначений законом скаржник не надає.
При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов'язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Тому такі причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, зазначені в клопотанні про поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 серпня 2021 року у справі №911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Вимоги частини 4 статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" покладають на суд обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року по справі «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03) закріплено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, §41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Апеляційний суд наголошує, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, №17160/06 та N 35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Згідно із частиною третьою статті 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
З урахуванням зазначеного, вказані скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду не можуть бути визнані поважними.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених у статті 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року визнаються неповажними, то скаржнику слід надати можливість для подання заяви з наведенням інших підстав для поновлення пропущеного строку в строки, зазначені процесуальним законом, зокрема про перешкоди, які унеможливили своєчасно оскаржити рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року та надати відповідні докази.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику необхідно надати строк для можливості звернення до суду з вмотивованим клопотанням, яке б містило докази про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Згідно ч. 2 ст. 357, ст. 185 ЦПК України, апеляційна скарга, оформлена з порушенням вимог встановлених статтею 356 цього Кодексу, залишається без руху.
Враховуючи допущені при подачі апеляційної скарги недоліки, вважаю за необхідне залишити таку без руху протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для їх усунення, попередивши апелянта, що у випадку невиконання цієї ухвали у зазначений строк йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Клопотання про поновлення строку із зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з відповідними доказами у визначений судом строк представити Львівському апеляційному суду.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, -
постановив:
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року, наведені в апеляційній скарзі.
Апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення апелянту ухвали, попередити апелянта, що у випадку невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали (не усунення недоліків, які зазначені в описовій частині даної ухвали), йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Суддя Львівського
апеляційного суду Савуляк Р.В.