Справа №523/15859/25
Провадження №4-с/522/79/25
11 грудня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
за участю секретаря Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),-
До Приморського районного суду м. Одеси 26.08.2025 року надійшли матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 за участю суб'єкта оскарження - Пересипського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на бездіяльність щодо зняття арештів та скасування заборони на нерухоме майно в порядку ст.447 ЦПК України.
Відповідно до поданої скарги відповідно до Розділу VII ЦПК України скаржник просить суд зняти арешт з його нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 ; та зобов'язати державного виконавця направити відповідну постанову до органу державної виконавчої реєстрації речових прав на зняття арештів в Державному реєстрі.
Скарга обґрунтована тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.06.2025 року на квартири АДРЕСА_1 та частини квартири АДРЕСА_2 накладено арешти та заборони на підставі наступних постанов:
- постанова АН318200 від 07.11.2007 року - Другий Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції (реєстр. № обтяження 6099860);
- постанова В-5/240 від 17.04.2014 року - старший державний виконавець Назарова В.В.
- постанова № 46989180 від 08.06.2015 року - старший державний виконавець Костіна В.В.
-постанова №50991845 від 26.09.2017 року - державний виконавець Джміль О.О.
Скаржник зазначив, що з отриманого ним листа-довідки від Приморського ВДВС перші три виконавчі провадження було знищено за строком зберігання. Проте в цей час на примусовому виконанні у Пересипському відділі Державної виконавчої служби у м. Одесі перебуває виконавче провадження №50991845 від 26.09.2017 року, в межах якого постановою від 18.04.2025 року арешти з його банківських рахунків частково зняті, однак на його, скаржника, заяву зняти арешти з нерухомого майна він відповіді по суті заяви не отримав, що свідчить про бездіяльність державного виконавця.
Скаржник стверджує, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП №50991845, був виданий ще у 2015 році, провадження триває майже 10 років й накладення арешту на все майно є надмірним, так як сума заборгованості на сьогоднішній день становить 14797,23 гривень, що значно менше двадцятикратного розміру мінімальної зарплати, й при цьому він, скаржник, є пенсіонером, окрім пенсії інших доходів не має, й пропонував виконавцю погасити борг за рахунок частини його рухомого майна.
28.08.2025 року ухвалою суду справу було прийнято у провадження судді Шенцевої О.П. та призначено проведення судового засідання.
Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 450 ЦПК України).
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 450 ЦПК України).
Суб'єкт оскарження Пересипський відділл державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, направив суду лист, яким повідомив, що скаргу не отримував, просить надати скаргу та додані до неї матеріали, дізнався про розгляд справи 09.12.2025 року, причини неявки суду не повідомив. В той же час в матеріалах справи є довідки про доставку електронного документу одержувачу Пересипський відділл державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 31.08.2025 року, 03.10.2025 року, 18.10.2025 року.
Таким чином, суд визнав за можливе розглядати скаргу за відсутності державного виконавця, на підставі доказів, наявних в матеріалах скарги.
Скаржник подав заяву про розгляд справи на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали скарги приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги.
Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 447 Розділу VII ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Згідно з ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 448 ЦПК України).
Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2014 року з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-25» стягнуто заборгованість у розмірі 20 954 (двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 95 (дев'яносто п'ять ) копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 243, 60 гривень (справа № 522/17797/14-ц).
Відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 431343664 від 14.06.2025 року на праві приватної власності ОСОБА_1 належить нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 .
Також вбачається, що на майно ОСОБА_1 накладено наступні арешти:
- 05.05.2014 року, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-5/240 від 17.04.2014; видавник: Другий Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції; вид обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: 5548524;
- 16.06.2015 року, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 46989180 від 08.06.2015; видавник: Другий Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції; вид обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: 10061397;
- 26.09.2017 року, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 50991845 від 26.09.2017; видавник: Перший Приморський ВДВС міста Одеса Головного територіального управління юстиція в Одеській області; вид обтяження: арешт нерухомого майна; номер запису про обтяження: 22535190;
- 07.09.2007 року за №5620191, реєстратором Перша одеська державна нотаріальна контора; підстава: ухвала бн, Приморський районний суд м.Одеси, суддя Терьохін С.Є., реєстраційний номер обтяження: 5620191.
- 26.11.2007 року за №6099860, реєстратором Перша одеська державна нотаріальна контора; підстава: постанова АН318200 Другий ДВС Приморського РУЮ м.Одеси, реєстраційний номер обтяження: 6099860.
З листа Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 20.05.2025 року вбачається, що виконавче провадження ВП№46989180 з примусового виконання виконавчого листа №522/17797/14-ц було закінчено 30.12.2015 року на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» й направлено до Пересипського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Додатково повідомлено, що виконавче провадження ВП №50991845, на підставі якого винесено постанову про арешт майна боржника ВП №50991845 від 26.09.2017 року, в наступний час перебуває на примусовому виконанні в Пересипському відділі Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Вищенаведене також підтверджується з Інформації про виконавче провадження №50991845 щодо виконавчого документа: виконавчий лист від 02.02.2015 №522/17797/14-ц, Приморський районний суд м.Одеси.
Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суб'єкта оскарження із заявою від 30.06.2025 року про зняття арешту з нерухомого майна.
Пересипський відділ Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом №133015 від 22.07.2025 року повідомив ОСОБА_1 , що залишок боргу по виконавчому провадженню №50991845 щодо виконання виконавчого листа №522/17797/14-ц від 02.02.2015 року станом на сьогоднішній день складає 5 411,70 гривень й відсутні підстави для задоволення заяви.
Відповідно до ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
За відсутності обґрунтованих підстав неможливості виконати рішення суду за рахунок майна боржника, яке запропоноване ним до стягнення, рішення державного виконавця про накладений арешт на нерухоме майно боржника, не можна вважати таким, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» в частині вжиття виконавцем передбачених цим Законом заходів щодо ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчинення дій, спрямованих на примусове виконання рішення, й таким, що відповідає такій засаді виконавчого провадження, як співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Так, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст.2 вказаного Закону).
Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Водночас встановлено, що державним виконавцем вжитий примусовий захід накладення арешту на майно в частині всього нерухомого майна скаржника відповідно до постанови №50991845 від 26.09.2017 року без дотриманням такої засади, як співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням, для належного виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», адже застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вказує про його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Боржник позбавлений можливості якнайшвидшого виконання судового рішення, оскільки винесена постанова про арешт майна розповсюджується на все майно боржника, що призводить до негативних наслідків для всіх сторін провадження.
У цій справі питання полягає в тому, чи може наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника становити втручання у мирне володіння у значенні статті 1 Першого протоколу, і якщо так, то чи є таке втручання законним і чи переслідує легітимну мету «в інтересах суспільства», а також чи є воно пропорційним меті, якої прагнуть досягти.
Листом №215568 від 03.12.2025 року суб'єкт оскарження підтвердив, що по виконавчому провадженню №50991845 щодо виконання виконавчого листа №522/17797/14-ц від 02.02.2015 про стягнення заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 21198,55 гривень станом на сьогоднішній день борг складає 5 411,70 гривень. При цьому 03.12.2025 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення у розмірі 5 411,70 гривень.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність необхідності в накладенні арешту на нерухоме майно (двох квартир) боржника в рамках виконавчого провадження №50991845, а відтак - скарга ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню.
Як зазначалося судом вище згідно ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд вважає за необхідне зазначити, що арешти на нерухоме майно накладені:
05.05.2014 року постановою В-5/240 від 17.04.2014; видавник: Другий Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції; номер запису про обтяження: 5548524;
16.06.2015 року, постановою №46989180 від 08.06.2015; видавник: Другий Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції; номер запису про обтяження: 10061397; 26.11.2007 року, постановою АН318200 Другий ДВС Приморського РУЮ м.Одеси, реєстраційний номер обтяження: 6099860, не належать до виконавчого провадженням по цивільній справі №522/17797/14-ц, в рамках якого розглядається ця скарга.
Таким чином дії/бездіяльність державного виконавця в рамках виконавчого провадження ВП№46989180, а в подальшому ВП№50991845 не можуть бути оскаржені в порядку ст. 447 ЦПК України, однак скаржник не позбавлений права на звернення до суду в порядку позовного провадження з метою захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 81, 255, 353, 447-451 ЦПК України,-
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити частково.
Зобов'язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який був накладений Першим Приморським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиція в Одеській області, постанова №50991845 від 26.09.2017, номер запису про обтяження: 22535190, дата державної реєстрації 26.09.2017
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 29.12.2025.
Суддя: