Справа № 441/1918/24 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.
Провадження № 22-ц/811/3320/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
30 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 05 вересня 2025 року, -
у червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування,.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19 липня 2022 року о 05:45 год. на автодорозі М-06 сполученням «Львів-Шегині» поблизу населеного пункту с. Бартатів Львівського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки ««Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Audi A6», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої її чоловік ОСОБА_3 загинув, а вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта». Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 31 травня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
20 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування та 21 червня 2024 року отримала відповідь, згідно якої відповідачем прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 60 200 грн. 00 коп., з яких 34 200 грн. 00 коп. - витрати на встановлення надгробного пам'ятника та 26 000 грн. 00 коп. - моральна шкода. Зазначає, що сума страхового відшкодування позивачці виплачена не в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 на спорудження надгробного пам'ятника витрачено 95 000 грн. 00 коп., з яких відповідачем відшкодовано лише 34 200 грн. 00 коп., а розмір такого відшкодування згідно вимог чинного законодавства на 2022 рік не може перевищувати 78 000 грн. 00 коп., що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивачки 43 800 грн. 00 коп. різниці між встановленим законом максимальним розміром витрат на спорудження надгробного пам?ятника та розміром страхового відшкодування, отриманого позивачкою від ПАТ «НАСК «ОРАНТА». З наведених підстав просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на її користь 43 800 грн. 00 коп. страхового відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 05 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 43 800 грн. 00 коп. страхового відшкодування.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в дохід держави 1 211 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт вказує, що відповідно до п.27.4 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовуються витрати лише на спорудження пам'ятника, а не надмогильної споруди. В даному випадку надгробний пам'ятний ОСОБА_3 встановлено вертикально, містить портрет загиблої особи та відповідні написи та повністю відповідає визначенню пам'ятника в розумінні вимог, затверджених ДСТУ та Закону. Вказує, що існування визначень для кожного елемента доводить його самостійність, а те що вони конструктивно поєднуються не робить його одним цілим в розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено максимальний розмір витрат на спорудження надгробного пам?ятника, оскільки ОСОБА_1 витрачено на спорудження надгробного пам'ятника 95 000.00 грн., страховою компанією їй виплачено лише 34 200 грн. 00 коп., тому з відповідача слід стягнути 43 800 грн. 00 коп. різниці між встановленим законом максимальним розміром витрат на спорудження надгробного пам?ятника та розміром страхового відшкодування, отриманого позивачкою від ПАТ «НАСК «Оранта».
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2022 року близько 05.45 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 , автодорогою М-06 сполученням «Львів-Шегині» на 17 км+800 м цієї автодороги поблизу населеного пункту с. Бартатів Львівського району Львівської області порушила вимоги чинних розділів Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року із наступними змінами і доповненнями, а саме Р.1 п.1.2, 2.3 «б», 2.3 «д», 10.1, 11.3, 12.4, 14.2 «в», що виразилося у тому, що вона, керуючи технічно-справним транспортним засобом не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагувала на її зміну, чим створила загрозу безпеці дорожнього руху, в населеному пункті рухалася із перевищенням дозволеної швидкості руху, при виборі швидкості не врахувала дорожню обстановку, перед початком обгону не переконалася, що смуга зустрічного руху, на яку вона буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, що в цілому призвело до зіткнення з автомобілем марки «Audi A6», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який в цей час рухався на зустріч. В результаті зіткнення водій автомобіля «Audi A6», р.н. НОМЕР_2 , від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди, а його пасажир ОСОБА_1 отримала забій головного мозку, травматичний субарахноїдальний крововилив, перелом тім'яної кістки праворуч з переходом на основу черепа, тупу травму грудної клітки у вигляді закритого перелому 7-го ребра праворуч, закритий перелом тіла ключиці праворуч зі зміщенням кісткових відламків, забійну рану голови, непроникаючу рану склери із крововиливом в сполучні оболонки та ерозією лівого ока, множинні садна та синці на обличчі, верхніх та нижніх кінцівках, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи отримав поєднану травму тіла у вигляді перелому основи черепа, розтрощенням печінки, розриву правої легені, що призвела до зупинки серцевої діяльності та функції центральної нервової системи та настання смерті.
Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 31 травня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Городоцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 53 роки в с. Бартатів Львівського району Львівської області, актовий запис № 334.
Свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 03 листопада 1990 року і по день смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до інформації про склад сім'ї потерпілого родичами першого ступеня спорідненості ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди є: дружина - ОСОБА_1 , син- ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 .
Як вбачається з витягу МТСБУ станом на 19 липня 2022 року, тобто на день дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Ford Focus», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно Полісу № АТ1488455.
20 березня 2024 року ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування»» в особі представника Кульчицького Олександра Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , звернулося до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування для ОСОБА_1 - 26 000.00 грн. моральної шкоди та 95 000 грн. 00 коп. відшкодування витрат на встановлення надгробного пам'ятника, для ОСОБА_4 26 000.00 грн. моральної шкоди.
20 травня 2024 року ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування»» в особі представника Кульчицького Олександра Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надіслало на адресу ПАТ «НАСК «Оранта» товарний чек із переліком виконаних робіт та товарів придбаних позивачкою на спорудження пам'ятника загиблому ОСОБА_3 , на загальну суму 95 000 грн. 00 коп., виконаних ФОП ОСОБА_6 .
Товарним чеком від 01 жовтня 2023 року підтверджуються наступні витрати понесені позивачкою: встановлення пам'ятника - 15 000 грн.; граніт зелений - 38 700 грн.; граніт білий - 9 000 грн.; доставка і обробка кам. - 16 000 грн.; рамка на фото - 6 000 грн.; встановлення фото - 1 000 грн.; текст-золото - 4 500 грн.; підсвічник, ваза - 3 500 грн.; хрест - 1 300 грн., на загальну суму 95 000 грн. 00 коп.
Крім того, спорудження пам'ятника підтверджується і наявними в матеріалах справи фотографіями.
З листа ПАТ «НАСК «Оранта» за №09-02-20/4703 від 21 червня 2024 року вбачається, що розглянувши матеріали справи №24-32-105953, ПАТ «НАСК «Оранта» було прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування : у розмірі 60 200. 00 грн., з яких 34 600.00 грн. витрат на спорудження надгробного пам'ятника та 26 000.00 грн моральна шкода на користь ОСОБА_1 , у розмірі 26 000.00 грн. на користь ОСОБА_4 та у розмірі 26 000.00 грн. на користь ОСОБА_5 , згідно страхових актів №ОЦВЗ-24-32-105953/1, №ОЦВЗ-24-32-105953/2, №ОЦВЗ-24-32-105953/3.
Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов?язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов?язаним суб?єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У статті 3 цього Закону визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам?ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред?явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/3451/16-ц (провадження № 61-24229сво18) зазначено: «У цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника. За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам'ятника, боржником у зобов'язанні щодо їх відшкодування є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором - особа, яка здійснила такі витрати. При цьому, у статті 1201 ЦК України не встановлено межі по відшкодуванню витрат на спорудження. У випадку, якщо було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, то у разі понесення таких витрат на спорудження надгробного пам'ятника, боржником у зобов'язанні щодо їх відшкодування є страховик (МТСБУ). При цьому, законодавцем у пункті 27.4 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено межу щодо розміру відшкодування, і загальний розмір якого стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. До регулювання цивільно-правових відносин щодо визначення витрат на спорудження надгробного пам'ятника не застосовуються положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Матеріалами справи підтверджується, що 20 березня 2024 року ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування»» в особі представника Кульчицького Олександра Сергійовича, в інтересах ОСОБА_1 звернулось до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування та 20 травня 2024 року надіслано товарний чек, що підтверджує вартість спорудження надгробного пам'ятника загиблому ОСОБА_3 , на загальну суму 95 000.00 грн., тобто, позивачем надано належний доказ на підтвердження вартості надгробного пам'ячника.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що оскільки на день настання страхового випадку (19.07.2022 року) мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 6500 грн., то максимальний розмір страхового відшкодування на спорудження пам'ятника, який підлягав виплаті позивачці становить 78 000.00 грн. (6500.00 грн.х12).
Ні Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ні будь-який інший нормативний акт, який регулює спірні правовідносини, не передбачає права страховика зменшити законодавчо встановлений розмір регламентної виплати.
Як встановлено судом, листом ПАТ «НАСК «ОРАНТА» № 09-02-20/4703 від 21 червня 2024 року позивачці повідомлено про відшкодування витрат на встановлення надгробного пам'ятника у розмірі 34 200 грн. 00 коп.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази на підтвердження понесення нею витрат на спорудження пам'ятника, та беручи до уваги те, що витрати на спорудження надгробного пам'ятника згідно закону підлягали відшкодуванню в розмірі, не більшому ніж 78 000.00 грн., і що страховиком їй було виплачено лише 34 200.00 грн. витрат на спорудження надгробного пам'ятника, суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, шо відповідно до п.27.4 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовуються витрати лише на спорудження пам'ятника, а не надмогильної споруди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки надгробний пам'ятник - це споруда, яка включає в себе елементи, що встановлюються на місці поховання для увічнення пам'яті про померлу особу.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 05 вересня 2025 року - залишити без змін..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії суддів та перебуванням на листку по тимчасовій непрацездатності постанова складена 30.12.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк