Справа № 461/4674/24 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.
Провадження № 22-ц/811/2651/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
30 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2025 року,-
у червні 2024 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 07 квітня 2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z06.00404.006592404, за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 99 999 грн. зі сплатою 21,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Банк повністю виконав свої зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором, перерахувавши кошти на рахунок відповідача. Відповідач не повернула отримані в кредит кошти у встановлений договором термін та не сплатила в повному обсязі нараховані платежі, у тому числі проценти за кредитним договором, здійснивши останній платіж на виконання умов кредитного договору 10 січня 2022 року. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 194 443.28 грн, з яких 90554.23 грн - заборгованість за простроченим боргом, 44580.06 грн - заборгованість за простроченими процентами, а 59308.99 грн - заборгованість за простроченою платою за обслуговування кредиту. У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 04 березня .2024 року на адресу відповідача надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, в якій банк вимагав терміново, протягом тридцяти календарних днів з дня направлення цієї вимоги виконати зобов'язання за кредитним договором, а саме: достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором, однак така вимога не виконана.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 194 443,28 грн.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 червня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 135 134,29 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 2104,40 грн.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачений обов'язок кредитодавця передати споживачу один з оригіналів договору, однак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували передання банком примірника підписаного кредитного договору відповідачу. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту та страхування №Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року, що свідчить про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог. Доказування наявності між сторонами кредитних правовідносин, їх умов, факту порушення позичальником, а також розміру заборгованості, її складових, періоду нарахування, є обов'язком саме позивача. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснювати свої права та бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який викладено у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу , так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих процентів, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов'язань, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість в розмірі 135134.29 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача, а вимога банку про стягнення простроченої плати за обслуговування кредиту в розмірі 59308.99 грн. не підлягає до задоволення, оскільки така нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 07 квітня 2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z06.00404.006592404, за умовами якого банк надає позичальнику кредит для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 91323.29 грн на рахунок позичальника, та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 8675.71.78 грн. згідно з умовами договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п. 2 цього договору.
Відповідно до п 1.2. договору кредиту та страхування № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року сума кредиту становить 99 999.00 грн.
Згідно з п.п. 1.4., 1.6. договору кредиту та страхування № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року строк кредиту становить 60 місяців, дата повернення кредиту - 07 квітня 2025 року.
Пунктом 1.3. договору кредиту та страхування № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року передбачена змінювана процентна ставка, що становить 21.99 % річних.
В пункті 1.8. договору кредиту та страхування № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року передбачено, що змінювана процентна ставка згідно з п. 1.3. цього договору визначається, як змінна частина ставки в розмірі 9.5 % збільшена на маржу банку в розмірі 12.49 %.
Меморіальним ордером № 2585478 від 07 квітня 2020 року підтверджується, що на виконання умов договору кредиту та страхування № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 99999.00 грн.
Таким чином, банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти в кредит в сумі передбаченій кредитним договором.
Випискою по рахунку підтверджується, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, а також погашала заборгованість за договором кредиту та страхування №Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року, здійснивши останній платіж на погашення кредиту 10 грудня 2021 року.
04 березня 2024 року у зв'язку з неналежним виконанням умов договору кредиту та страхування № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року, банк надіслав ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань № 12.4.2/ Z06.00404.006592404, в якій вимагав терміново, протягом тридцяти календарних днів з дня надіслання кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме, достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, та інші платежі за кредитним договором на день повного погашення заборгованості, а також суму пені нараховану з врахуванням вищезазначеного, а у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня надіслання цієї вимоги банк має право здійснити стягнення заборгованості у примусовому порядку на власний вибір.
У вимозі про усунення порушень кредитних зобов'язань №12.4.2/Z06.00404.006592404 від 04 березня 2024 року зазначено, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 194443.28 грн.
З долученої до матеріалів справи довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договором № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року вбачається, що станом на 08 травня 2024 року така становить 194443.28 грн., з яких 90554.23 грн. - заборгованість за простроченим боргом, 44580.06 грн. - заборгованість за простроченими процентами та 59308.99 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі.
Випискою по рахунку ОСОБА_1 підтверджується, що позичальником вносилися кошти на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року, укладеним між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , а саме: 06 травня 2020 року - 5281.00 грн., 05 червня 2020 року - 5291.00 грн., 06 липня 2020 року - 5281.00 грн., 07 серпня 2020 року - 5281.00 грн., 07 вересня 2020 року - 5281.00 грн., 07 жовтня 2020 року - 5281.00 грн., 06 листопада 2020 року - 5290.00 грн., 10 грудня 2020 року - 37.33 грн., 16 грудня 2020 року - 5280.00 грн., 14 січня 2021 року - 3,75 грн., 21 січня 2021 року - 5291.00 грн., 11 лютого 2021 року - 5214.33 грн., 12 березня 2021 року - 66,67 грн., 16 березня 2021 року - 5281.00 грн., 16 квітня 2021 року - 5281.00 грн., 17 травня 2021 року - 5281.00 грн., 07 червня 2021 року - 5281,00 грн., 16 липня 2021 року - 5281.00 грн., 22 вересня 2021 року - 5281.00 грн., 30 вересня 2021 року - 5281.00 грн., 06 жовтня 2021 року - 5285.00 грн., 08 листопада 2021 року - 5281.00 грн., 10 грудня 2021 року - 5282.00 грн.
Отже, ОСОБА_1 сплатила 105694,08 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року, укладеним між нею та Акціонерним товариством «Ідея Банк».
З виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що кошти, сплачені нею на погашення заборгованості за кредитним договором № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року зараховувалися банком наступним чином: 9444.77 грн. - на погашення заборгованості за тілом кредиту, 35597.91 грн. - на погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 60551.40 грн. - на погашення плати за обслуговування кредиту.
Разом з тим, в умовах кредитного договору №Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року не визначено, за надання яких послуг стягується плата за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі 194/1387/19.
Отже, ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, тому у банку не виникало права нараховувати позичальнику плату за обслуговування кредиту.
Оскільки плата за обслуговування кредиту нараховувалася неправомірно, кошти, які були зараховані банком як плата за обслуговування кредиту, сплачувалися відповідачем на погашення кредитної заборгованості, а тому повинні зараховуватися банком на погашення заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитними коштами.
Погашаючи заборгованість за кредитним договором № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року, ОСОБА_1 сплатила 105694,08 грн., з яких 60651.40 грн. неправомірно стягнуті як плата за обслуговування кредиту, тому їх слід перерахувати на погашення заборгованості за тілом та відсотками.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року становить 74482.89 грн. (135134.29 грн. - 60651.40 грн. = 74482.89 грн).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 74482.89 грн заборгованості за кредитним договором № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» та стягнення з ОСОБА_1 на його користь 74482.89 грн., що становить 38.31 % позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1160.03 грн. судового збору за подання позову, що пропорційно до задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позовних вимог на 61.69 %, то з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2241.20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведене, з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1081,17 грн. судового збору..
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 24 червня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № Z06.00404.006592404 від 07 квітня 2020 року в розмірі 74482,89 грн.,
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 1081,17 грн. судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії суддів та перебуванням на листку по тимчасовій непрацездатності постанова складена 30.12.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк