Справа № 302/408/15-ц
Іменем України
27 листопада 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.,
суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.
з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2025 року у складі судді Кривка В.П., у справі за заявою ОСОБА_1 , стягувач акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», заінтересована особа: приватний виконавець Ярошевський Дмитро Андрійович про визнання виконавчого листа таким, що підлягає виконанню,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, де стягувач акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», заінтересована особа: приватний виконавець Ярошевський Дмитро Андрійович про визнання виконавчого листа таким, що підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що 12.09.2008 року Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № MKMWGA0000000006. 18.03.2015 році до Міжгірського районного суду Закарпатської області із позовною заявою звернувся ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цим кредитним договором. 08.10.2015 року Міжгірський районний суд Закарпатської області рішенням позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив повністю, стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ KБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року у сумі 605 090 гривень 62 копійки, що за ставкою НБУ від 17.03.2015 року еквівалентно 27 207 доларів США 31 цент та судові витрати в сумі 3 054 грн. 17.05.2016 року Міжгірський районний суд Закарпатської області видав виконавчий лист по цивільній справі №302/408/15-ц на виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором.
12.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про проведення реструктуризації зобов'язань за кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року. 27.10.2021 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист №20.1.0.0.0/7-211026/27128 від АТ КБ «Приватбанк», яким було задоволено подану заяву про проведення реструктуризації зобов'язань за кредитним договором №MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, було запропоновано схему реструктуризації кредиту та надано заявнику новий графік платежів.
У червні 2022 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №302/408/15-ц. 10.01.2023 року Міжгірський районний суд Закарпатської області виніс ухвалу, якою постановив: заяву задовольнити частково; визнати виконавчий лист, виданий 17.05.2016 року Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі №302/408/15-ц на виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №MКМWGA000000000б від 12.09.2008 року в сумі 605 090 грн 62 копійки, що за ставкою НБУ від 17.03.2015 року еквівалентно 27 201 доларів США 31 цент та судових витрат в сумі 3 654 гривні - таким, що не підлягає виконанню частково, а саме не підлягає виконанню в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором №MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року в розмірі 309 749 грн 77 коп; у решті заяви боржника ОСОБА_1 - відмовити; вважати виконавчий лист, виданий 17.05.2016 року Міжгірським районним судом Закарпатської області у справі №302/408/15-ц на виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором - таким, що підлягає виконанню в частині залишку заборгованості за кредитним договором №MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, а саме в розмірі - 295 340 гривень 85 копійок, відповідно до зміни зобов'язань за результатами проведеної 11.05.2021 року реструктуризації Акціонерним товариством КБ «ПриватБанк». 27.06.2023 року Закарпатський апеляційний суд своєю постановою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023 року - без змін.
23.03.2025 року до ПАТ КБ «Приватбанк» направлена заява про зарахування в рахунок заборгованості суми стягненої по винагороді у розмірі 6 868,56 доларів США. Відповіді станом на дату подання цієї заяви заявник ОСОБА_1 не отримав. Боржник вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено, а ця заява подана вчасно.
Згідно з підпунктом 2.2.3. пункту 2.2. кредитного договору №MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року, позичальник зобов'язується сплатити банку винагороду згідно пунктом 8.1. та пунктом 7.2. Згідно з п.8.1 цього ж договору банк зобов'язується надати кредитні кошти на строк з 12.09.2008 року по 12.09.2023 року виключно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 30909,36 доларів США на наступні цілі у розмірі 26 072,46 доларів США на споживчі цілі, з них 25 000,00 доларів США на споживчі цілі шляхом: видачі готівки через касу, а також у розмірі 750,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 194,50 доларів США на сплату страхового платежу страхування майна за договором страхуванні майна на перший рік дії кредиту, 127,96 доларів США для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 4 836,90 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку п.п. 2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1.25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3.00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0.00 % виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4.08 % різних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 даного договору. За період з 12.09.2008 року по 11.11.2014 рік з заявника стягнута винагорода у розмірі 686,56 доларів США, що на дату подачі заяви по курсу НБУ 41,5658 грн становить 285497 грн 19 коп.
Боржник покликається на те, що положення кредитного договору №MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3.00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4.08 % різних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» і п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, які були чинними на момент укладення кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах. Вважає, що такі умови договору порушують публічний порядок.
Боржник покликається на положення, що якщо сторона правочину заявник, вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину, у зв'язки з чим заявник вирішив звернутись до суду. 27.10.2021 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист №20.1.0.0.0/7-211026/27128 від ПАТ КБ «Приватбанк» зі змісту якого вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» було прийнято рішення про проведення реструктуризацію та за результатами якої основне 3000 зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором змінилось та на даний час складає 295 340,85 грн. з терміном кредитування по 23.10.2031 року включно.
Під час розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 в Печерському районному суді м. Києва представником ПАТ КБ «Приватбанк» було повідомлено про те, що комісія не врахована під час проведення реструктуризації зобов'язань за Кредитним договором № MKMWGA0000000006 від 12.09.2008 року. Пунктом 7 Розділу IV прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VII від 15.11.2016 року, не передбачено дій із перерахунком сплачених комісійних винагород та зарахування в тіло кредиту чи відсотків, тому стягнута до 11.11.2014 року комісія, що відображено у 16-му стовпчику розрахунку заборгованості станом на 11.05.2021 рік та підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 підлягає врахуванню в рахунок заборгованості. При цьому, суд вже зменшив розмір заборгованості зазначений у виконавчому листі №302/408/15-ц від 17.05.2016 року наступною ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023 року. Боржник вважає, що так як умови кредитного договору про сплату на користь банку комісії у вигляді винагороди є нікчемними, є всі підстави для зменшення розміру заборгованості ОСОБА_1 на суму стягнутої комісійної винагороди.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні заяви, не надав належної їм правової оцінки та безпідставно відмовив у задоволенні заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить задовольнити апеляційну скаргу.
У судовому засідання представник акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - адвокат Дурдинець Р.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Судова колегія, на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника стягувача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з її безпідставності та необґрунтованості.
З такими висновками погоджується колегія суддів з врахуванням наступного.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» і стягнуто на користь банку з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № МКМWGA0000000006 від 12.09.2008 у сумі 605090 гривень 62 коп., що еквівалентно за ставкою НБУ станом на 17.03.2015 розміру 27207, 31 доларів США та судові витрати в сумі 3654 гривень. Зазначене рішення набрало законної сили і на його підставі 17.05.2016 Міжгірський районний суд видав виконавчий лист стягувачу.
Рішенням АТ КБ «Приватбанк від 27.10.2021 № 20.1.0.0.0/7-211026/27128, яке прийнято на підставі заяви боржника ОСОБА_1 від 10.05.2021 про проведення реструктуризації заборгованості по кредитного договору (повні реквізити зазначені вище) та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 № 1381-ІХ, який набрав чинності 23.04.2021, - змінено зобов'язання за цим кредитним договором і зменшено розмір заборгованості до суми 295340 гривень 85 коп. та визначено зобов'язання для боржника ОСОБА_1 з кінцевим терміном повернення кредиту 23.10.2031 (включно) та надано новий графік погашення заборгованості, починаючи з 23.11.2021 по 23.10.2031 з визначенням щомісячних платежів у зазначений період для погашення кредиторської заборгованості. Умовами договору сторін про реструктуризацію заборгованості також передбачено зміну розміру процентної ставки, нарахування процентів за користування кредитом, відповідальність позичальника перед кредитором за порушення змінених зобов'язань, умови та порядок страхування предмету іпотеки, а також інші умови.
21.05.2022 боржник ОСОБА_1 звернувся в Міжгірський районний суд Закарпатської області із заявою про визнання вище зазначеного виконавчого листа, виданого цим же судом 17.05.2016 таким, що не підлягає виконанню за обставиною реструктуризації зобов'язання за вище зазначеним кредитним договором на підставі рішення Банку (кредитора).
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023 у справі № 302/408/15-ц заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано виконавчий лист, виданий 17.05.2016 Міжгірським районним судом Закарпатської області в справі № 302/408/15-ц на виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № МКМWGA0000000006 від 12.09.2008 в сумі 605090 гривень 62 коп., що за ставкою НБУ від 17.03.2015 еквівалентно 27207, 31 доларів США та судових витрат у розмірі 3654 гривні, - таким, що не підлягає виконанню частково, а саме не підлягає виконанню в частині стягнення суми заборгованості за цим кредитним договором в розмірі 309749 гривень 77 копійок.
Даною ухвалою суду визнано виконавчий лист, виданий 17.05.2016 Міжгірським районним судом Закарпатської області в справі № 302/408/15-ц таким, що підлягає виконанню в частині залишку заборгованості згідно із вищезазначеним кредитним договором в розмірі 295340 гривень 85 копійок, відповідно до зміни зобов'язань за результатами проведеної реструктуризації АТ КБ «Приватбанк» (повні реквізити рішення Банку про реструктуризацію зазначені вище).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області залишено без змін.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20.11.2024 в справі № 757/8062/23-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, зменшення загального розміру заборгованості за кредитним договором, що змінений після реструктуризації, - ухвалено відмовити в задоволенні цих позовних вимог. Зазначене рішення надіслано в ЄДРСР 05.12.2024 із забезпеченням загального доступу 05.12.2024 та набрало законної сили 31.12.2024.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Підставами для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є: якщо його було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Виконавчий лист у даній справі виданий на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Закон не передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом, є належним виконавчим документом і обов'язок боржника не припинився.
Судом встановлено, що станом на час розгляду заяви ОСОБА_1 мають місце зобов'язання між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» з приводу погашення заборгованості за кредитним іпотечним договором № МКМWGA0000000006, укладеним сторонами 12.09.2008 в іноземній валюті, який в подальшому на стадії виконання судового рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 та відкритого виконавчого провадження був реструктуризований на підставі заяви боржника ОСОБА_1 - позичальника та рішення Банку (стягувача) - кредитора на виконання положень закону від 13.04.2021 № 1381-ІХ.
Зокрема, згідно з рішенням Банку від 27.10.2021 було змінено кредитні зобов'язання, а саме зменшено розмір заборгованості ОСОБА_1 з розміру 605090,62 гривень до розміру 295340 гривень 85 коп. з визначенням нового графіку погашення зменшеної (реструктуризованої) суми заборгованості на відповідний строк, починаючи з 23.11.2021 по 23.10.2031 щомісячними платежами. Відтак, між сторонами виникли нові зобов'язання.
ОСОБА_1 відмовився виконувати нові зобов'язання.
Окрім того, ОСОБА_1 також оскаржував зміст рішення Банку, прийнятого за його ж заявою і на виконання вищезазначеного Закону № 1381-ІХ, ініціювавши позов до суду з посиланням на неправильний розрахунок реструктуризації боргу, здійснений Банком. Натомість рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20.11.2024 (повні реквізити зазначені вище) його позовні вимоги повністю відхилені. Унаслідок недоведеності вимог та належним виконання Банком положень зазначеного вище закону і констатацію обставин про наявність заборгованості за кредитним договором у боржника, яка визначена унаслідок реструктуризації боргового кредитного зобов'язання, пов'язаного з іпотекою, у розмірі саме 295340 гривень 85 копійок і констатації відсутності підстав зменшення цієї заборгованості до 0,00 гривень.
Представники сторін у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердили, що зазначене рішення сторонами не оскаржувались в суді апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції вірно не взято до уваги доводи представника боржника про те, що ОСОБА_1 за місцем проживання не отримував копію вищезазначеного рішення, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтвердив, що він брав участь у судовому розгляді справи № 757/8062/23-ц, відповідно останньому відомо про ухвалене судове рішення, його зміст, обґрунтування та про наявність рішення в ЄДРСР.
Статтею 272 ЦПК Україно, зокрема передбачено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє, копії судового рішення можуть бути видані повторно за заявою особи в порядку, встановленому законодавством; особа, яка не брала участь у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції.
Суд першої інстанції також вірно відхилив доводи представника боржника ОСОБА_1 , що повторне звернення до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню обумовлене тим, що кредитний договір містив положення про комісію з визначенням відповідних платежів, що включені до погашення кредиту неправомірно.
Даним обставинам вже надано оцінку в судовому рішенні Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015.
Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правові підстави для припинення зобов'язань, передбачені главою 50 ЦК України боржник ОСОБА_1 не зазначив у своїй заяві.
Доводи заяви фактично зводяться до того, що заявник не погоджується із рішенням Банку про зміну (реструктуризацію боргового зобов'язання), здійснено на підставі заяви боржника і на виконання Закону № 1381-ІХ, а також до перегляду обставин, які були предметом розгляду суду за змістом рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015, яке набрало законної сили і підлягає виконанню частково з урахуванням рішення Банку про реструктуризацію боргу та ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023, яка набрала законної сили і підлягає виконання в установленому порядку.
Суд першої інстанції також вірно не взяв до уваги посилання представників сторін на застосування/поновлення строків позовної давності, оскільки таке є нерелевантним щодо положень глави 19 ЦК України, оскільки предметом судового розгляду є не позовні вимоги, а обставини, які регламентовані статтею 432 ЦПК України, тобто вирішення процесуального питання, пов'язаного з виконанням судового рішення у цивільній справі згідно з розділом VІ ЦПК України.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правльного висновку про відсутність підстав для визнання відсутності обов'язку боржника ОСОБА_1 перед стягувачем АТ КБ «Приватбанк» щодо припинення виконання зобов'язань з виконання вищезазначених судових рішень, на підставі яких приватний виконавець Ярошевський Д.А. здійснює виконавче провадження № 70292352 з виконання виконавчого листа № 302/408/15-ц, виданого Міжгірським районним судом Закарпатської області 17.05.2016 на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.10.2015 з урахуванням ухвали цього ж суду від 10.01.2023.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що підлягає виконанню.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування чи зміни не має.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2025 року залишити без задоволення.
Ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 08 грудня 2025 року.
Головуючий :
Судді: