24.11.2025 Справа №607/17407/25 Провадження №2/607/4973/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача - адвоката Заплітної І.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курбаса 6» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати послуг з управління будинком,
Представник об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курбаса 6» (далі - ОСББ «Курбаса 6») - адвокат Заплітна І.А. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати послуг з управління будинком в розмірі 11651,51 грн та понесених судових витрат.
В обґрунтування вимог представник позивача вказала, що відповідачі є співвласниками квартири за АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 та прибудинкової території 08 серпня 2022 року рішенням установчих зборів співвласників будинку створено ОСББ «Курбаса 6».
На установчих зборах від 08 серпня 2022 року, оформлених протоколом №1, було прийнято рішення встановити вартість внесків для сплати послуг з управління будинком у розмірі 5 грн 92 коп за 1 кв.м. для житлових приміщень, яка з 24 червня 2024 року була збільшена до 7 грн 20 коп згідно рішення загальних зборів позивача від 24 червня 2024 року. Однак, відповідачі не здійснювали оплату внесків за надання послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 11651,51 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів.
Посилаючись на наведене, представник позивача просила задовольнити позов. Окрім того, просила стягнути судові витрати у розмірі сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 7000 грн.
Ухвалою судді від 01.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, не заперечила щодо винесення заочного рішення по справі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, відзиву на позовну заяву не подали суду. Тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.
За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно відповіді ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» за №533/07-2 від 25 листопада 2024 року, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є власниками квартири за АДРЕСА_1 .
Рішенням установчих зборів ОСББ «Курбаса 6», оформленим протоколом №1 від 08 червня 2022 року, затверджено статут об'єднання, а також встановлено розмір внесків за управління, обслуговування 1 кв.м. для житлових приміщень у розмірі 5,92 грн, а з 24 червня 2022 року - 7,20 грн.
Будинок за АДРЕСА_2 знаходиться на утриманні ОСББ «Курбаса 6», яке здійснює утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території вказаного будинку.
На підтвердження факту здійснення позивачем утримання багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 та прибудинкової території вказаного будинку, представником позивача долучено рахунок на оплату №210 від 20 серпня 2024 року, довідку №01-01/25 від 03.01.2025 до фінансового звіту ОСББ «Курбаса 6» за 2023 рік про структуру витрат, довідку №02-01/25 від 03.01.2025 до фінансового звіту ОСББ «Курбаса 6» за 2024 рік про структуру витрат, акт №055 здачі- приймання робіт від 19 березня 2024 року, акт здачі - прийняття виконаних робіт №89 від 5 липня 2024 року, видаткова накладна №171 від 30 серпня 2024 року, рахунок КФК-02130924 від 13 вересня 2024 року, видаткова накладна №349 від 17 вересня 2024 року, рахунок на оплату №181 від 12 січня 2024 року, рахунок-фактуру №041 від 28 лютого 2024 року, акт №041 здачі прийняття виконаних робіт від 28 лютого 2024 року, рахунок-фактура №104 від 16 травня 2024 року, рахунок-фактура №083 від 01 травня 2024 року, акт №33 від 10 жовтня 2024 року.
Разом з тим, відповідачі належним чином не виконували зобов'язання щодо оплати послуг з управління будинком.
Згідно з розрахунку щомісячних нарахувань членських внесків за №56-08/25 від 12 серпня 2025 року за період з грудня 2022 року по червень 2025 року за особовим рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 вбачається, що у відповідачів є заборгованість за надані послуги управління будинком, яка станом на червень 2025 року становить 11651,51 грн. При цьому, відповідачі частково сплачувала заборгованість, зокрема у квітні 2024 року внесли на рахунок погашення заборгованості 500 грн, у лютому 2025 року внесли на рахунок погашення заборгованості 500 грн.
Водночас, станом на даний час заборгованість відповідачем у повному обсязі не сплачена.
За встановлених обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми процесуального та матеріального права.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 1 якого унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Нормою ст. 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
За нормами ст. 68 ЖК України споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом
Як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Так само і згідно зі ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
За змістом ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить затвердження статуту об'єднання, внесення до нього змін, затвердження кошторису об'єднання, визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів; виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.
Виходячи з положень ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Так само і ст. 322 ЦК України передбачено обов'язок власника утримувати майно, що йому належить.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (частини 2, 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Аналіз зазначених вище положень закону дає підстави дійти висновку, що співвласник багатоквартирного будинку зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, якщо послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій були фактично надані. Відсутність договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій сама по собі не може бути підставою для звільнення співвласника від оплати послуг у повному обсязі.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц.
Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
За змістом п. 3.1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний: забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору; надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством.
Так, засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, а на відповідача - доведення обґрунтованості та підставності заперечень проти позову. Саме на сторони покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції у справі.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, саме сторони, як особи, які на власний розсуд розпоряджаються своїми процесуальними правами щодо предмета спору, визначають докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Неподання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог/заперечень проти позову є підставою для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позиції сторони у справі, адже саме зазначені стороною обставини, а не висновки судів, у такому випадку ґрунтуються на припущеннях. Сторона має довести належними та допустимими доказами свою правову позицію у справі.
Суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Факт надання ОСББ «Курбаса 6» послуг з управління будинку за адресою АДРЕСА_2 , підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Водночас, як встановлено судом, відповідачі не сплачували обов'язкових платежів з утримання загального і неподільного майна та прибудинкової території, внаслідок чого у них утворилася заборгованість.
Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок щомісячних нарахувань членських внесків за особовим рахунком № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , відповідно до якого за період з грудня 2022 року по червень 2025 року розмір заборгованості відповідачів становить 11651,518 грн.
За встановлених обставин, суд доходить до висновку, що ОСББ «Курбаса, 6» доведено наявність у відповідачів заборгованості за отримані ними послуги з управління будинком за адресою АДРЕСА_2 , у розмірі 11651,51 грн, які підлягають стягненню з відповідачів в користь позивача.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень.
Жодних доказів на спростування викладених у позові обставин відповідачами суду не надано.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так, повноваження адвоката Заплітної І.А. підтверджені договором про надання правничої допомоги № 29/25 від 15 серпня 2025 року.
Як вбачається з Договору про надання правничої допомоги № 29/25 від 15 серпня 2025 року, укладеного між адвокатом Заплітною І.А., з однієї сторони та ОСББ «Курбаса 6» в особі голови правління Фортуни Руслана Федоровича (Клієнт), з іншої сторони, Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором доручає Адвокату, а Адвокат зобов'язується відповідно до доручення Клієнта надати правничу (правову) допомогу у спорі щодо стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в позовному провадженні з власника/співвласників квартири АДРЕСА_1 в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та відшкодувати фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Згідно пункту 5.3 Договору, Сторони погодили, що розмір гонорару адвоката становить 7000 гривень та включає підготовку позовної заяви та участь в судових засіданнях.
Відповідно до рахунку № 1 до Договору №29/25 від 15 серпня 2025 року, оплата за Договором про надання правничої допомоги № 29/25, зокрема за написання позовної заяви та підготовку доказів становить 4000 гривень; за участь в судових засіданнях - становить 1000 гривень на одне засідання. Загальна вартість 7000 гривень.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Так, суд вважає необґрунтованим визначений, в рахунку № 1 до Договору №29/25 від 15 серпня 2025 року, розмір витрат правничої допомоги за участь в судових засіданнях суму 3 000 гривень (1000 гривень за одне судове засідання). Зокрема, з матеріалів справи установлено, що представник позивача - адвокат Заплітна І.А. приймала участь лише в одному судовому засіданні 18 листопада 2025 року.
З врахування наведеного та вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що обгрунтованим та співмірним є стягнення із відповідачів на користь позивача вартості наданих послуг правничої допомоги у розмірі 5 000 гривень, в рівних частках.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів в користь позивача необхідно стягнути 3028 гривень понесеного судового збору, в рівних частках.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курбаса 6» заборгованості зі сплати послуг з управління будинком в розмірі 11 651, 51 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курбаса 6» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1250,00 грн та 757 грн сплаченого судового збору.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курбаса 6» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1250,00 грн та 757 грн сплаченого судового збору.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курбаса 6» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1250,00 грн та 757 грн сплаченого судового збору.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курбаса 6» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1250,00 грн та 757 грн сплаченого судового збору.
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Курбаса 6», адреса місця знаходження: вул.Курбаса, 6, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 44826902.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич