Справа №452/4845/25
Провадження №1-кс/452/859/2025
31 грудня 2025 року м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області клопотання прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 (далі - прокурор) про відвід судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження №452/4845/25 (провадження №1-кп/452/570/2025) відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.382 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -
В провадженні судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_6 знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
30 грудня 2025 року прокурор ОСОБА_3 звернувся із письмовим клопотанням про відвід судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_6 від участі у розгляді вищезазначеної справи посилаючись на те, що винесена нею постанова від 29 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 та ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), стала підставою для притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.382 КК України. Відтак, прокурор вважає, що існують обставини, які можуть викликати сумніви у неупередженості судді ОСОБА_6 в розгляді зазначеного кримінального провадження, що унеможливлює її участь у провадженні в якості судді.
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду заяви була повідомлена належним чином, бажання дати пояснення з приводу поданої прокурором заяви про відвід не виявила.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про відвід судді без участі вказаних осіб, оскільки така неявка не перешкоджає розгляду вказаної заяви, що узгоджується із положеннями ст.81 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, прохав його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , кожен окремо, прохали вирішити заявлене прокурором клопотання на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників справи, проаналізувавши доводи заяви про відвід, суд приходить до наступного.
Статтею 75 КПК України визначено перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути мотивованим.
Обґрунтовуючи підстави для відводу, прокурор ОСОБА_3 покликається на факт наявності певних сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_6 , які пов'язані з тим, що головуючим суддею винесено постанову від 29 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та за ч.3 ст.130 КУпАП, яка стала підставою для притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.382 КК України.
У відповідності до положень статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
За практикою Європейського суду з прав людини важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У пункті 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Законодавець надає учасникам судового провадження можливість коректного розв'язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання.
Констатуючи право на судовий процес із достатньою впевненістю в безсторонності суду, який вирішує його справу, суд забезпечує не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається, де суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. А тому кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.
Крім того, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід враховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Згідно ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється на підставі Конституції і Законів України незалежним і безстороннім судом.
Так, в обвинувальному акті зазначено, що, дійсно, зокрема, 29 жовтня 2025 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області винесено постанову, якою було притягнуто ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та за ч.3 ст.130 КУпАП.
Вказана постанова судді ОСОБА_6 набрала законної сили, є чинною на сьогодні та стала підставою для притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.382 КК України.
Відтак, в ухваленому суддею ОСОБА_6 процессуальному рішенні вона вже висловила свою думку з приводу фактичних обставин справи, покладених в основу обвинувачення проти ОСОБА_4 ..
За положеннями чч.1 та 5 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід, який повинен бути вмотивованим.
Згідно з п.4 ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відтак, аналізуючи обставини, на які посилається прокурор ОСОБА_3 у своєму клопотанні про відвід судді ОСОБА_6 , суд приходить до висновку, що таке клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.82 КПК України, у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.
Згідно ч.4 ст.82 КПК України, суддя, на розгляд якого передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України.
Керуючись стст.75,80-82,369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про відвід судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження №452/4845/25 (провадження №1-кп/452/570/2025) відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.382 КК України,- задовольнити.
Матеріали кримінальної справи №452/4845/25 (провадження №1-кп/452/570/2025) відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст.35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1