1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 335/11373/25 1-кс/335/3855/2025
24 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ ВП № 3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області Татарбунарського району, села Трапівка, українця, громадянина України, освіта неповна середня, одруженого, малолітніх дітей на утриманні не має, який проходив військову службу на посаді помічника гранатометника 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_2 , раніше не судимого, -
- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий СВ ВП №3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , за погодження з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовує тим, що Пологівським РВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100004542 від 19.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_5 призначено на посаду помічника гранатометника 1-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення у військовій частині НОМЕР_3 НГУ та він вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за вказаною посадою.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_8 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_8 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
25 квітня 2025 року ОСОБА_5 діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме медичний пункт військової частини НОМЕР_3 НГУ, який розташовувався в населеному пункті АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 21 травня 2025 року, а саме до моменту самостійного повернення до розташування військової частини НОМЕР_3 НГУ.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.5 ст.407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
30.09.2025 ОСОБА_5 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_3 НГУ відносно ОСОБА_5 за фактом самовільного залишення військової частини; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , котрі показали, що являються військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 НГУ. Їм відомий солдат в/ч НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_5 , та що його 25.04.2025 було виявлено відсутнім у розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_3 НГУ, яке тимчасово дислокується у АДРЕСА_2 та місце знаходження його не відоме.; протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , котрі показали, що являються військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 НГУ. Їм відомий солдат в/ч НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_5 . Останній 25.04.2025 року не повернувся після лікування до місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_3 НГУ, яка тимчасово дислокується у АДРЕСА_2 та місце знаходження його не відоме; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , котрі показали, що являються військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 НГУ. Їм відомий солдат в/ч НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_5 , та що він 24.10.2025 самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 ; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 НГУ (по стройовій частини) від 24.10.2025 за № 306; доповідь від 24.10.2025 т.в.о. командира НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ майора ОСОБА_13 ; довідкою від 24.10.2025 №10/29/5-15274 від т.в.о. командира в/ч НОМЕР_3 НГУ полковника ОСОБА_14 .
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Висновки, про наявність ризиків, зазначених у клопотанні ґрунтуються на підставі зібраних даних про підозрюваного, що є підставою вважати останнього як особу, яка схильна перешкоджати своєчасності виконання чи прийняття слідчим процесуальних дій та рішень у розумні строки, як того вимагає, ст. 28 КПК України, та вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватися від органів слідства та суду, незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_5 не можливо, оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 407, 408 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На теперішній час підозрюваний ОСОБА_5 переховується від слідства та місцезнаходження його не відоме.
14.11.2025 постановою слідчого СВ ВП №3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
14.11.2025 постановою слідчого СВ ВП №3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області досудове розслідування відносно ОСОБА_5 було призупинено.
24.12.2025 року постановою слідчого СВ ВП №3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025080100004542 від 19.06.2025 року за ознаками ч.5 ст.407 КК України відновлено.
З урахуванням особистості підозрюваного, відомості, які характеризують підозрюваного, є підстави вважати, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам та не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов'язків в повній мірі. Крім того, усвідомлюючи тяжкість попередніх вчинених ним діянь і те, що він буде притягнутий до відповідальності, що перебуваючи на волі останній може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування та слідства.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:
- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Однак враховуючи особу та можливість залишення місця мешкання, що він буде переховуватися від органів досудового розслідування.
- особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, а також враховуючи те, що сам ОСОБА_5 , може впливати на свідків, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 , може ухиляється від органів досудового розслідування та суду, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, впливати на свідків, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового слідства, слідчий просить до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання. Підозрюваний з підозрою згоден. Захисник вважає, що ризики на даний час відсутні, а тому просить застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши додані в його обґрунтування копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Судовим розглядом встановлено, що 30 вересня 2025 року ОСОБА_5 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину), підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_3 НГУ відносно ОСОБА_5 за фактом самовільного залишення військової частини; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , котрі показали, що являються військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 НГУ. Їм відомий солдат в/ч НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_5 , та що його 25.04.2025 було виявлено відсутнім у розташуванні підрозділу військової частини НОМЕР_3 НГУ, яке тимчасово дислокується у АДРЕСА_2 та місце знаходження його не відоме; протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , котрі показали, що являються військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 НГУ. Їм відомий солдат в/ч НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_5 . Останній 25.04.2025 року не повернувся після лікування до місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_3 НГУ, яка тимчасово дислокується у АДРЕСА_2 та місце знаходження його не відоме.; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , котрі показали, що являються військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 НГУ. Їм відомий солдат в/ч НОМЕР_3 НГУ ОСОБА_5 , та що він 24.10.2025 самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 ; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 НГУ (по стройовій частини) від 24.10.2025 за № 306; доповідь від 24.10.2025 т.в.о. командира НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_3 НГУ майора ОСОБА_13 ; довідкою від 24.10.2025 №10/29/5-15274 від т.в.о. командира в/ч НОМЕР_3 НГУ полковника ОСОБА_14 .
Аналізуючи наведені стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження можливо дійти висновку, що вони містять відомості про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину, однак така причетність має бути перевірена органом досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, та вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів підтверджують існування фактів і інформації, які можуть свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому діяння, та ці факти та інформація мають бути перевірені під час досудового розслідування.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» («Cloot v. Belgium», § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового слідства та /або суду, незаконно впливати на свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так, військовослужбовець ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, підозрюваний військовослужбовець ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення.
Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки, в період воєнного стану обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Своїми діями військовослужбовець ОСОБА_5 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України.
Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень, в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення). Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
При цьому суд враховує положення ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5частини першої цієї статті. (тримання під вартою).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 08 січня 2026 року включно.
Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 ,слід обчислювати з моменту його фактичного затримання з 24.12.2025 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно з якою строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 до 08.01.2026 року включно.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, визначення застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 408 КК України є правом слідчого судді і залежить від обставин справи.
Отже, з урахуванням обставин справи, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, слідчий суддя вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ураховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , зважаючи на дані про особу підозрюваного, враховуючи обставини справи, слідчий суддя у межах, визначених ст. 182 КПК України, вважає, за необхідне визначити підозрюваному, як альтернативу, розмір застави у розмірі 40 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти наявним ризикам та буде достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб здійснити втечу.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст.ст. 3, 9, 22, 177, 178, 183, 193, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП № 3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 08 січня 2026 року включно, який обчислювати з 24 грудня 2025 року.
Визначити розмір застави ОСОБА_5 , у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121 120 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок (Отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA928201720355289002015001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу - застава ОСОБА_5 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду з місця проживання;
- повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 чи іншому заставодавцю відмінному від підозрюваного, обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали до 08 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1