Справа № 646/12594/25 (1-кс/646/2950/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1556/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
25 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Основ'янського районного суду м.Харкова від 05 грудня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, -
Вказаною ухвалою судом задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, строком 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 03.12.2025 23:30 год.
Строк дії ухвали встановлено до 31 січня 2026 року 23:30 год. включно.
В обґрунтування прийнятого рішення судом враховано наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3,ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд зазначив про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам та в умовах воєнного стану
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого -адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вказує, що підозра грунтується виключно на показаннях потерпілого, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, а відтак його покази не можуть бути об'єктивними.
Більш того, підозрюваний зробив все від нього залежне, після пострілу надав першу медичну допомогу, попросив викликати швидку та поліцію.
Вважає, що ризики не були доведені, оскільки в судовому засіданні слідчим суддею не були досліджені жодні письмові докази.
При цьому, ОСОБА_7 має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, постійний заробіток.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Мотиви прийнятого суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам КПК України.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Так з матеріалів провадження вбачається, що 03.12.2025 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12025221100002731 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України 03.12.2025 (час фактичного затримання 03.12.2025 о 23 год. 30 хв.), та 04.12.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Обґрунтуваність пред'явленої підозри стороною обвинувачення підтверджується наступними доказами:
протоколом огляду місця події від 03.12.2025 за адресою: Харківська область, Куп'янський район, с.Петрівка, за координатами 49,73910° Пн, 37,23733° Сх, в ході якого виявлено та вилучено: змив з речовини бурого кольору з поверхні бетонної підлоги; бакелітовий магазин до АК, з набоями калібру 5,45, в кількості 30 шт; бакелітовий магазин, коричневого кольору, до автомату АК, з набоями в кількості 30 шт; АК74, з номером НОМЕР_1 1981 року виготовлення без магазину; відрізок тканини з ковдри коричневого кольору, на якому наявні сліди речовини бурого кольору; АК74, з номером 5500108 1988 року виготовлення, без магазину; бакелітовий магазин, коричневого кольору, до АК, з набоями у кількості 30 шт.; марлева тканина з речовиною бурого кольору; бакелітовий магазин, коричневого кольору, до АК з набоями у кількості 29 шт; тканевий браслет з застібкою типу фастекс; гільза з серією 270 1988 року виготовлення; 4 змиви з АК74, з номером 5500108 1988 р.в.; 4 змиви з АК 74, з номером НОМЕР_1 1981 р.в.;
- поясненнями потерпілого ОСОБА_8 про те, що, що 03.12.2025 під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_7 між ними виникали сварки, проте вони врегульовувалися, згодом у вечірній час коли ОСОБА_8 лежав на ліжку, ОСОБА_7 знову почав виказувати своє незадовільне відношення до нього, після чого ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_9 тримаючи в руках автомат та здійснив один постріл в область живота;
- відповідно до медичної карти стаціонарного хворого №12000, згідно якої у ОСОБА_9 встановлений наступний діагноз: ізольоване вогнепальне кульове проникаюче наскрізне поранення живота з пошкодженням прямої кишки, дірчастого перелому крижової кістки на рівні S2-S3;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , який надав свідчення про те, що о 17:30 год 03.12.2025 йому повідомив ОСОБА_11 , що близько 17:28 год. цього ж дня він здійснив постріл зі своєї вогнепальної автоматичної зброї у ОСОБА_8 , після чого свідок разом з командиром виїхали на ВОП до їхнього місця несення служби. По прибуттю на місце події та в ході огляду ОСОБА_8 було виявлено вогнепальне поранення в області живота з вихідним отвором зі спини, стан його був середній, у подальшому останнього було доставлено до Шевченківської лікарні, до лікарів військової частини;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , який надав свідчення про те, що від чергового КСП йому стало відомо про подію, а саме про те, що ОСОБА_7 здійснив постріл з власної вогнепальної зброї у ОСОБА_8 , після чого він разом з іншими військовослужбовцями поїхали до місця несення служби останніх, де по прибуттю виявили ОСОБА_11 з ознаками алкогольного сп'яніння, і у збудженому стані, без зброї та ОСОБА_8 , який лежав на ліжку, маючи поранення черевної порожнини. Після чого був евакуйований до медичного закладу;
- протоколами допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 які надали свідчення про те, що 03.12.2025 близько 17:30 год. від командира ОСОБА_12 отримали наказ про необхідність виїзду до ВОП, який розташований поблизу с. Петрівка Куп'янського району Харківської області, де несли службу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , так як ОСОБА_7 здійснив постріл у ОСОБА_8 .. По приїзду на місце події, вони побачили, що у ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді поранення живота, також вони додали, що ОСОБА_7 у цей момент повідомив їм, що здійснив постріл із своєї автоматичної зброї у ОСОБА_8 .. У подальшому ОСОБА_8 було евакуйовано до медичної установи;
- висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, згідно якого ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп'яніння - 1,54%;
- протоколом затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України, в ході якого у останнього було вилучено: штани камуфльовані зі слідами РБК та флісову кофту темно-зеленого кольору та іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать про обґрунтованість підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Зважаючи на вказане, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обгрунтованості пред'явленої підозри у даному кримінальному провадженні.
Слідчим суддею також було досліджено дані про особу ОСОБА_7 , який є громадянином України, військовослужбець Збройних сил України військової служби за мобілізацією, зареєстрований та фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий.
Також слідчим суддею при розгляді даного клопотання констатовано існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків.
ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме замаху на вбивство.
Відтак, висновок слідчого судді про те, що тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній є достатньою підставою вважати, що висновок про доведеність існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде забезпечувати виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Наявність ризику впливу на свідків експерта, спеціаліста також доведено слідчим, оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а тому обґрунтовано можно припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, враховуючи обставини кримінального правопорушення.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також колегія суддів звертає увагу на наступне.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Окрім іншого, колегія суддів наголошує, що починаючи з 24.02.2022 року, відповідно до Указу Президента України ОСОБА_16 №64/2022, в Україні введено воєнний стан.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 ,, його ролі згідно пред'явленої підозри, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, враховуючи сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, в умовах дії воєнного стану на території України.
Належних відомостей про неможливість підозрюваним перебувати в умовах слідчого ізолятора, стороною захисту не надано.
Що стосується доводів захисника про можливість визначення розміру застави, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки застава не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків в разі її внесення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, в цілому відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляцій колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 177, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - _залишити без задоволення.
Ухвалу Основ'янського районного суду м.Харкова від 05 грудня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді