Справа № 503/2149/25
Провадження №3/503/1532/25
30 грудня 2025 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП,
встановив:
18 грудня 2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 757296, згідно змісту якого ОСОБА_1 жителька с. Лисогірка в порушення вимог ч.2 ст. 150 СК України не належним чином виконує свої батьківські обов'язки по забезпеченню необхідних умов для проживання, виховання та розвитку малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких 10.12.2025 року у вечірній час доби залишила на чоловіка ОСОБА_4 , сама поїхала в с. Петрівку до знайомого (ім'я якого суд не вважає за можливе зазначати у змісті судового рішення, щоб не допустити встановлення судовим рішенням обставин щодо цієї особи, яка не є учасником даної справи), в якого проживала у своє задоволення, розважаючись до 17.12.2025 року, про дітей не дбала та не піклувалася, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала зазначивши, що діти перебували у її матері, тобто у рідної бабусі дітей, а її колишній чоловік ОСОБА_5 знав про її від'їзд та про те що діти будуть перебувати у бабусі, . Під час від'їзду ОСОБА_1 телефонувала та цікавилася дітьми. Крім того, на уточнююче запитання суду зазначила, що не має інвалідності та надала суду довідку форми 5 видану 29.12.2025 року за № 4013 військовою частиною НОМЕР_2 , яка долучена до матеріалів справи та згідно якої вона з 24.12.2025 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 15 КУпАП щодо відповідальності за адміністративне правопорушення за дисциплінарним статутом, оскільки нормами цієї статті Загальної частини передбачені особливості відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовцями та іншими особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, а в свою чергу діяння, яке пред'явлене ОСОБА_1 мало місце в період з 10.12.2025 року по 17.12.2025 року, тобто до початку 24.12.2025 року проходження нею військової служби, а відтак остання на час діяння не була військовослужбовцем і не може нести відповідальності за адміністративне правопорушення за дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1-3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім іншого, ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Зазначенні у змісті протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 757296 від 18.12.2025 року (а.с.2) обставини того, що ОСОБА_1 «своїх малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких 10.12.2025 року у вечірній час доби залишила на чоловіка ОСОБА_6 , сама поїхала в с. Петрівку до знайомого ОСОБА_7 , в якого проживала у своє задоволення, розважаючись до 17.12.2025 року, про дітей не дбала та не піклувалася» підлягають доказуванню належними і достовірними доказами як підтвердження дійсного існування неналежного забезпечення необхідних умов для проживання дітей та як наслідок вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
В акті візиту в сім'ю від 16.12.2025 року (а.с.8) зазначено, що «санітарно-гігієнічні умови дотримані у будинку. Продукти харчування в наявності. На момент візиту діти мають охайний вигляд, радісні, веселі».
Стосовно того, що ОСОБА_1 «…не належним чином виконує свої батьківські обов'язки по забезпеченню необхідних умов для проживання, виховання та розвитку своїх малолітніх дітей…» не знайшло підтвердження та спростовується доказами наявними в матеріалах самої справи, зокрема:
- у змісті письмового пояснення ОСОБА_1 від 18.12.2025 року (а.с.7) останньою було повідомлено, що вона з 2022 року розлучена із ОСОБА_5 , але після того продовжують проживати разом і виховувати дітей, проте після конфлікту з колишнім чоловіком вона з малолітніми дітьми поїхала до своєї матері - ОСОБА_8 , яка мешкає в м. Кодима, де залишила дітей і поїхала в с. Петрівка до свого знайомого, з яким проживала в період з 10.12.2025 року по 17.12.2025 року.
В публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України та Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відомості про ухвалення Кодимським районним судом Одеської області 31.05.2022 року рішення у справі № 503/349/22, яке набрало законної сили 01.07.2022 року і яким шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 розірвано. Таким чином суд вважає, що надалі кожен з колишнього подружжя будує своє подальше особисте життя на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст. 257 СК України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. В свою чергу ч.2 ст. 151 СК України передбачає, що батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Таким чином ОСОБА_1 залучила до виховання та догляду за малолітніми дітьми свою матір, яка є бабою цих дітей та в матеріалах справи відсутні відомості про надходження від останньої яких-небудь заперечень з приводу цього. За таких умов суд не вбачає у цих діях ОСОБА_1 , як матері невідповідності чинному законодавству та традиціям участі діда і баби у вихованні своїх внуків;
- у змісті письмового пояснення ОСОБА_5 від 18.12.2025 року (а.с.5) останньою було повідомлено, що вже на протязі трьох років розлучений з ОСОБА_1 , але після того продовжують проживати разом і виховують дітей, а 10.12.2025 року ОСОБА_5 поїхав в м. Кодима, де забрав від своєї колишньої тещі - ОСОБА_8 малолітніх дітей, яких у тої залишила його колишня дружина - ОСОБА_1 .
Згідно ч.1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Таким чином ОСОБА_5 з власної ініціативи реалізував свої батьківськи обов'язки, передбачені ст. 150 СК України, на особисту участь у вихованні і догляді своїх дітей.
Підставою складення протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , згідно змісту відомостей з бази даних «Армор» (а.с.4), стали відомості отриманні під час здійснення превентивних заходів поліцейськими ЮП Подільського РУП ГУНП в Одеській області в с. Лисогірка Кодимської ТГ, а саме за місцем проживання сім'ї, де було виявлено відповідний факт.
В свою чергу письмове пояснення свідка ОСОБА_9 від 18.12.2025 року (а.с.6) не є належним і допустимим доказом щодо участі ОСОБА_1 у вихованні своїх дітей та виконання нею цього батьківського обов'язку, оскільки той є сусідом сім'ї ОСОБА_10 , у зв'язку з чим обсяг і сама відповідність дійсності обставин, які йому відомі з приводу відповідних обставин є сумнівними і недостатніми, внаслідок обмеженості джерела цих відомостей, які стосуються особистого життя іншої родини.
При цьому, від самих ОСОБА_5 , як батька дітей, та ОСОБА_8 , як баби дітей, не надходило жодних повідомлень щодо ухилення ОСОБА_1 , як матері, своїх батьківських обов'язків щодо цих дітей, а самі ОСОБА_8 і ОСОБА_5 забезпечили у період з 10.12.2025 року по 17.12.2025 року належний догляд і виховання дітям, з огляду на зміст акті візиту в сім'ю від 16.12.2025 року (а.с.8).
У зв'язку з чим суд не вбачає підстав для втручання у правовідносини, які склались між членами родини з приводу догляду і виховання малолітніх дітей, з огляду на те, що при цьому діти доглянуті і їм забезпечене виховання.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що оцінюючи докази, суд повинен керуватися принципом доведення "поза розумним сумнівом", який сформульований в рішенні від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення даного принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) у відповідності до якого, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
Отже, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, зокрема недостатність доказів невиконання ОСОБА_11 батьківських обов'язків, виникає розумний сумнів з приводу об'єктивності і достовірності відомостей, внесених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також самих наведених у ньому висновків.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
Інших доказів на підтвердження вини матеріали справи не містять.
Додані до протоколу про адміністративне правопорушення, на підтвердження викладених в ньому обставин, докази не є достатніми і переконливими для спростування заперечень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які в свою чергу обґрунтовані обставинами підтвердженими доказами наданими захистом як про залишення дітей з батьком так і про те що про ОСОБА_1 не дбає про дітей та не піклується ними. Відтак сумніви тлумачяться судом на користь захисту.
Згідно ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Зокрема відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, доповнювати його чи уточнювати.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не має залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Виходячи з положень ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи зазначене вище матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять обсягу належних, допустимих і достатніх доказів, на підставі яких суд мав би можливість дійти до неспростовного висновку про наявність в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу пред'явленого правопорушення. У зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю внаслідок відсутності доказів (недоведеності) винуватості особи.
Керуючись ст. 184, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Д.В. Вороненко