31.12.25 Справа № 469/580/25
2-а/469/27/25
31 грудня 2025 року с-ще Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про cкасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 16 травня 2025 року звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 березня 2025 року № 325 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., провадження у справі закрити, стягнути з відповідача судові витрати. Також просив поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду з цим позовом, посилаючись на те, що постанову позивачеві вручено не було, з її змістом він ознайомився лише 07 травня 2025 року у Березанському відділі ДВС, що є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
На обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що він є військовозобов'язаним, 10 липня 2024 року за направленням ІНФОРМАЦІЯ_3 пройшов медичний огляд ВЛК та визнаний придатним до служби відповідно до переліку місць проходження служби; за посадою позивачеві надано відстрочку від призову на військову службу, що підтверджується посвідченням № 067/105 від 07 березня 2025 року.
14 березня 2025 року у застосунку «Резерв+» позивач виявив, що він перебуває у розшуку за порушення правил обліку військовозобов'язаних та того ж дня звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з'ясування причин розшуку, де інспектор вказаного відділу молодший сержант ОСОБА_2 ознайомив позивача з повісткою про виклик до відділу, підпис позивача про її отримання на ній був відсутній, та пояснив позивачеві, що для зняття його з розшуку необхідно скласти протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. На розгляді справи позивач не був.
Позивач вважає, що підстав уточнювати свої дані у ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього не було, так як місце проживання, сімейний стан та номери засобів зв'язку він не змінював, за направленням РТЦК та СП пройшов ВЛК та одразу ж надав його висновок до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач не отримував.
Крім того, ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні у оскаржуваній постанові суть адміністративного правопорушення є неконкретною, так як не містить конкретних норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які порушені позивачем, докази вчинення правопорушення відсутні.
20 травня 2025 року суд постановив ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №78013345 від 07 травня 2025 року на підставі постанови № 325 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 20 березня 2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_6 , до набрання законної сили рішення суду у справі № 469/580/25.
Ухвалою від 22 травня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін.
24 липня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та залишив позовну заяву без руху для зазначення інших підстав для поновлення строку для звернення до суду, оскільки під час розгляду справи встановив, що у протоколі про адміністративне правопорушення №98 від 14 березня 2025 року, складеному щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, зазначені дата, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та наявний підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про ознайомлення з датою розгляду справи 20 березня 2025 року; до суду позивач звернувся 16 травня 2025 року майже через два місяці після винесення постанови.
Позивач 29 липня 2025 року надав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якій просив поновити зазначений строк, посилаючись на неможливість з'явитися до м.Миколаєва для розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з тяжкою хворобою матері ОСОБА_3 , яка має вік 85 років та з 19 по 31 березня включно перебувала на лікуванні на дому з діагнозом: короновірусна хворорба, ускладнена 2-бічною нижньодольовою пневмонією (стан хворої тяжкий); інших членів сім'ї, які б мали змогу доглядати матір, немає; на підтвердження викладених обставин надав копії документів, що посвідчують родинні зв'язки, та медичні документи щодо перебування ОСОБА_3 на лікуванні і здійснення за нею догляду ОСОБА_1 .
Зазначені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду є поважними та такими, що об'єктивно перешкоджали своєчасному виявленню позивачем оскаржуваного ним порушення своїх прав, підтверджені відповідними доказами, а тому суд постановив задовольнити заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та поновити зазначений строк.
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви з додатками отримав 16 червня 2025 року, відзиву на позов, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та матеріали справи про адміністративне правопорушення не надав.
Позивач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не висловив без повідомлення (виклику) сторін не надав.
За такого розгляд справи відповідно до вимог ст. 257 КАС України проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд враховує, що ч.4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Керуючись цієї нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин відзиву на позов, незважаючи на своєчасне отримання ухвали про відкриття провадження у справі, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву як визнання позову.
За змістом ч.5 ст.189 КАС України, визнання позову відповідачем не приймається судом, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
У цій справі суд не вбачає, що фактичне визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 14 березня 2025 року інструктор ІНФОРМАЦІЯ_3 молодший сержант ОСОБА_4 склав щодо ОСОБА_1 протокол № 98 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі якого 20 березня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_5 виніс постанову № 325 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, якого на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн..
За текстом оскаржуваної постанови, 14 березня 2025 року о 09.30 год. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, в період дії особливого періоду.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2799 цього Кодексу.
Згідно із ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Встановлений зазначеною нормою порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення є гарантією дотримання процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, обізнаності такої особи про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та його змісту, можливості надання пояснень та клопотань, зауважень до протоколу.
На підставі ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2799 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення в особливий період законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма є бланкетною, серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У порушення вказаних вимог у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не зазначено суть протиправного діяння, зокрема, норму закону (статтю, частину статті, пункт Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), яка встановлює відповідний обов"язок, порушений особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; не зазначено номер та дату повістки, якою викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 , дату її вручення позивачу та дату, на яку позивач повинен був з"явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до повістки, а тому протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення як такий, що не відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
Крім того, у переліку доказів, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, зазначено лише завірені належним чином копії паспорта та картки платника податків.
При прийнятті оскаржуваної постанови суть правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, також викладено неконкретно, без зазначення норми закону (статтю, частину статті, пункт Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), яка встановлює відповідний обов"язок, порушений особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, номера та дати повістки, якою викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 , дати її вручення позивачу та дати, на яку позивач повинен був з"явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до повістки.
Частина друга статті 283 КУпАП встановлює вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, зокрема, щодо наявності у ній опису обставин, установлених під час розгляду справи.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність КУпАП.
Згідно зі ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Вимоги щодо допустимості доказів визначені статтею 74 КАС, за якою суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оскільки протокол № 156 про адміністративне правопорушення не містить достатнього та чіткого викладу складу адміністративного правопорушення, зокрема, дати і часу нез'явлення позивача за повісткою, а також інших відомостей, необхідних для розгляду справи (номеру повістки, способу її вручення позивачеві тощо), він не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказом вчинення адміністративного правопорушення, а тому не міг бути покладений в основу висновку про винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Докази існування повістки про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , вручення її позивачеві з дотриманням вимог законодавства суду не надані.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
З огляду на викладені положення чинного законодавства суд вважає посилання позивача на відсутність доказів належного оповіщення його про дату, час та місце прибуття за повісткою для уточнення даних обґрунтованим, а оспорювану постанову - такою, що не відповідає визначеним у ст. 283 КУпАП вимогам та грунтується на недопустимих і неналежних доказах.
Оскільки докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП відсутні, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову на загальну суму 1514,00 грн.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оскільки позов підлягає задоволенню, позивачем виконано вимоги вказаних статей та надано усі необхідні докази щодо сплати за правничу допомогу у розмірі 11355,00 грн., а саме договір про надання правничої (правової) допомоги № 15/225 від 09 травня 2025 року, у п.2.3.1 та п.5.1 якого зазначено про сплату гонорару адвоката у розмірі та строк, окремо погоджені сторонами, у тому числі у додаткових угодах до договору, а також обгрунтування визначення розміру гонорару; ордер адвоката; додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги № 15/25 від 09 травня 2025 року з переліком послуг, які надаються адвокатом, акт приймання-передачі наданих послуг від 16 травня 2025 року, квитанцію про прийняття коштів №16 від 16 травня 2025 року (а.с.19-24), тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Заперечень щодо наявності підстав для стягнення таких витрат та їх розміру відповідачем не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 271, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про cкасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову № 325 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 20 березня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адмністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити у зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1514,00 грн. та витрати, пов'язані з наданням правничої (правової) допомоги у розмірі 11355,00 грн., усього стягнути 12869 грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя