Справа № 147/1882/25
Провадження № 1-кп/147/371/25
іменем України
31 грудня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040000368 від 05.02.2025, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Буша Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який на момент вчинення кримінального правопорушення обліковувався таким, що тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
01.09.2022 ОСОБА_4 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2024 №286, військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 облікований таким, що тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до статтей 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено по теперішній час.
Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників0, у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби та протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким установлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання та побуту особового складу підрозділів, штабів.
Згідно зі ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статуту Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 06.12.2024 солдат ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд за адресою: АДРЕСА_3 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, до моменту затримання, а саме: 31.08.2025.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про вчинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи з виконанням службових обов'язків.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК України, тобто як самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Позиції сторін кримінального провадження.
Позиція сторони обвинувачення.
Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 14 жовтня 2025 року слідчою СВ відділення поліції №2 Жмеринського районного відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 та затверджений прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 .
За змістом обвинувального акта, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України.
Під час виступу у судових дебатах прокурор ОСОБА_3 , зокрема зазначив, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, щиро розкаявся, визнав вину в повному обсязі, за місцем проживання характеризується позитивно, однак вже вчиняв злочин цієї категорії, і його було звільнено від кримінальної відповідальності, про що свідчить довідка. Вказав, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України доведена повністю, підтверджується його показаннями. Враховуючи викладене, просить визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі; запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Позиція сторони захисту щодо пред'явленого обвинувачення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні не оскаржував правову кваліфікацію кримінального правопорушення, не заперечував проти розгляду справи за правилами передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК України.
В судових дебатах захисник просив врахувати не лише те, що його підзахисний визнає вину, розкаявся у вчиненому, раніше несудимий, а і те, що ОСОБА_4 мобілізований 01.09.2022, навіть станом на сьогодні йому ще не виповнилося 25 років, особа молодого віку, має бажання продовжувати проходження військової служби, про що стороною захисту подавалося відповідне клопотання, є учасником бойових дій, отримував поранення, також просить врахувати стан здоров'я обвинуваченого. Зазначені вище обставини, на думку сторони захисту, дають право суду застосувати інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності і застосувати положення ст. 75 КК України, тому просить звільнити ОСОБА_4 від відповідальності , призначивши іспитовий строк, враховуючи бажання його підзахисного продовжити проходження військової служби.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України визнав повністю та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння злочину. Крім того, просив не досліджувати докази та не допитувати свідків у зв'язку з визнанням вини.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
В судових дебатах обвинувачений підтримав свого захисника та просив призначити йому покарання не пов'язане із позбавленням волі, оскільки він бажає продовжити проходження служби.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Показання обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 407 Кримінального кодексу України визнав, дав показання, відповідно до яких він 06.12.2024 самовільно залишив військову частину, оскільки не отримував медичну допомогу, грошове забезпечення, нічого не було. Казали, що буде заробітна плата, однак не було, ліки самостійно собі купував. У військовій частині в АДРЕСА_2 були жахливі умови. До 31.08.2025 проводив час на власний розсуд, поки його не зловила поліція. Повідомив, що звертався до командира військової частини про направлення на ВЛК у зв'язку з пораненнями і контузіями, однак йому відмовили, сказали, що коли він вибере собі бригаду, там і пройде ВЛК. Два місяці був у резервному батальйоні, хотів служити, чекав, що забере якась бригада. Приїздили представники бригад, інших військовослужбовців забирали, а його не забирали, і він не витримав, хоча бажання проходити військову службу залишилося. Раніше служив в НОМЕР_3 окремій бригаді ТРО, після лікарні затримався, подали в СЗЧ, з ВСП повезли у Херсон, там був три дні. Повідомив, що усвідомлював, що діяв всупереч чинному законодавству.
Документи наданістороною обвинувачення.
Дані, які характеризують особу обвинуваченого відображені у таких документах:
Листі адресованому голові Херсонського міського суду Херсонської області від ВП №2 Жмеринського РВ поліції ГУ НП у Вінницькій області №290309-2025 від 07.10.2025 щодо надання копії ухвали у справі №766/17540/24 Херсонського міського суду Херсонської області щодо громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
Супровідному листі Херсонського міського суду Херсонської області від 15.10.2025 №45869/25-Вих, з копією ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2024 у справі №766/17540/24, якою постановлено: клопотання прокурора задовольнити; звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження №62024080200000905, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2024 - закрити; після набрання ухвалою законної сили - зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 невідкладно поновити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зобов'язати не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_1 , для продовження проходження військової служби. Ухвала про виправлення описки від 17.10.2024 у справі №766/17540/24;
Ухвалі слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 вересня 2025 року у справі №152/287/25, якою постановлено застосувати до підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Буша Вінницької області, громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_8 , видане 03 вересня 2024 року.
Протокол затримання особи, на підставі ухвали суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 31 серпня 2025 року, з якого випливає, що було затримано особу за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Довідці №13-04/4.02-24 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданій ОСОБА_4 12.02.2025, з якої випливає, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Довідці-характеристиці від 12.02.2025 №03-07.2/10 виданій в.о. старости Бушанського старостинського округу №2 старости Петрашівського старостинського округу №10 Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області ОСОБА_10 , про те, що гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , за час проживання на території округу зарекомендував себе з позитивної сторони, скарг від жителів громади на його поведінку не поступало, неодружений, іншими даними не володіють.
Вимога на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідка №25041350730605911627, з якої випливає, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, водночас 17.10.2024 постановлено ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності передбаченої ч.5 ст. 407 КК України на підставіч. 5 ст. 401 КК України.
Документи надані стороною захисту.
Оригінал письмової згоди командира військової частини НОМЕР_5 від 23.10.2025 №1789/1/104464 на продовження військової служби ОСОБА_4 на вакантній посаді військової частини НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , ШПК солдат.
Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_8 , видане 03 вересня 2024 року.
Медична документація на ім'я ОСОБА_4 , яка виразилася у: виписці медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №0427723 відділення травматології №1 КНП «МКЛ №6» ДМР з 07.03.2023 по 10.03.2023; виписці з медичної карти (амбулаторного) стаціонарного хворого №663 Травматологічного відділення з 10.03.2023 по 27.03.2023; виписці №2620 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого з 26.05.2023 по 09.06.2023; картці виписки з історії хвороби КНП «ООМЦПЗ» з 11.04.2024 по 23.05.2024; виписці медичної карти стаціонарного хворого №13625КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» з 14.08.2024 по 28.08.2024; виписці №159/2 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Лозівське територіальне медичне об'єднання» Лозівської міської ради Харківської області з 15.01.2023 по 21.01.2023; довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва, смерті) №929 від 22.02. 2023, підписана командиром військової частини НОМЕР_7 полковником ОСОБА_11 ; довідці військово-лікарської комісії №478 від 22.03.2023; довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва, смерті) №2894 від 15.04.2023 підписана командиром військової частини НОМЕР_7 полковником ОСОБА_11 ; довідці військово-лікарської комісії №588 від19.04.2023; довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва, смерті) №5557 від 0706.2023 підписана командиром військової частини НОМЕР_7 полковником ОСОБА_11 ; довідці військово-лікарської комісії №851 від 22.06.2023.
Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 вказаного вище кримінального правопорушення встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Висновки суду.
В зв'язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчиненого ним злочину, а захисник та прокурор не висловлювали жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання, та доказів наданих прокурором. Водночас судом з'ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 та «Боротюк проти України» від 16.12.2010, де зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, доведена у повному обсязі та суд кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Мотиви призначення покарання обвинуваченому.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, є тяжким злочином.
Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, неодружений, вперше притягується до кримінальної відповідальності, водночас звільнявся судом від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
В ході судового розгляду обвинувачений та його захисник просили застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, оскільки, обвинувачений визнає свою вину, щиро розкаявся, вперше притягується до кримінальної відповідальності, молодого віку з 01.09.2022 мобілізований до лав ЗСУ, має поранення, та має бажання продовжити проходження військової служби.
Прокурор просив призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, передбаченої ч.5 ст.407 КК України.
Суд зазначає, що статтями 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, виключається можливість призначення більш м'якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, звільнення на підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки частина 1 цієї статті прямо вказує на неможливість прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку засудження за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану.
Суд не має законних підстав і для призначення ОСОБА_4 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, з огляду на те, що частина 1 статті 69 КК України містить пряму заборону для прийняття зазначеного рішення у випадку засудження за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану.
Водночас висновки суду про неможливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням узгоджуються з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 608/67/23, згідно з якими «звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, за обставин цього провадження, не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50, 65 КК України. В умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов'язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, звільнення військовослужбовців, які ухиляються від виконання таких обов'язків, від відбування покарання з випробуванням демотивує та знижує рівень військової дисципліни і боєготовність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, що є неприпустимим наслідком такого правозастосування».
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, на переконання суду, захід примусу визначений судом, є адекватним характеру вчинених дій та даним про особу винного, та зможе забезпечити виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, обвинувачений може скористатись правом, яке надає йому стаття 81-1 КК України, яка передбачає, що під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Водночас, суд враховує, що під час досудового розслідування обвинуваченому відповідно до ухвали слідчого судді Шаргогодського районного суду Вінницької області від 01.09.2025, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено.
З реєстру матеріалів досудового розслідування та з протоколу затримання особи, на підставі ухвали суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 31.08.2025, судом встановлено, що ОСОБА_4 затриманий 31 серпня 2025 року.
За змістом ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Отже, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення з моменту затримання з 31 серпня 2025 року до дня набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Викривачі у кримінальному провадженні відсутні. Винагорода викривачу не пропонувалась.
Діями ОСОБА_4 , шкоди не завдано. Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 349, 368, 369, 371, 374, 394, 615 КПК України, ст. 1, 12, 50, 65-67, 69, 72, 75, ч.5 ст. 407 КК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 31.08.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1