Справа № 716/1865/25
30.12.2025 м.Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Шевчук Р.М.
за участю секретаря судового засідання Єлащука Р.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач посилається на те, що 01.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено Кредитний договір (оферти) № 01.03.2025-1000001785, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 28 000 гривень, строком на 140 днів.
Відповідно до умов договору: фіксована незмінна процентна ставка - 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку.
Комісія пов'язана за наданням кредиту 15% від суми кредиту, яка складає 4 200 грн. Неустойка 280,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання неналежного виконання окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Дата повернення кредиту 18.07.2025 року.
Також позивач зазначав, що відповідачем 01.03.2025 року, електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 28 000 гривень, а отже акцептовано умови Договору.
Зазначає, що свої зобов'язання по виплаті кредитних коштів позивач здійснив шляхом перерахунку кошти в сумі 28 000 грн на рахунок відповідача який був зазначений в кредитному договорі за № 4441-11XXXX-2451.
Вказує, що в свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 85 400 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 28 000 грн., по процентам в розмірі 39 200 грн, по комісії 4 200,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 14000,00 грн.
Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 01.03.2025-1000001785 у загальному розмірі 85 400 гривень 00 копійок, а також судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп.
Крім того, просив справу слухати без його участі та не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Ухвалою суду від 21.10.2025 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
10.11.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача адвоката Берзінь С.Л. в якому представник відповідача з посиланням на норми законодавства та судову практику, просив суд відмовити в задоволені позову у зв'язку з тим, що вони є безпідставними необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимим доказами.
У відзиві вказував, що ОСОБА_1 не отримував кредитних коштів, які ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з нього, а тому, у позивача відсутнє право грошової вимоги до відповідача
Вказує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
При цьому наголошував, що лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 94-1010 від 10.10.2025, який міститься в матеріалах справи та на який посилається Позивач як на підставу своїх вимог, не є первинним документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому вказаний лист не може вважатися належним підтвердженням наявності заборгованості у Відповідача.
Отже, до позовної заяви позивач не долучив первинні документи бухгалтерського обліку (виписки за картковими рахунками позичальника), що підтверджують переказ кредитних коштів на банківський рахунок Відповідача і, як наслідок, наявність в останнього заборгованості як такої. Позивач долучив лише копію сумнівного розрахунку, здійсненого самим же позивачем, та листа ТОВ «УПР», які не можуть братися до уваги у якості належних доказів наявності заборгованості та її розміру, також посилався на судову практику, а тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 01.03.2025-100001785 від 01.03.2025, просив відмовити у повному обсязі. Просив також стягнути понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень з позивача.
12.11.2025 року надійшла відповідь на відзив в якому позивач заперечив викладене в відзиві.
Вказував, що відповідач був ознайомлений з умовами договору, прийняв їх добровільно підписавши кредитний договір одноразовим ідентифікатором. Зазначав, що кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача,який ним зазначений в договорі, натомість відповідач не надав доказів того, що він не отримував кошти, ним не заявлялося клопотання про витребування судом таких, на обґрунтування викладених у відзиві.
Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву до суду від неї не надходило.
Про розгляд справи повідомлялася судовими повістками за зареєстрованим місцем проживання, однак рекомендовані поштові відправлення повернулися за зворотною адресою до суду без вручення з відміткою поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
В свою чергу представник позивача адвокат Берзінь С.Л. у прохальній частині відзиву просив провести розгляд справи за відсутності представника та відповідача.
Крім цього представником позивача в прохальній частині позову зазначено про проведення розгляду справи без участі представника.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що 01 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 01.03.2025-100001785 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, що є невід'ємною частиною договору, які підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором .
Відповідно до п.2.2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
За цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти та комісію (п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти (п.3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти).
Відповідно до п.4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11-XX-XXXX-2451.
Відповідно до п.п. 1-4 заявки, позичальнику 01.03.2025 надається кредит у розмірі 28 000 грн строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 18.07.2025.
Згідно з п.п. 6-11 заявки, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 4 200 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту в порядку, передбаченому договором.
Протягом строку дії договору тарифи та комісія за фінансовою послугою залишаються незмінним. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0.82 % = (32311.54/28000)140 *100 %.
Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Пунктом 12 передбачений графік платежів.
Пунктом 15 заявки передбачено, що неустойка становить 280 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
В пункті 16 вищевказаного договору вказано, що розмір процентів, відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦКУ встановлюється законом (п.15 Заявки).
01 березня 2025 року відповідач ОСОБА_2 акцептував пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) № 01.03.2025-100001785 від 01.03.2025, з якою попередньо ознайомився, про що свідчить його електронний підпис за допомогою ідентифікатора - Е438, проставлений у відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору (кредитної лінії) № 01.03.2025-100001785 від 01.03.2025.
Щодо виконання кредитодавцем обов'язку щодо переказу (надання) кредитних коштів, слід зазначити наступне.
Відповідно до листа «іРау.ua» вих. № 33-0910 від 09.10.2025, виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Відповідно до договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 01.03.2025 15:11:24 на суму 28 000,00 грн, номер картки 4441111154572451, призначення платежу - видача за договором кредиту № 01.03.2025-100001785.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Відповідно до пункту 10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_1 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Як вбачається з умов кредитного договору № 01.03.2024-100001785 від 01.03.2025, зокрема п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності.
Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441 11ХХ ХХХХ 2451.
Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора.
Заявка споживача ОСОБА_1 від 01 березня 2024 року містить реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 4441 11ХХ ХХХХ 2451.
Зі змісту листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення ТОВ «УПР» вбачається, що видача коштів за кредитним договором здійснювалася за допомогою системи «іРау.ua».
З урахуванням наведеного відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, на яку переведено кредитні кошти у визначеній сумі, йому не належить. Враховуючи вище викладене суд вважає, що позивачем доведено факт переказу (надання) кредитних коштів відповідачу.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір № 01.03.2025-100001785 від 01.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту.
Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронних цифрових підписів сторін.
За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, що відповідачкою та представником не заперечувалося.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Кредитним договором № 01.03.2025-1000001785 від 01.03.2025 виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти на рахунок відповідачки.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 01.03.2025-1000001785 від 01.03.2025, вбачається, що заборгованість відповідач а ОСОБА_1 становить 85 400 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 28 000 грн., по процентам в розмірі 39 200 грн, по комісії 4 200,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 14 000,00 грн. проценти по кредиту нараховані за період з 01.03.2025 по 18.07.2025 тобто в межах строку кредитування.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості зі сплати процентів у розмірі 39 200 ,00 грн, то суд зазначає наступне.
Позивач, розраховуючи заборгованість відповідача за кредитним договором, виходив з процентної ставки, що згідно умов договору становить 1 % на день (строк кредитування 140 днів з дати його надання).
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору кредитні кошти в сумі 28 000,00 грн. та відсотки за користування кредитними коштами в сумі 39200,00 грн позивачу не повернув, суд вважає, що позовні вимоги в частині їх стягнення обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України № 26/2025 від 14 січня 2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб до 09 травня 2025 року.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи вищенаведене та те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 01.03.2025-100001785 від 01.03.2025 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 14 000,00 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині доводи наведені у відзиві на позовну заяву представником відповідача є слушними та в цій частині позову належить відмовити.
Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором № 01.03.2025-100001785 від 01.03.2025, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» становить: 71 400,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 28 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 39 200,00 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту 4 200 грн.
За встановлених обставин, суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи, що відповідачем по справі понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, які підтверджені відповідними доказами, а судом відмовлено в задоволенні 16,40% позовних вимог позивача (100%- 83,60%=16,40%) з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 492,00 грн (3000,00 грн х 16,40% : 100% = 492,00 грн).
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, належить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2025,28 грн (2422,40 грн х 71 400 грн : 85 400,00 грн).
Керуючись ст. 509, 517, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України,
.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 01.03.2025-1000001785 від 01.03.2025 року у загальному розмірі 71 400 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 2025 гривень 28 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 понесені судові витрати в розмірі 492 гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його вручення до Чернівецького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Шевчук Р.М.