Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2/641/3208/2025 Справа № 641/6400/25
25 грудня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Онупко М.Ю.,
за участю секретаря Ткач О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Виклад позиції позивача.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ВІН ФІНАНС») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 876878 від 15.05.2019 року в розмірі 25 903,31 грн., а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 15.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 876878 від 15.05.2019 року, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 4400 грн., строком на 30 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1,80% відсотків від суми позики за кожний день користування позикою (657 % річних), зі сплатою зниженої процентної ставки в розмірі 1,71% від суми позики за кожен день користування позикою (624,15%), у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору .
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу № 1, та 12.09.2019 року укладено також додаткову угоду № 25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 25 від 12.09.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі за кредитним договором № 876878 від 15.05.2019 року.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 903,31 грн., з яких: 4400 грн. -заборгованість за основною сумою боргу; 2376 грн. -заборгованість за відсотками; 2112 грн. - заборгованість за пеню та штрафами; 8230,65 грн. - інфляційні втрати; 1894,66 грн. - 3% річних.
Процесуальні дії у справі.
01.09.2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Онупко М.Ю.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 03.09.2025 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини своєї не явки суду не повідомив та відзив до суду не надав.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносини.
Судом встановлено, що 15.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 876878 від 15.05.2019 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 4400 грн., строком на 30 днів, зі сплатою зниженої процентної ставки в розмірі 1,71% від суми позики за кожен день користування позикою (624,15%) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору, зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1,80% в суми позики за кожний день користування позикою (657% річних).
ТОВ «Авентус Україна» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.
Згідно до п. 1.4 кредитного договору загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 151,30% від суми позики (у процентному виразі) або 6657,20 грн. (у грошовому виразі) або 2257,20 грн. (у грошовому виразі).
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу № 1.
Так 12.09.2019 року укладено додаткову угоду № 25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 25 від 12.09.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі за кредитним договором № 876878 від 15.05.2019 року.
25.07.2024 року відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Встановлено, що в період дії договору відповідач не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 25 903,31 грн., з яких: 4400 грн. -заборгованість за основною сумою боргу; 2376 грн. -заборгованість за відсотками; 2112 грн. - заборгованість за пеню та штрафами; 8230,65 грн. - інфляційні втрати; 1894,66 грн. - 3% річних.
Крім того згідно інформації ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.16.2025 року, наданої на виконання ухвали Слобідського районного суду м. Харкова від 06.11.2025 року вбачається, що грошові кошти, за вказаною платіжною операцією, були перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 .
Оцінка суду.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правовідносини в даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), Законом України «Про захист прав споживачів», а також Законом України «Про електронну комерцію».
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі - Закону) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію». Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020 року проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Проаналізувавши зазначені постанови Верховного Суду, можна дійти висновку, що кредитодавець вправі надати доказ підписання договору, що міститься у іншому документі (ч.13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»), навіть у разі відсутності відображення підпису в договорі. Такі дії є законними та свідчать про волевиявлення сторін на укладення договору, тож за таких обставин посилання відповідача в апеляційній скарзі на не підписання кредитного договору є безпідставними і ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки спростовуються сукупністю досліджених в цій справі доказами.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
В силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).
У даному випадку правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За обставинами даної справи відповідач ОСОБА_1 шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора (А935421), отриманого від позивача за допомогою електронного повідомлення (SMS), прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір (здійснила акцепт пропозиції відповідача), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Відповідно до умов кредитного договору № 876878 від 15.05.2019 року позика надається строком на 30 днів, та договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за пенею та штрафами в розмірі 2112 грн. задоволенню не підлягають, оскільки згідно картки обліку договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором № 876878 від 15.05.2019 року пеня та штраф в період строку дії договору з 15.05.2019 року по 13.06.2019 року не нараховувалися.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 876878 від 15.05.2019 року, в межах пред'явлених позовних вимог підлягають задоволенню, а саме: тіло кредиту в розмірі 4400 грн., відсотки за користування кредитом за період з 15.05.2019 року по 13.06.2019 року в розмірі 2376 грн., а всього в розмірі 6776 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Приймаючи до уваги, що відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, прострочив виконання грошового зобов'язання, тому з відповідача на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» підлягають стягненню індекс інфляції та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» інфляційних втрат за період з 23.02.2019 року по 23.02.2023 року в розмірі 3534,73 грн. (6776 грн. * 1,5213369 - 6776=3534,73 грн.) та 3% річних за період з 23.02.2019 року по 23.02.2023 року в розмірі 814,23 грн. (6776 грн. * 3 * 1462 днів : 365 : 100 = 814,23 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 876878 від 15.05.2019 року, інфляційних втрат та 3% річних в загальному розмірі 11 124,96 грн., в межах пред'явлених позовних вимог підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024 року, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 12.08.2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» щодо стягнення кредитної заборгованості. Отже, враховуючи, розмір задоволених позовних вимоги, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2150 грн
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,267,279,280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 876878 від 15 травня 2019 року в розмірі 11 124 грн. 96 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 2150 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1041 грн. 63 коп., а всього у розмірі 14 316 (чотирнадцять тисяч триста шістнадцять) грн. 59 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Сторони по справі :
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 29.12.2025 року.
Суддя М.Ю.Онупко