Справа № 203/8698/25
Провадження № 3/0203/2533/2025
іменем України
15 грудня 2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Черваньова Ю.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 861954 від 21.11.2025 року, ОСОБА_1 , 10.11.2025 року о 23 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно сестри ОСОБА_2 , яке виразилось у гучних, брутальних висловлюваннях, цькуванні, лихослів'ї та погрозах фізичною розправою, що могло заподіяти психологічну шкоду потерпілій, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що між членами родини протягом тривалого часу мають місце сімейні конфлікти побутового характеру, які носять взаємний характер.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що конфлікти між усіма членами родини виникають упродовж тривалого часу на побутовому ґрунті та супроводжуються використанням ненормативної лексики з боку всіх учасників конфлікту.
Суд, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, незалежно від того, чи проживає особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість або завдали шкоди її психічному здоров'ю.
Як вбачається з рапорту капітана поліції ДОП СДОП ВП ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Фомічова О. від 23.11.2025 року, 10.11.2025 року до чергової частини Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про сімейний конфлікт за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час перевірки за вказаним повідомленням із письмовими заявами звернулися всі повнолітні члени сім'ї, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які повідомили, що між ними виникла сімейна сварка, що супроводжувалася взаємними гучними викриками, словесними образами та використанням ненормативної лексики.
Із зазначеного рапорту вбачається, що конфлікт мав обопільний характер, виник на побутовому ґрунті та відбувався між усіма учасниками сімейних відносин, без визначення конкретного кривдника та конкретного потерпілого.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність між членами родини взаємного конфлікту побутового характеру, який не мав односторонньої спрямованості та не був спрямований виключно на ОСОБА_2 .
За таких обставин суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт умисного вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру саме щодо потерпілої, а також настання або реальної можливості настання шкоди її психічному здоров'ю.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходам впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи положення ст. 251 КУпАП та оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак - про відсутність у її діях події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 283-285, 294 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Скарга на постанову подається до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра.
Суддя: Ю.М. Черваньова