Справа № 203/4513/25
Провадження № 1-кп/0203/1850/2025
29 грудня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ;
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ;
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042110001450 25.05.2025 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
В провадженні суду знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що на сьогоднішній день не припинили існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу.
Заслухавши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, думку обвинуваченого, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст.178 КПК України, враховує дані про його особу, який раніше судимий, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності вини, може переховуватися від суду.
Беручи до уваги характер інкримінованого правопорушення, ризик, що передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає обґрунтованим, оскільки застосування інших альтернативних запобіжних заходів, може призвести до того, що обвинувачений може вчинити спроби погроз або застосуванням насильства впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, з метою відмови або зміни його показів на свою користь, аби уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
За таких обставин ризик впливу на потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від учасників провадження та дослідження їх судом.
Крім того, існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що на теперішній час, не зникли ризики, які існували на час обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики є обґрунтованими та виправдовують необхідність продовження відносно ОСОБА_4 строку тримання під вартою.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає недоцільним застосування більш м'якого запобіжного заходу та вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів.
Крім того, враховуючи конкретні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає обвинуваченому розмір застави при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 26 лютого 2026 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1