№ 207/474/25
№ 2/207/714/25
08 грудня 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.
при секретарі Морозові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кам'янської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
28 січня 2025 року адвокат Куценко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в районний суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кам'янської міської ради, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з відповідачкою перебував у шлюбі з 2019 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні відносини не склалися, відповідач нехтувала виконанням сімейних обов'язків по догляду за дитиною. В 2023 році залишила сина позивачеві та покинула родину. Дитина мешкає з ОСОБА_1 , він займається його вихованням та матеріальним забезпеченням.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пояснив, що мати дитини виїхала за кордон і самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, її місце перебуваня невідомо.
В наданій суду письмовій заяві представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить завершити розгляд справи без його участі та без участі позивача.
Від представника третьої особи - Служби у справах дітей Кам'янської міської ради до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, ухвалити рішення з урахуванням висновку та інтересів дитини.
Допитані у суді свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтвердили обставини позову та пояснили, що є сусідами позивача по дачі і відповідачку не бачили з початку війни.
У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена про місце, час та дату розгляду справи, у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7, ч. 11 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про поважні причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзиву на позовну заяву до суду не надходило, тому суд вважає за можливе, згідно зі ст. 280 ЦПК України, розглянути позовні вимоги за її відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, взявши до уваги позицію сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 з відповідачкою перебували у шлюбі з 28.09.2019 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (арк.с.8). Від шлюбу мають дитину, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (арк.с.7).
04 жовтня 2024 року шлюб між Позивачем і Відповідачем був розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (арк.с.9).
У Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам'янської міської ради зазначено, що позбавлення батьківських щодо ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є недоцільним, враховуючи воєнний стан і невизначеність місця перебування матері (арк.с.27-28).
Згідно зі ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у зв'язку з їх винною поведінкою: ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей або зловживання батьківськими правами, шкідливого впливу на дітей своєю аморальною антигромадською поведінкою, якщо засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Батьки можуть бути також позбавлені батьківських прав якщо вони є хронічними алкоголіками чи наркоманами.
Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким вона не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17.
Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Оцінивши надані суду докази що позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дитини, при не застосуванні до неї попередньо будь-яких інших заходів впливу, не відповідатиме інтересам дитини, оскільки позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, тому позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150-152, 164-167, 168-169, 171, Сімейного кодексу України, ст. ст. 10-13, 141, 258-261, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кам'янської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 08.12.2025 року
Головуючий у справі Погребняк Т.Ю.