Справа №932/8628/24
Провадження №2/932/2989/24
29 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Шевченківського районного суду міста Дніпра звернувся представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 і просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 12086,19 грн. та судові витрати.
Доводи позивача викладені у позові.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що позивачем набуто право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №6575219808, відповідно до укладеного з попереднім кредитором Договору факторингу. Однак, відповідач в порушення умов даного договору свої боргові зобов'язання не виконав, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунок попереднього кредитора. У зв'язку з цим, у позивача, як нового кредитора, виникло право на стягнення вказаної вище суми заборгованості в судовому порядку.
Відповідач відзиву не надав.
Фактичні обставини встановлені судом.
04 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6575219808. За цим договором відповідачу надано кредит в розмірі 12375,95 грн. строком на 24, щомісячна процентна ставка 2,99 %, загальна процентна ставка 11,99%, реальна річна процентна ставка становить 93,39 грн.
На підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» за яким останнє отримало право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, зокрема за договором №6575219808, де боржником є ОСОБА_1
28 лютого 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф від 28.02.2024 за яким останнє отримало право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, зокрема за договором №6575219808, де боржником є ОСОБА_1 .
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Згідно наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №6575219808складає 12086,19 грн. з яких: 6550,77 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту, 1094,82 грн. сума заборгованості за відсотками, 4440,6 грн. - заборгованість по комісії.
Норми права застосовані судом.
Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно з ст. 627, 629 ЦК України відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 1046, ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до визначень, що містяться вст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 2 та 4 ст. 83 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 5 ст. 83 ЦПК України).
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9 ст. 83 ЦПК України).
Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи (ч. 10 ст. 83 ЦПК України).
Висновки суду.
Позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» при зверненні до суду не подано належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 12 375,95 грн. за кредитним договором №6575219808 від 04 лютого 2021 року.
У матеріалах справи відсутні первинні документи, зокрема платіжні інструкції, меморіальні ордери або виписки з особового рахунку боржника, які б фіксували момент реальної передачі коштів від ТОВ «ФК «ЦФР» позичальнику, що є обов'язковою умовою для виникнення зобов'язальних відносин за договором позики та кредиту відповідно до ст. 1046, 1054 ЦК України.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості на суму 12 086,19 грн. не є первинним бухгалтерським документом, а є лише одностороннім арифметичним відображенням нарахувань фінансової установи, яке за відсутності доказів реального виконання договору кредитодавцем не може вважатися належним доказом існування боргу.
Крім того, позивачем не доведено належним чином безперервність ланцюга переходу права вимоги на кожному етапі; зокрема, якщо до договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28.02.2024 додано витяг з реєстру, то до первинного договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 не додано ані реєстру боржників, ані його витягу, що унеможливлює перевірку факту набуття АТ «Таскомбанк» права вимоги саме до ОСОБА_1 .
Відсутність доказів переходу права на одному з етапів (від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк») руйнує правову підставу для подальшого відступлення цієї вимоги на користь позивача, що відповідає висновку Верховного Суду у справі №905/306/17 щодо необхідності доведення переходу права вимоги на кожному етапі такої передачі.
Також суд зазначає, що заборгованість по комісії у розмірі 4 440,60 грн. не обґрунтована належними доказами щодо того, за які саме послуги вона нарахована, що суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів.
З урахуванням зазначеного слід дійти висновків, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати згідно зі ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст.12,13,81,141,258-259,264-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 29.12.2025.
Суддя: В.І.Цитульський