Справа № 932/3175/24
Провадження 2/932/1416/24
29 грудня 2025 року м.Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення суми 3 % річних та інфляційних витрат, -
ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якому просив стягнути суму 3% річних в розмірі 137295,38 грн., суму нарахованих інфляційних втрат в розмірі 453037,08 грн., сплачений судовий збір у розмірі 8854,99 грн.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідачів 590 332,46 грн, що складаються з 3 % річних (137 295,38 грн) та інфляційних втрат (453 037,08 грн), нарахованих на підставі статті 625 ЦК України за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 через тривале невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 934 243,47 грн. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що оскільки борг визначено у національній валюті, він має право на компенсацію знецінення грошових коштів та отримання плати за користування ними, що відповідає сталій практиці Верховного Суду щодо захисту майнових інтересів кредитора у разі прострочення грошового зобов'язання.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористалися.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
28 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11258662000 про надання споживчого кредиту в сумі 100 000,00 доларів США строком до 18 листопада 2028 року. Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши позичальнику кошти у розмірі 100 000,00 доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11258662000 між банком та ОСОБА_2 28 листопада 2007 року було укладено договір поруки № 11258662000/2, відповідно до умов якого вона зобов'язалася відповідати перед кредитором за виконання позичальником усіх його зобов'язань у повному обсязі.
20 квітня 2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалене рішення по справі № 2-5034/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 934 243,47 грн., а також судових витрат у розмірі 1 730,00 грн.
13 лютого 2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2, згідно з яким ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором № 11258662000 та договором поруки № 11258662000/2.
Ухвалами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2012 року та від 17 вересня 2012 року змінено сторону у виконавчому провадженні з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ТОВ «Кей-Колект».
Як убачається з розрахунку суми 3 % річних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, нарахованих на суму невиконаного судового рішення, загальний розмір суми 3 % річних становить 137 295,38 грн.
Згідно з розрахунком суми інфляційних витрат за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, загальний розмір суми інфляційного збільшення боргу складає 453 037,08 грн.
Норми права застосовані судом.
У відповідності до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з нормами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З огляду на те, що відповідачі не повернувши суму кредиту в обумовлений Договором строк, чим порушили зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то вони вважаються такими, що прострочили виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідальність у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат є особливим видом відповідальності, яка передбачена не договором, що укладається на розсуд сторін, а законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-59ІЦСІ8) зроблено висновок, що «за змістом частини другої статті 625 ЦК України_нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Таким чином, у статті 625ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14- 16цс18). При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України). Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-2491цс15, за яким дія статті 625ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду. У рішенні суду визнано грошові зобов'язання держави, визначено їх розмір; ці зобов'язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625ЦК України підлягають застосуванню».
У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року по справі 911/3025/21 вказано, що: «оскільки вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов 'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову».
Верховний Суд в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 718/2081/17 зазначив: «Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов 'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові».
Таким чином, за змістом наведеної норми нараховані на суму боргу 3 % річних і інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові.
Мотиви та висновки суду.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами існують тривалі правовідносини, які випливають із невиконання грошового зобов'язання, підтвердженого рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2010.
Суд зазначає, що наявність судового рішення про стягнення боргу не припиняє грошового зобов'язання та не звільняє боржників від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, до моменту фактичного повернення коштів кредитору.
Оскільки судовим рішенням від 2010 року сума боргу була визначена у національній валюті (гривні) у розмірі 934 243,47 грн., на неї поширюється дія індексу інфляції та право на нарахування трьох процентів річних.
Судом встановлено, що позивач ТОВ «Кей-Колект» є законним правонаступником прав кредитора за кредитним договором та договором поруки на підставі договору факторингу та відповідних ухвал суду про зміну сторони у виконавчому провадженні.
Розрахунок 3 % річних (137 295,38 грн.) та інфляційних втрат (453 037,08 грн.) за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 виконаний відповідно до вимог закону, є арифметично коректним та не був спростований відповідачами.
Враховуючи, що відповідачі належним чином не виконали судове рішення та продовжують прострочення грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення загальної суми 590 332,46 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 8 854,99 грн., що підтверджуються матеріалами справи, підлягають стягненню з відповідачів на користь ТОВ «Кей-Колект» у рівних частинах.
Керуючись ст.ст. 11, 625 ЦК України, ст.ст. 2-5, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -
Позовну заяву задоволити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» суму 3% річних в розмірі 137295,38 грн., суму нарахованих інфляційних втрат в розмірі 453037,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» суму сплаченого судового збору в розмірі по 4427 грн. 55 коп. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 29.12.2025.
Суддя: В.І.Цитульський