Справа №932/9079/25
Провадження №2/932/3017/25
18 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовних вимог.
20.11.2020 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та відповідачем був укладений кредитний договір на суму 16 082,80 грн. Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, проте позичальник допустив прострочення платежів. Попри запроваджені банком «кредитні канікули» та перенесення строків погашення тіла кредиту до 24.04.2023 року, відповідач не погасив заборгованість. Станом на дату звернення до суду борг становить 21 310,60 грн, що складається з простроченого кредиту (12 625,93 грн) та комісій за обслуговування (8 684,67 грн).
Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу №11/04/24 від 11.04.2024 року. Новий кредитор набув усіх прав первісного кредитора в обсязі, що існував на момент відступлення. Позивач наголошує на обов'язковості виконання договірних зобов'язань і просить суд захистити його права шляхом примусового стягнення боргу з відповідача.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Процесуальні дії у справі.
12 серпня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 20.11.2020 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22034000446682. Договір складається з індивідуальної частини та Універсального договору банківського обслуговування (УДБО), умови якого Клієнт акцептував.
Відповідно до умов, Банк зобов'язався надати Клієнту кредит у сумі 16 082,80 грн на поточні потреби строком на 24 місяці, до 20.11.2022 року. Процентна ставка встановлена на рівні 0,001% річних на строкову заборгованість та 56,0% річних на прострочену, а також передбачена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості згідно з Графіком платежів.
Після укладення договору, Банк виконав свої зобов'язання, зарахувавши 16 082,80 грн на рахунок Клієнта, з яких 3 112,80 грн було списано на сплату страхового платежу на користь ПрАТ "УАСК АСКА-ЖИТТЯ" за дорученням Клієнта.
Відповідач не виконував належним чином умови Договору, тому через невиконання зобов'язань, Банк скористався правом вимагати дострокового погашення всієї заборгованості, про що Клієнту було відправлено текстове повідомлення. Термін виконання зобов'язань Клієнта з погашення всієї заборгованості остаточно настав 24 квітня 2023 року.
Станом на 24 квітня 2023 року та згідно з Розрахунком заборгованості від 10.04.2024 року, заборгованість відповідача перед Банком склала 21 310,60 грн, що включає залишок простроченого кредиту у сумі 12 625,93 грн та залишок прострочених комісій у сумі 8 684,67 грн.
Згодом, 11 квітня 2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) було укладено Договір факторингу №11/04/24 та підписано Акт приймання-передачі прав вимоги. Таким чином, ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №11/04/24 від 11 квітня 2024 року до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитним договором №22034000446682 від 20.11.2020 року.
Норми права, які застосовує суд.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
За змістом статей626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно дост.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідност.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168(у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Висновок суду.
Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, судом встановлено, що 20.11.2020 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22034000446682. Згідно з п. 1.1 та 1.4 Договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 16 082,80 грн шляхом зарахування на поточний рахунок.
Враховуючи, що факт отримання коштів підтверджується матеріалами справи (зокрема випискою по рахунку), а зобов'язання з повернення залишку основної суми боргу (тіла кредиту) у розмірі 12 625,93 грн не було виконано належним чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення простроченої щомісячної комісії в розмірі 8 684,67 грн, суд зазначає таке.
Пунктом 1.2 Кредитного договору встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту. Сплата позичальником винагороди за проведення додаткового моніторингу або обслуговування кредитної заборгованості є платою за послуги, що супроводжують кредит лише в інтересах банку. Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 09.02.2024 у справі №337/3703/22.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно (як такі, що стосуються внутрішніх операційних процесів банку), суд приходить до висновку, що положення Кредитного договору №22034000446682 від 20.11.2020 в частині, що стосується щомісячної комісії, є нікчемними. Відтак, нарахування комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставним, і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченою комісією у розмірі 8 684,67 грн необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.
На підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення заборгованості за договором по тілу простроченого кредиту в розмірі 12 625,93 грн.
Щодо розподілу судових витрат
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Таким чином з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1435, 04 грн.
Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне. Позивачем заявлено до стягнення 7 200,00 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд вважає заявлений розмір витрат надмірним, оскільки дана справа є малозначною, а позовна заява - типовою (аналогічною до багатьох інших позовів даної фінансової установи), що не потребувало значних витрат часу та опрацювання великого обсягу специфічного законодавства. Керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає за можливе частково задовольнити ці вимоги у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, ч.1 ст.141, 263, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код 43575686, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) суму заборгованості , що складається із залишку простроченого кредитув розмірі 12 625,93 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код 43575686, адреса: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68,69) судові витрати у розмірі 4435,04 грн. :
- зі сплати судового збору в сумі 1435,04 гривень,
- на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 3000 гривень.
Інші вимоги щодо стягнення судових витрат задоволенню не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 18.12.2025.
Суддя: В.І.Цитульський