Справа №932/6161/24
Провадження №2/932/2264/24
15 грудня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Цитульський В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
15 липня 2024 року до суду звернувся позивач із позовом про визнання виконавчого напису №2278від 20.06.2020 року таким, що не підлягає виконанню.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20 червня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис № 2278 про стягнення на користь відповідача заборгованості в розмірі 19110,00 грн. Вважає, що цей виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки на час вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, була визнана незаконною та нечинною постанова КМУ від 26 листопада 2014 року №662, зокрема в частині доповнення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», вчинення вказаної нотаріальної дії є безпідставним.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 23 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом
20 червня 2020 року, за реєстровим номером 2278, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» 19110,00 грн. боргу за кредитним договором № 1423113 від 17.01.2020, що був укладений між боржником та ТОВ «Мілоан».
Правовою підставою його вчинення вказано ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до положень ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених Законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в МЮУ 22 лютого 2012 року за № 282/20595, - нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
У пункті 1 Переліку розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з постановою № 662 Перелік документів було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», яким передбачалося, що для одержання виконавчого напису на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, у справі №826/20084/14 постанову №662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті самі наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.
Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017, після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду в справі №826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.
За приписами п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в редакції чинній із 17.03.2022 до 04.09.2025, у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється (продовжується) на строк дії такого стану.
Мотиви та висновки суду.
Підставою вчинення виконавчого напису від 20.06.2020 вказано п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, який втратив чинність 22.02.2017.
Окрім цього в оскаржуваному виконавчому написі відсутні відомості про факт нотаріального посвідчення кредитного договору, на підставі якого вчинено напис.
Тому суд приходить до висновку про наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням порядку вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Подібний висновок узгоджується із висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 28.04.2025 у справі №953/24156/21.
Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи ч.1 ст.140 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, сплата судового збору за розгляд даної справи має покладатися на відповідача.
При зверненні до суду позивачем судовий збір не сплачувався, оскільки його звільнено від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відтак судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає стягненню із відповідача на користь держави.
З огляду на наведене, суд
Позов ОСОБА_1 задовільнити повністю.
Визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем № 2278 від 20 червня 2020 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» грошових коштів в сумі 19110,00 грн таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текс рішення складено 15.12.2025.
Суддя: В.І. Цитульський