Справа № 442/6360/25 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А. П.
Провадження № 33/811/1925/25 Доповідач: Партика І. В.
26 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Крецул Лариси Миколаївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Хамандяка Богдана Степановича на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 18 серпня 2025 року о 13:22 год. у м. Дрогобич на вул. Горішня Брама, 187, керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN Transporter», д.н.з НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки т/з зі згоди водія за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора «Аlcotest Drager 6820-0463», результат огляду становить 0,24 проміле, тест №2938 від 18 серпня 2025 року, чим порушив 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Хамандяк Б.С., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2025 року.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не повно з'ясовано фактичні обставини справи, не надано належної оцінки доказам.
Наголошує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №426823 від 18 серпня 2025 року не було залучено свідків, порушено право на захист ОСОБА_1 .. Також працівниками поліції під час проведення огляду було використано муштук, який не був герметично запечатаний.
Повідомляє, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а підвищений показник приладу «Драгер» був виявлений внаслідок вживання лікарських препаратів (валеріанки, корвалолу).
Звертає увагу, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Окрім того, 26 грудня 2025 року від адвоката Крецул Л.М. надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, оскільки отриманий під час проходження огляду результат (0.24 проміле) не свідчить про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий є в межах допустимої похибки -0,04 проміле, що виключає склад адміністративного правопорушення.
26 грудня 2025 року у судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, 22 грудня 2025 року подав заяву, в якій повідомив суд, що 19 грудня 2025 року договір про надання правової допомоги, який уклав з ним ОСОБА_1 1 грудня 2025 року, було розірвано.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки ОСОБА_1 , його захисника Крецул Л.М., які просили проводити розгляд справи у відсутності адвоката Хамандяка Б.С., апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності адвоката Хамандяка Б.С.
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності копію оскаржуваної постанови отримав 25 листопада 2025 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує значного часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного чи іншого сп'яніння та оформлення результатів такого огляду визначена в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція).
Відповідно до п.п. 2, 6, 7 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 7 ч. ІІ вищевказаної Інструкції, стан алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Апеляційним судом встановлено, що згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), такий було проведено за допомогою газоаналізатора«Drager Alcotest 6820», у видихуваному ОСОБА_1 повітрі вміст алкоголю становив 0,24 проміле. При цьому ОСОБА_1 зазначав, що такий результат можливий після прийому ним медичних препаратів «Корвалолу».
Відповідно до інструкції по експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» в таблиці №3 вказано межі допустимої погрішності газоаналізатора, парів етанолу у повітрі, що видихається в залежності від температури повітря навколишнього середовища, згідно яких даний прилад при температурі від -5С до +15С має погрішність у 0,05 проміле.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що в даному випадку мала місце похибка показника газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» у 0,04 проміле, що у свою чергу зменшує показник приладу до 0,20 проміле, та не перевищує гранично допустиму норму алкоголю з врахуванням вищевказаної погрішності приладу.
Також, на переконання апеляційного суду, місцевим судом в достатній мірі не було перевірено матеріали справи, в матеріалах відсутня роздруківка даних приладу «Drager Alcotest 6820», а долучено лише акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3), який не є достатнім доказом, оскільки з даного акут не можливо встановити коли саме пройшов прилад «Drager Alcotest 6820» повірку та чи перебував він у справному стані на момент проходження огляду на стан сп'янінням водієм ОСОБА_1 .
Відповідно до п.10 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з Інструкцією з експлуатації приладу «Drager Alcotest 6820», зазначений технічний засіб контролю має технічну можливість друку результатів огляду на паперовому носії шляхом підключення до портативного термопринтера. Інструкцією передбачено, що після проведення вимірювання результат тесту може бути роздрукований у вигляді чека, який містить основні дані огляду, зокрема дату, час, серійний номер приладу та показник концентрації алкоголю, що забезпечує фіксацію результатів огляду у матеріальній формі відповідно до вимог нормативних актів.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази щодо перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, а переставлені матеріали є недостатніми для встановлення факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля «VOLKSWAGEN Transporter», д.н.з НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 , наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова суду першої інстанції, підлягає до скасування, а провадження у справі - закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити адвокату Хамандяку Богдану Степановичу строк на апеляційне оскарження постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2025 року
Апеляційну скаргу адвоката Хамандяка Богдана Степановича та клопотання адвоката Крецул Лариси Миколаївни - задоволити.
Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 листопада 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.